"05" листопада 2009 р.Справа № 22/93-09-3326
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко,
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання -О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
від відповідача -директор І.Д.Фучіжі, Д.Ю. Бовра
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Малого підприємства „База відпочинку „Імпульс”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06. 2009р.
у справі № 22/93-09-3326
за позовом Сільськогосподарського кооперативу „Світлий шлях”
до Малого підприємства „База відпочинку „Імпульс”
про зобов'язання до вчинення певних дій
встановив:
Сільськогосподарський кооператив „Світлий шлях”15.06.2009р. звернувся з позовом до Малого підприємства „База відпочинку „Імпульс” про зобов'язання до вчинення певних дій, а саме про зобов'язання повернути майно, що знаходиться за адресою смт. Затока, Будацька Коса, Б-Дністровського р-н, перелік якого наведений у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 319, 320, 387 ЦК України, оскільки, на думку позивача, відповідач незаконно присвоїв майно, яке належить позивачу (а.с.2-3).Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06. 2009р. (суддя Торчинська Л.О.) порушено провадження у справі (а.с.1).
Одночасно із заявленням позову, Сільськогосподарським кооперативом „Світлий шлях” в порядку ст.ст.66, 67 ГПК України подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно (а.с.7-8).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2009р. накладено арешт на майно, згідно переліку зазначеному у позові; ухвалено про передачу, за актом опису та арешту майна, на відповідальне зберігання (з правом користування без зменшення вартості майна та заборони його відчуження), представнику Сільськогосподарського кооперативу „Світлий шлях”; у зв'язку зі складністю спірних обставин, виконання ухвали доручено Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області. Ухвала суду мотивована тим, що наведені у заяві про застосування заходів забезпечення позову обставини, є достатньо обґрунтованим припущенням позивача, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим у майбутньому виконання рішення господарського суду (а.с.74-75).
17 червня 2009 року судом першої інстанції справа направлена до Вищого господарського суду України у зв'язку із надходженням касаційної скарги Мороза О.В. на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2009р., якою порушено провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву (а.с.76).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2009р. відмовлено Морозу О.В. в прийнятті касаційної скарги з тих підстав, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження ухвал про порушення провадження у справі, прийнятих на підставі ст.ст.64, 65 ГПК України (а.с.79-80).
Матеріали справи містять постанову Підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 22.06.2009р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 16.06.2009р. про накладення арешту на майно бази відпочинку „Імпульс” (а.с.82-84).
19 жовтня 2009 року на адресу Одеського апеляційного господарського суду разом зі справою надійшла апеляційна скарга МП „База відпочинку „Імпульс” на ухвалу місцевого господарського суду Одеської області від 16.06.2009р., якою були застосовані заходи забезпечення позову. Зазначена апеляційна скарга подана 25.06.2009р., в ній скаржник просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що арешт накладено на майно, яке вже списане за тривалістю використання, діями державного виконавця паралізовано роботу підприємства, оскільки фактично арештовані всі приміщення бази відпочинку, в яких знаходиться вказане в ухвалі майно. Виконання ухвали про арешт малоцінного інвентаря не підвідомчий Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області, згідно ст.20-1 Закону України „Про виконавче провадження”. В оскаржуємій ухвалі суд в переліку майна не навів жодних індивідуальних ознак, за якими можливо провести опис майна, тому в діях державного виконавця є ознаки правопорушень Закону України „Про виконавче провадження”, норм законодавства щодо права власності.
Письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу не надійшли.
Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріли справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Згідно ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, що подала позов або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Одним із заходів до забезпечення позову, відповідно до ст.67 ГПК України, є накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Предметом розгляду даного спору є витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України). Перелік такого майна наведений позивачем у позовній заяві та у клопотанні про застосування заходів забезпечення позову, тобто воно індивідуально визначене і стосується предмета спору. Позивач при зверненні із вказаним клопотанням обґрунтував причини такого звернення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахувавши існування тривалий час конфліктної ситуації між сторонами щодо права власності на базу відпочинку „Імпульс”.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує не правомірність застосованого судом заходу забезпечення позову, а оскаржує дії виконавчої служби при примусовому виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, яке є предметом спору.
За таких обставин підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 105,106 ГПК України, суд
постановив:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2009р. у справі
№ 22/93-09-3326 про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І.Бандура
Суддя Л.В. Поліщук