79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.10.09 Справа № 20/139
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Процика Т.С.
Скрипчук О.С.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій»від 09.09.09р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.09р.
у справі №20/139
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) фірми «Каскад», м.Дніпропетровськ
до відповідача ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій», м.Сарни
про стягнення в сумі 75940,57 грн.
за участю представників
від позивача -Шведченко О.В. -представник (дов. у справі);
від відповідача -не з'явився (належно повідомлений).
Сторони належним чином повідомленні про час та місце засідання суду, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
Права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.08.09р. у справі №20/139 (суддя А.Р.Василишин) частково задоволено позов ТзОВ фірми «Каскад»до ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій»та зменшено розмір штрафу на 18495,05 грн.; стягнено з відповідача на користь позивача 38950,47 грн. заборгованості, 18495,05 грн. штрафу.
Рішення судом в частині задоволених позовних вимог мотивовано ст.ст.509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором від 16.09.08р., укладеного сторонами, щодо оплати поставленого йому позивачем товару (металопродукції) на суму 184950 грн., у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 38950,47 грн.
Одночасно судом констатовано, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочку оплати вартості поставленого товару відповідають вимогам вказаного вище договору та закону, між тим, відповідно до ч.1 ст.233 ГПК України та враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару, суд зменшив розмір штрафу, нарахованого позивачем на усю суми поставленого товару, а не на суму заборгованості, в два рази - до розміру 18495,05 грн.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій»оскаржило рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, не заперечуючи факту передачі йому позивачем товару на загальну суму 184950,47 грн. згідно договору від 16.09.08р., апелянт стверджує, що для грошових зобов'язань законом (ст.231 ГК України) встановлено розмір штрафних санкцій у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, який не може бути змінений за погодженням сторін.
Враховуючи вищевикладене, важкий фінансовий стан відповідача та ступінь виконання ним зобов'язання, що становить 78,9 відсотка, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення з нього штрафу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає законним оскаржуване рішення суду, а доводи апелянта необгрунтованими, адже згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; сторони ж у спірному договорі чітко передбачили розмір штрафу (20 відсотків).
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
ТзОВ “Каскад” подало позов про стягнення на його користь з ВАТ “Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” заборгованості за придбаний на виконання договору купівлі-продажу №16/09/08/МП-2 від 16 вересня 2008 року товар в сумі 38950,47 грн. та штрафу у розмірі 36990,10 грн.
Як вбачається зі справи, на виконання умов укладеного між ТзОВ “Каскад” (продавець) та ВАТ “Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” (покупець) договору купівлі-продажу №16/09/08/МП-2 від 16 вересня 2008 року продавець передав у власність покупцю товар (металопродукцію) на загальну суму 184950,47 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0005568 від 03.11.08р. по довіреності серії ЯПО №918932 від 03.11.08р., видатковою накладною №РН-0005699 від 13.11.08р. по довіреності №000007 від 13.11.08р.
В свою чергу покупець гарантійними листами №1375 від 03.11.08р. та №1430 від 13.11.08р. гарантував позивачу 100 відсоткову оплату отриманого товару, однак свої зобов'язання виконав частково, заборгувавши позивачу 38950,47 грн. вартості товару.
Згідно п.4.4 договору за взаємною згодою сторін, позивач має право провести відпуск товару без попередньої оплати, при цьому відповідач гарантує, провести повну оплату за поставлений товар на протязі трьох банківських днів з моменту відпуску, вказаного у видатковій накладній.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).
В апеляційній скарзі апелянт визнає наявну у нього основну суму заборгованості, не погоджуючись лише з нарахуванням позивачем йому штрафу в сумі 36990,10 грн.
Так, пунктом 7.4 цього договору передбачено, що у випадку прострочки оплати товару більше ніж на 14 календарних днів, поставленого відповідно до пункту 4.4 договору, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20 відсотків від ціни поставленого товару.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), (ч.4 ст.231 ГК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу відповідають вимогам даного договору та нормам чинного законодавства.
Однак, місцевий господарський суд, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по договору товар частково погашена і становить 38950,47 грн., скористався належним йому правом, передбаченим ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України, чого не оспорив позивач.
Згідно частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на викладене вище, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.09р. у цій справі -без змін.
2. Судові витрати покласти на ВАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій».
3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Т.С.Процик
суддя О.С.Скрипчук
Постанова підписана 29.10.2009р.