Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"04" листопада 2009 р. Справа № 27/165-09
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Терещенко О.І.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю:
прокурора - Вряшник В.В., посв. №269 від 17.12.08 року, Гавриленко О.В., посв. №173 від 23.07.07 року
представників сторін:
позивача - Пащенко О.М., дов. №141 від 12.01.09 року
відповідача - ОСОБА_3, дов. №3136 від 15.09.08 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2741 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 06.08.09 р. по справі № 27/165-09
за позовом Прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Мерефа,
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 55512,00 грн.,-
встановила:
Прокурор м. Харкова в порядку статті 2 Господарського процесуального кодексу України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивача) до СПДФО ОСОБА_4, відповідача. Просив суд розірвати договір № 3849-В-С від 23.01.2008 року купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 226,3 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1, укладений між позивачем та відповідачем; стягнути з СПДФО ОСОБА_4 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку в розмірі 55512,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2008 року у справі №27/126-08 позовні вимоги прокурора задоволені.
Розірвано договір № 3849-В-С від 23.01.2008 купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. “А-1”, загальною площею 226,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та СПДФО ОСОБА_4.
Стягнуто з СПДФО ОСОБА_4 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку в розмірі 55 512,00 грн.
Стягнуто з СПДФО ОСОБА_4 до державного бюджету України державне мито в сумі 640,12 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 року було скасоване рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2008 року у справі №27/126-08 та прийняте нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009 року у справі №27/126-08 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 року та рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2008 року у справі № 27/126-08 , справу передано до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.
При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами першої та другої інстанції не було звернуто уваги та не надано правової оцінки підставам та змісту звернення відповідача з листом від 22.02.2008 року на адресу позивача щодо неможливості виконання ним зобов'язання з економічних та фізичних обставин згідно з положеннями статті 607 Цивільного кодексу України.
При новому розгляді справи №27/126-08 в суді першої інстанції їй було присвоєно номер 27/165-09.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.2009р. у справі № 27/165-09 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір № 3849-В-С від 23.01.2008р. купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 226,3 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_1, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та СПДФО ОСОБА_4.
Стягнуто з СПДФО ОСОБА_4 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку в розмірі 55512,00 грн.
Стягнуто з СПДФО ОСОБА_4 на користь держбюджету України 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, СПДФО ОСОБА_4, з рішенням місцевого господарського суду від 06.08.2009 р. не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить це рішення скасувати повністю. Вважає, що суд не визначився в повноваженнях прокурора щодо можливості представляти інтереси органу місцевого самоврядування; неповно дослідив матеріали справи і дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи; невірно застосував норми матеріального права; не захистив права відповідача з урахуванням його матеріального стану та обставин справи.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що прокурор не мав повноважень подавати позов в інтересах органу місцевого самоврядування, оскільки, на думку позивача, статтею 121 Конституції України на прокуратуру не покладені функції представництва органів місцевого самоврядування; суд розірвав договір купівлі-продажу №3849-В-С від 23.01.2008 року, який вже було розірвано; суд не звернув уваги на те, що договір не виконувався відповідачем через наявність в ньому нікчемних умов і зобов"язань у вигляді непропойційно великого розміру санкцій за відмову від договору та відсутності аналогічних санкцій для виконавця; пунктом 6.3 договору передбачена неустойка в розмірі 20 % від ціни продажу нежитлових приміщень, тоді як предметом договору були не приміщення, а будівля; прокурор просив у позовній заяві стягнути неустойку, а надав розрахунок штрафу; частиною 4 статті 692 Цивільного кодексу України не передбачена майнова відповідальність за відмову від оплати товару при його поверненні продавцю.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідач не сплатив у передбачені договором купівлі-продажу №3849-В-С від 23.01.2008 року строки, вартість продажу об"єкта приватизації, у зв"язку з чим відповідно до пункту 6.3 вказаного договору він підлягає розірванню, а відповідач зобов"язаний сплатити пеню в розмірі 20% від ціни продажу нежитлових приміщень.
В судовому засіданні 28 жовтня 2009 року оголошувалась перерва до 15:00 год. 04 листопада 2009 року для складання та підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши усні пояснення прокурора та представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено місцевим господарським судом, на підставі рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року № 117/05 "Про внесення змін та доповнень до рішень сесії Харківської міської ради з питань Програми приватизації об"єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р.", 23.01.2008 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, продавцем, та СПДФО ОСОБА_4, покупцем, був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 3849-В-С (далі договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець передає покупцеві у власність за обумовлену в договорі ціну нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 226,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 3.2. договору купівлі-продажу покупець сплачує продавцю вартість нежитлових приміщень в сумі 277560,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. При умові внесення покупцем не менше 50% від ціни продажу, термін оплати продовжується ще на 30 календарних днів.
Згідно з пунктом 5.1.1. договору купівлі-продажу, покупець прийняв на себе обов"язок по сплаті вартості продажу об"єкту приватизації згідно з умовами та в термін, що передбачений розділом 3 договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 6.3. договору купівлі-продажу, в разі, якщо протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору покупцем не внесена на рахунок продавця встановлена в договорі ціна продажу об"єкта приватизації, то договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підлягає розірванню зі сплатою покупцем протягом 20 днів неустойки в розмірі 20% від ціни продажу нежитлових приміщень. В разі несплати неустойки у встановлений термін, на її суму нараховується пеня в розмірі 120% річних від облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони в разі істотного порушення договору другою стороною.
Відповідно до пункту 2.1. договору купівлі-продажу визначена вартість об"єкта приватизації в розмірі 277560,00 грн. Строк оплати ціни продажу об"єкта минув 23.03.2008 року.
Отже, у зв"язку з порушенням покупцем умов договору щодо своєчасної оплати ціни продажу об"єкту приватизації місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення з відповідача неустойки в сумі 55512,00 грн.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що прокурор не мав повноважень подавати позов по даній справі в інтересах органу місцевого самоврядування, не можуть вважатися обгрунтованими, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, а згідно з частиною 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Також, частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано в тому числі повноваження органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування).
Крім того, у вказаному рішенні визначено зміст поняття "інтереси держави" та зазначено, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно зі статтею 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно частини 3 статті 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Тому, оскільки держава відповідальна за гарантування місцевого самоврядування та його фінансову підтримку і предмет даного спору стосується майна територіальної громади міста Харкова та місцевого бюджету, у формуванні якого бере участь держава, спір у даній справі зачіпає інтереси держави.
Не можуть вважатися обгрунтованими і посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд розірвав договір купівлі-продажу №3849-В-С від 23.01.2008 року, який вже було розірвано за згодою сторін.
Відповідно до положень статті 654 Цивільного кодексу розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, однак, сторонами вказаної вимоги виконано не було.
До того ж, відповідь позивача на пропозицію відповідача від 22 лютого 2008 року розірвати договір купівлі-продажу було надана після спливу встановленого статтею 188 Господарського кодексу України двадцятиденного строку для надання повідомлення на пропозицію про розірвання договору, тоді як згідно з частиною 4 цієї статті недосягнення згоди щодо розірвання договору у встановлений строк є підставою для вирішення спору в судовому порядку, проте, відповідач як заінтересована сторона спір на вирішення суду не передав.
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Беручи до уваги те, що за згодою сторін чи за рішенням суду зазначений вище договір купівлі-продажу розірвано не було, інших підстав для його розірвання не встановлено договором, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати зазначений договір розірваним за згодою сторін у відповідача не було та, що, з цих підстав місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність розірвання такого договору.
Окрім того, досліджуючи зміст звернення відповідача з листом від 22.02.2008 року на адресу позивача щодо неможливості виконання ним зобов'язання з економічних та фізичних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені ствердження відповідача з посиланням у апеляційній скарзі на частину 2 статті 207 Господарського кодексу України, в тому числі на те, що договір купівлі-продажу містить нікчемні умови та зобов"язання у вигляді непропойційно великого розміру санкцій за відмову від виконання обов»язків по договору , у договорі відсутні аналогічні санкції для виконавця та, що виконавець не спроможний виконати умови договору за станом здоров»я, не заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст.. 207 ГК України, на що посилається відповідач, господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону може бути визнано судом недійсним повністю або в частині за вимогою однієї із сторін або відповідного органу державної влади.
З такою вимогою сторони по справі та відповідний орган державної влади до суду не звертались.
За змістом статті 607 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку колегії суддів, відповідач належним чином не обґрунтував та не довів, з посиланням на норми чинного законодавства що вказані обставини є такими, що дають підстави не відповідати за невиконання договірних зобов'язань.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими і посилання відповідача на те, що пунктом 6.3 договору купівлі-продажу передбачена неустойка в розмірі 20 % від ціни продажу нежитлових приміщень, тоді як предметом договору купівлі-продажу були не приміщення, а будівля.
Зі змісту вказаного договору вбачається, що інший об"єкт, ніж будівля літ. "А-1" загальною площею 226,3 кв. м., по вул. Ленінградська, 85-А у м. Харкові, по вказаному договору не відчужувався, що стверджує той факт, що у змісті зазначеного договору поняття "будівля" та "приміщення" використувуються в одному сенсі.
Ствердження відповідача про те, що прокурор просив стягнути неустойку, а надав розрахунок штрафу не відповідає матеріалам справи, в яких - в додатку до позовної заяви міститься розрахунок саме неустойки по договору купівлі-продажу № 3849-В-С від 23.01.2008 року.
Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланням відповідача як на підставу для відмови в позові про стягнення неустойки на те, що частиною 4 статті 692 Цивільного кодексу України не передбачена майнова відповідальність за відмову від оплати товару при його поверненні продавцю, оскільки сторони в порядку статті 6 Цивільного кодексу України на власний розсуд врегулювали свої відносини щодо відповідальності сторін договору купівлі-продажу, які не врегульовані актами цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що за умовами договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 23 січня 2008 року, відповідач купив у позивача нежитлову будівлю літ. «А-1»загальною площею 226,3 кв.м., розташовану за адресою -АДРЕСА_1.
Як зазначено у вказаному договорі купівлі-продажу, придбана за цим договором будівля раніше орендувалась відповідачем відповідно до договору оренди № 2818 від 03.11.2004 року, тобто вже фактично була передана відповідачу до укладення договору купівлі-продажу, в судовому засіданні представник відповідача зазначений факт підтвердив.
А тому, як передбачено частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України відповідач -як покупець зобов"язаний був сплатити продавцеві, тобто позивачу повну ціну переданого товару або ж як зазначено у цій же статті та за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу ( пункт 3.2. договору), яким передбачено розстрочення платежу -сплатити продавцю не менше п»ятидесяти відсотків від ціни протажу протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, що ним виконано не було та є підставою вважати відповідача таким, що повинен нести відповідальність за неналежне виконання договірних умов.
Таким чином, колегія суддів зазначає про те, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2009р. у справі № 27/165-09 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Терещенко О.І.