"27" жовтня 2009 р. Справа № 3/196/09
за позовом: Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів
при виконанні судових рішень у кримінальних справах
54036, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 10
в інтересах держави уповноваженого органу
Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в миколаївській області
54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 39-а
в особі підприємства Ново бузького виправного центру № 103
55644, Миколаївська область, Новобузький район, с. Богомази
до: товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод будівельної кераміки»
54007 м. Миколаїв, вул. Казарського, 3
про стягнення заборгованості в сумі 27 369,08 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Павлов Ю.В., за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився;
Прокурор: Коробченко Д.М.
Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави уповноваженого органу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області в особі підприємства Новобузького виправного центру № 103 звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача борг в сумі 27 289,70 грн. (заява від 27.10.09 р.)
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 16 від 21.04.2008 р., норм ст. 526 Цивільного кодексу України, та мотивовані тривалою несплатою заборгованості відповідачем за виконані роботи, що негативно впливає на фінансове становище виправного центру, призводить до незабезпечення засуджених у відповідності до вимог законодавства харчуванням, медико-санітарними та комунально-побутовими умовами.
Позивач повністю підтримує позовні вимоги прокуратури.
В судовому засіданні 27.10.09 р. позивачем надані документальні докази, які свідчать про реорганізацію позивача.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процессу.
Отже, суд по даній справі здійснює (процесуальне правонаступництво) заміну підприємства Новобузького виправного центру № 103 на Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (103)».
Відповідач у письмовому клопотанні від 03.09.09 р. повідомив суд, що позов не визнає. В судове засідання двічі (07.09.09 р. та 27.10.09 р.) свого представника не направив, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать судові ухвали та поштове повідомлення № 1034452.
Отже, справу розглянуто судом на підставі норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд -
встановив:
21.04.2008 року між Підприємством Новобузького виправного центру № 103 (далі-виконавець) та ТОВ «Миколаївський завод будівельної кераміки»(далі-замовник) було укладено договір № 16, згідно з умовами якого виконавець надає в розпорядження замовника, згідно з його розрахунком, робочу силу із числа засуджених в кількості до 30 чоловік на строк до 31.12.2008 року для проведення будівельних та ремонтних робіт на об'єктах та площах замовника із щоденною оплатою праці в розмірі не нижче 3 грн. 15 коп. за одну відпрацьовану годину на одного чоловіка та 50 % нарахувань на заробітну плату, що складає 1 грн. 58 коп. (3,15х0,50).
Відповідно до пункту 4 договору сторони обумовили, що замовник надає виконавцю обсяг робіт на кожний робочий день за нарядом, який виконується у двох примірниках із закінченням виду робіт, їх обсягів та загальної вартості виконаної роботи. Кожні 15 днів складаються та надаються акти прийому проведених виконавцем робіт. Простої робочої сили із числа засуджених, допущені з вини замовника, оплачуються замовником у відповідності з чинним законодавством про працю. Оплата виконаних засудженими робіт проводиться готівкою на розрахунковий рахунок виконавця в термін до 10 числа щомісячно. Розрахунок з виконавцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок.
Як стверджує позивач протягом строку дії договору засудженими було виконано робіт на загальну суму 46707,66 грн.
Матеріали справи свідчать, що за отримані послуги відповідач перерахував позивачу 19338,58 грн., що підтверджується банківськими виписками. По двом рахункам: від 19.08.08 р. на суму 14407,46 грн. та від 11.09.2008 р. на суму 12 882,24 грн. проплата здійснена не була.
В судовому засіданні прокурор та позивач повідомили, що відповідно до умов договору наряди та акти виконаних робіт сторонами не оформлювались. Згідно ж акту звірки по спірним правовідносинам між відповідачем та позивачем, станом на 01.01.09 р. заборгованість відповідача перед позивачем була визнана першим в сумі 27369,08 грн.
Але, в судовому засіданні було з'ясована помилка в акті, тому фактично сума боргу повинна становити в розмірі 27 289,70 грн.
Наявність боргу у відповідача перед позивачем по виконанню даного договору також підтверджується наступними фактами:
27.03.09 р. позивач скерував товариству претензію № 103/16-591 про перерахування існуючої заборгованості за договором від 21.04.08 р. Після чого, 29.04.09 р. відповідач звернувся до позивача з листом, в якому посилаючись на вищевказані розрахунки визнав свій борг в розмірі 27369,08 грн., але просив дозволити здійснити оплату до кінця червня 2009 року.
Слід зазначити, що оплата проведена не була, в зв'язку з чим позов скеровано до суду 05.08.2009 року.
Відповідно до п.1 ст. 901, п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з нормами п. 1 ст. 626, ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 ст. 32, ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Беручи до уваги встановлені судом в ході розгляду справи факти, а також те, що відповідач не скористався наданим йому правом спростувати доводи та позовні вимоги прокуратури, суд за наявними матеріалами дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та його задоволення.
Керуючись ст. ст. 25, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво по справі замінити підприємство Новобузького виправного центру № 103 на Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (103)».
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський завод будівельної кераміки»(54007 м. Миколаїв, вул. Казарського, 3, код ЄДРПОУ 325443163) на користь Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Ново бузького виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (103)»(55644, Миколаївська область, Новобузький район, с. Богомази, код ЄДРПОУ 08680566) -27 289,70 грн. боргу, 272,89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя