"03" листопада 2009 р.Справа № 4-27/52-09-2239
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В.
Мирошниченко М.А.
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників сторін:
Від позивача: Міхно І.М.
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства „Клуб Мягков”
на рішення господарського суду Одеської області
від 29.07.2009 року
у справі № 4-27/52-09-2239
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хайлайн Медіа”
до відповідача: Приватного підприємства „Клуб Мягков”
про стягнення 132816 грн.
У травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Хайлайн Медіа” (далі - Товариство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Клуб Мягков” (далі - Підприємство) про стягнення 109 000 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку з неоплатою наданих послуг згідно з угодою № 11/14-07 ІН від 14.11.2007 року, а також 19729 грн. втрат від інфляції та 4087 грн. 50 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відзив на позов від відповідача не надходив.
Заявою від 29.07.2009 року позивач уточнив свої вимоги в частині стягнення процентів річних і згідно з уточненим розрахунком просив суд стягнути з відповідача 3547 грн. 73 коп. три проценти річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2009 року (суддя -Літвінов С.А.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
В апеляційній скарзі Підприємство вважаючи зазначене рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням процесуальних і матеріальних норм, просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому скаржник посилається на те, що в процесі судового розгляду справи позивач не надав до суду оригінали договору та додаткових угод до нього, однак суд зробив висновок про існування спірних відносин між сторонами за договором № 11/14-07 ІН від 14.11.2007 року лише на підставі копії зазначеного договору наданого позивачем, не дослідивши чи був цей договір дійсно укладений і чи було додержано сторонами вимоги щодо форми договору. Підписаний сторонами акт виконаних робіт за цим договором не відповідає вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а тому не може бути прийнятий до уваги.
Товариство заперечує проти задоволення апеляційної скарги вказуючи те, що угода № 11/14-07 ІН від 14.11.2007р., додаткова угода № 1 до неї та акт здачі прийняття робіт від 31.01.2008 року були додані до позовної заяви та направлені до суду в належним чином засвідчених копіях, а оригінали цих документів надавалися суду в судовому засіданні для огляду. Підписаний сторонами акт від 31.01.2008 року містить всі обов'язкові реквізити вказані в ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відповідач вказаний акт підписав без будь -яких заперечень та здійснив часткову оплату прийнятих за цим актом робіт. Таким чином, позивачем в судовому засіданні було повністю доведено наявність заборгованості відповідача перед ним, а тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити слідуюче. Згідно з наявним у справі витягом з ЄДРПОУ, виданим Головним управлінням статистики в Одеській області 19.05.2009 року, станом на вказану дату місцезнаходженням відповідача є м. Одеса, провулок Чайковського, 18. Така ж сама адреса вказана відповідачем у клопотанні від 29.07.2009 року поданому місцевому господарському суду, а також в апеляційній скарзі поданій до Одеського апеляційного господарського суду. А тому саме за цією адресою відповідачеві рекомендованим відправленням надсилався примірник судової ухвали від 22.09.2009 року про прийняття його апеляційної скарги до провадження, в котрій повідомлялося про день, час і місце її розгляду. Проте, примірники судової ухвали та повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті відділенням поштового зв'язку до суду з позначкою „за закінченням терміну зберігання”. Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то наявний у справі примірник повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, повернутий відділенням поштового зв'язку, з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання судом апеляційної інстанції обов'язку щодо повідомлення відповідача про день, час і місце розгляду його апеляційної скарги. Юридична зацікавленість скаржника в судовому процесі полягає також і в тому, що б самому дізнатися про день, час і місце розгляду поданої ним апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.11.2007 року між Товариством (виконавець) та Підприємством (замовник) було укладено угоду № 11/14-07 ІН про надання консультаційних та інформаційних послуг, відповідно до якої замовник прийняв на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених цією угодою надати замовнику консультаційні та інформаційні послуги щодо глядацької аудиторії програм, рейтингів, іміджу, потенційних споживачів програм, які транслюються телеканалом „Інтер”, надалі за текстом -„програми”, а також іншу пов'язану з цим інформацію, надалі за текстом -„послуги”; суттєві умови надання відповідних послуг, в тому числі: перелік програм, вимоги щодо відомостей, які бажає отримати замовник від виконавця згідно з цією угодою, вартість, строки надання послуг тощо, надалі за текстом -„заявка”, визначається у відповідних додаткових угодах, які сторони укладають додатково; замовник приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цією угодою, сплатити на користь виконавця вартість наданих послуг; послуги надаються з метою використання їх результатів під час розробки маркетингової та рекламної стратегії щодо продукції, яка рекламується замовником, оцінки необхідності та ефективності розміщення реклами продукції замовника на телеканалі „Інтер”, аналізу можливого впливу на глядацьку аудиторію телеканалу „Інтер” реклами продукції замовника та як результат прогнозування підвищення попиту та зацікавленості щодо продукції замовника серед глядацької аудиторії телеканалу „Інтер”.
Умовами пунктів 3.3.1, 3.3.2, 4.1, 4.2, 8.1 угоди визначено, що замовник зобов'язаний в строки та на умовах, визначених цією угодою, здійснити оплату наданих виконавцем послуг; замовник зобов'язаний у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати одержання, підписати наданий виконавцем акт про надання послуг, або в той же термін надати виконавцю вмотивовану відмову від підписання; вартість відповідних послуг, що надаються згідно з цією угодою, є договірною та зазначається у відповідній додатковій угоді; замовник зобов'язується оплачувати надані виконавцем послуги за відповідною додатковою угодою на підставі рахунків агентства у порядку, зазначеному у відповідній додатковій угоді; угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих за цією угодою зобов'язань.
В цей же день сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаної угоди, якою встановлено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з урахуванням таких суттєвих умов: відомості стосовно глядацької аудиторії програм за грудень 2007р.; відомості щодо порівняльних рейтингів програм ТК „Інтер” з програмами інших телеканалів за грудень 2007р.; період часу, протягом якого надаватимуться послуги з урахуванням суттєвих умов, викладених в цій додатковій угоді: грудень 2007р.; вартість послуг: послуги: 106267 грн. 15 коп.; ПДВ: 21 253 грн. 43 коп.; усього до сплати: 127 520 грн. 58 коп.; строки оплати: до 25.12.07р.
На виконання своїх зобов'язань за цією угодою позивач у грудні 2007 року надав відповідачеві обумовлені в ній консультаційні та інформаційні послуги на загальну суму 127 520 грн. 58 коп., що підтверджується актом здачі -прийняття робіт (надання послуг) складеним сторонами 31.01.2008 року та підписаним відповідачем без будь -яких зауважень.
Оплата отриманих послуг у встановлений угодою строк відповідачем була проведена частково на суму 18520 грн. і на момент вирішення даного спору його прострочена заборгованість перед позивачем за розрахунками останнього складає 109 000 грн. 58 коп.
Відповідач вказані обставини не спростував.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманих від позивача послуг не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 109 000 грн. 58 коп. правомірно визнано місцевим господарським судом таким, що підлягає стягненню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачеві втрати від інфляції за період з лютого 2008 року по березень 2009 року в сумі 19729 грн. та три проценти річних від простроченої суми -3547 грн. 73 коп. Наявні в справі розрахунки втрат від інфляції та процентів річних обчислені позивачем відповідають умовам укладеної сторонами угоди та чинному законодавству і відповідачем не оспорені як в цілому, так і за їх складовими.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і правильно задоволені господарським судом першої інстанції.
Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача судом апеляційної інстанції відхиляються як неспроможні.
Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Наявні в справі копії угоди № 11/14-07-ІН та додаткової угоди № 1 від 14.11.2007 року, акту від 31.01.2008 року засвідчені належним чином, отже вказаним вимогам відповідають. Достовірність зазначених документів перевірена судом апеляційної інстанції шляхом огляду в судовому засіданні їх оригіналів.
Угода, виконання зобов'язань за якою є предметом спору у справі, відповідає встановленій для неї законом письмовій формі (ст. ст. 207, 208 ЦК України) і недійсною у встановленому законом порядку не визнавалася. Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину.
Твердження скаржника щодо невідповідності акту від 31.01.2008 року вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є надуманим та спростовується змістом даного акту. Зазначений акт є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України, який беззаперечно підтверджує факт прийняття відповідачем наданих позивачем послуг згідно з угодою № 11/14-07-ІН та додатковою угодою № 1 від 14.11.2007 року.
Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених судом не впливають на правильність вирішення спору по суті.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2009 року у справі № 4-27/52-09-2239 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Клуб Мягков” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.