Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"29" жовтня 2009 р. Справа № 18/126-89
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Токар М.В., суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача -Конорєва В.А., дов. б/н від від 30.09.09 року (після перерви не з'явився);
відповідача - ОСОБА_2, дов. №472 від 11.02.08 року
третьої особи -не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2709С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 03 серпня 2009 року по справі №18/126-08
за позовом малого приватного виробничо-торговельного підприємства “ВМ”, м. Суми,
до приватного підприємця ОСОБА_3, м. Суми,
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Сумська міська рада, м. Суми
про стягнення 27 000,00 грн. -
встановила:
Позивач, МПВТП “ВМ”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до ПП ОСОБА_3 (третя особа -Сумська міська рада), в якому просив стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 27 000 грн., а саме: 9 000 грн. -відшкодування збитків, 18 000 грн. -неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця, 270 грн. -суми державного мита за вимоги майнового характеру, 85 грн. -суму за вимоги немайнового характеру, 118 грн. -витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, 3 000 грн. -витрат, понесених на оплату послуг адвоката.
Рішенням господарського суду Сумської області від 03 серпня 2009 року (суддя Миропольський С.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а також зазначив, що висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. У зв'язки з чим просив вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №5831656, про вручення третій особі 14.09.2009 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 20 жовтня 2009 року оголошувалась перерва до 17:10 год. 29 жовтня 2009 року для виготовлення повного тексту постанови.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права і встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 14 грудня 2006 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 та малим приватним виробничо-торгівельним підприємством “ВМ” були укладені договори № 58 та №112, відповідно до умов яких відповідачу було передано тимчасове строком до 26.12.2007 року в платне користування для здійснення торгівлі продовольчими товарами торговельні місця №58 розміром 7,5 кв.м. та № 112 розміром 15,0 кв.м. на території ринку, розташованого за адресою :АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу , або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, після закінчення строку дії договору, звільнив торговельні місця лише 04.04.2008 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу №1 від 04.04.2008 року та складений на виконання цього договору акт прийому-передачі від 04.04.2008 року, відповідно до умов якого відповідач передав у власність ОСОБА_4 металеві кіоски- прилавки, які знаходяться на торговельних місцях №58 та №112 на території ринку за адресою: АДРЕСА_1.
Також із письмових пояснень суміжних користувачів торговельними містами ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також водія ОСОБА_7, та гр.-н ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що продані відповідачем гр.-ну ОСОБА_4 кіоски на торговельних місцях №58 та №112 в квітні 2008 року були порізані на частини та вивезені з території ринку.
Отже договори №58 та №112 від 14 грудня 2006 року припинили свою дію 26.12.2007 року, проте відповідач звільнив торговельні місця №58 та №112 лише 04.04.2008 року.
У зв'язку з наведеними обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за неповернення торговельних місць за період використання останнім цих місць після припинення договорів №58 та №112 від 14 грудня 2006 року підлягають частковому задоволенню, а самє в сумі 1500 грн., а місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність порушення з боку відповідача договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, зважаючи на те, що відповідачем надані докази, які в сукупності дають підстави для висновку про звільнення 04.04.2008 року ним торговельних місць після закінчення строку договорів №112 та №58 від 14 грудня 2006 року, позовні вимоги про стягнення неустойки в іншій частині задоволенню не підлягають .
Посилання позивача в апеляційній скарзі на преюдиціальність встановленого рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2008 року по справі №14/52-08 факту незвільнення відповідачем торговельних місць №112 та №58, не може братися до уваги, оскільки вказане рішення вступило в законну силу лише після залишення його без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення, а тому на момент прийняття оскаржуваного рішення рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2008 року по справі №14/52-08 не мало преюдиційного значення по цій справі.
Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Згідно зі статтею 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб"єктів господарювання визначається цим Кодексом.
Зважаючи на наведені норми, правила частини першої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо інше не встановлено договором або законом збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо інше не встановлено договором, неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).
Тому безпідставним є нарахування позивачем разом з неустойкою також збитків, які повністю нею покриваються.
Також слід зазначити, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, тоді як позивач нарахував пеню за дванадцять місяців від дня, коли торговельні місця мало бути повернуто.
Тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, та невірно застосував норми матеріального в частині відмови у стягненні з відповідача 1500,00 грн. неустойки, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1500,00 грн. неустойки та про відмову в решті позову.
Витрати позивача по сплаті даржавного мита, витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 03 серпня 2009 року скасувати частково.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь малого приватного виробничо-торговельного підприємства “ВМ” (40035, м. Суми, вул.. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 1500,00 грн. - неустойки, 22,50 грн. -державного мита, 7 грн. - витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та 167 грн. за оплату послуг адвоката.
В решті рішення господарського суду Сумської області від 03.08.2009 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя Токар М.В.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Сіверін В.І.