79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.10.09 Справа № 25/185
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта) -Магировський Ю. А. -представник
від відповідачів 1, 2 -Цаплак М. І. -представник
розглянув апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Львів № 4638 від 15.09.2009 р.
на ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2009 р.
у справі № 25/185
за позовом Відділення виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Львів
до відповідача 1 Приватного торговельно-виробничого підприємства «Фіаніт», м. Тернопіль
до відповідача 2 ТзОВ «Віко-Тех», м. Стрий, Львівська область
про стягнення завданих збитків в сумі 129 725, 89 грн.
ухвалою господарського суду Львівської області від 04.09.2009 р. у справі № 25/185 провадження у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Львів до Приватного торговельно-виробничого підприємства «Фіаніт», м. Тернопіль та до ТзОВ «Віко-Тех», м. Стрий, Львівська область про стягнення 129 725, 89 грн. завданих збитків припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України належить до суб'єктів владних повноважень, то згідно п. 4 ст. 17 КАС України, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить дану ухвалу скасувати, посилаючись на те, що оскільки відділенням виконавчої дирекції Фонду за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що відділення виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернулося до господарського суду з позовом до Приватного торговельно-виробничого підприємства «Фіаніт», м. Тернопіль та ТзОВ «Віко-Тех», м. Стрий, Львівська область про стягнення завданих збитків в сумі 129 725, 89 грн.
Господарським судом Львівської області припинено провадження у даній справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, а підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції.
Поте, апеляційний господарський суд вважає, що правовідносини, що виникли між відділенням Фонду та відповідачами, не виникли на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»чи Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачі є страхувальниками лише щодо своїх працівників, тобто осіб, які працюють на даних підприємствах на умовах трудового договору (контракту).
Таким чином, правовідносини, що є предметом даного спору, не регулюються вищезазначеними законодавчими актами.
Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Натомість, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) (ст. 8 ЦК України).
Оскільки питання відшкодування шкоди, завданих збитків в порядку регресу не врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», то слід застосовувати загальні положення ЦК України, що регулюють питання, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої третьою особою (право регресної вимоги).
А тому, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.
Отже, оскільки відділенням виконавчої дирекції Фонду за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.
Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проводить страхові виплати та надає соціальні послуги потерпілим на виробництві як у разі, коли відповідальність за ушкодження здоров'я несе роботодавець, так і у разі, коли відповідальність за ушкодження здоров'я несуть треті особи. Оскільки протиправні винні дії третьої особи призвели до ушкодження здоров'я потерпілих на виробництві та до заподіяння збитків відділенню виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які не покриваються за рахунок страхових внесків, відділення виконавчої дирекції Фонду зобов'язане відшкодувати такі збитки шляхом подання регрес них вимог до заподіювача шкоди з метою збереження своїх фінансових ресурсів.
Між сторонами у справі виник спір про право цивільне, пов'язаний з матеріальними правовідносинами. У даному випадку відділення виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є суб'єктом владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, згідно якого суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, судом першої інстанції невірно встановлено, що спір, який виник між позивачем і відповідачами, належить до юрисдикції адміністративних судів, виходячи з того, що Відділення виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з неповним врахування всіх обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції у м. Львові Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Львів задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2009 р. у справі № 25/185 скасувати.
3. Справу направити на адресу суду першої інстанції на розгляду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.