79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.10.09 Справа№ 30/134
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Центр Сапр”, м. Львів,
До відповідача: відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів,
Про стягнення заборгованості
Суддя Н.Мороз
Представники:
Від позивача - Музичук Ю.О.
Від відповідача -Татух М.Д.
Суть спору:
Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Центр Сапр”, м. Львів, до відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, про стягнення 58080 грн. помилково перерахованих коштів, у т.ч. 52800 грн. основного боргу, 5280 грн. штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.06.2009 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 04.08.2009 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах, в судовому засіданні 10.09.2009 р. оголошено перерву до 29.09.2009 р.
Представникам сторін роз'яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових представник позивача позов підтримав, з мотивів, зазначених у позовній заяві, запереченні на відзив. Ствердив, зокрема, що 24.03.2009 р. позивач помилково перерахував на користь приватного підприємства “Сігма Груп” 52800 грн. на рахунок у ВАТ СКБ “Дністер”, який на дату платежу був закритий. Однак, відповідач прийняв кошти та не повернув їх платнику не зважаючи на вимоги останнього. Просить позов задовольнити, з урахуванням уточнених позовних вимог, заперечення на відзив, а саме, стягнути 52800 грн. основного боргу, 1056 грн. -штрафних санкцій, усього 53856 грн.
Представник відповідача, не заперечивши факт отримання коштів, ствердив, що постановою правління НБУ №229 від 16.04.2009 р. у банку з 17.04.2009 р. по 16.10.2009 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Такий мораторій поширюється на вимоги позивача. Окрім того, позивач не є отримувачем коштів, а відтак не має права на пеню, передбачену в п. 32.2. Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
Як з”ясовано в судовому засіданні, приватне підприємство “Сігма Груп” мало поточний рахунок №2600863486, відкритий у ВАТ СКБ “Дністер”. Згідно довідки відповідача від 06.10.2009р., зазначений рахунок був закритий 27.06.2008 р.
24.03.2009 р. платіжними дорученнями №5 на суму 28200 грн. та №6 на суму 24600 грн. позивач перерахував на користь приватного підприємства “Сігма Груп” на рахунок №2600863486 у ВАТ СКБ “Дністер” загальну суму 52800 грн.
Згідно п. 22.6. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.
Листом №03/26-01 від 26.03.2009 р. позивач звертався до відповідача із проханням повернути помилково перераховані кошти. Листом №300-2152 від 10.04.2009 р. відповідач повідомив, що сплачені позивачем кошти обліковані на рахунку 9804 “Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку” та будуть перераховані негайно після отримання коштів від боржників банку. З матеріалів справи вбачається, що кошти повернуті не були станом на дату розгляду справи судом.
Постановою правління НБУ №229 від 16.04.2009 р. “Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві “Селянський комерційний банк “Дністер” (м. Львів)” було призначено в банку тимчасову адміністрацію строком на один рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців -з 17.04.2009 р. до 16.10.2009 р.
Відповідач посилається на поширення мораторію на позовні вимоги позивача. Однак, таке твердження не відповідає законодавству.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 вказаного закону, банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 85 вказаного закону, протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з наведеного, спірні відносини виникли до дати введення мораторію і та обставина, що протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів, не перешкоджає задоволенню обгрунтованих позовів про стягнення коштів з банку.
Статтею 1212 ЦК України встановлено обов'язок особи, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) повернути потерпілому це майно, а у випадку неможливості повернути його в натурі -відшкодувати його вартість.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 1056 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог), згідно ЗУ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Проте, дана вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно п. 32.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Враховуючи, що позивач є платником, а не отримувачем, зазначена норма не регулює відносин, на які посилається позивач вимагаючи сплату пені.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, позов задоволити частково.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ЗУ „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст.509,526, 625,1212 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк „Дністер”, м. Львів, вул.Переяславська,6а ( ЄДРПОУ 19159542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Центр Сапр”, м.Львів, вул.Антоновича,94 ( р/р 2600001021728 в ДЛФ ВАТ „Кредобанк”, МФО 385372, ЄДРПОУ 33951996)- 52800 грн. помилково перерахованих коштів, 548 грн. державного мита, 305,76 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені- відмовити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя