79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.04.09 Справа№ 33/280
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_1 (м. Стебник)
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера -Україна»(м. Львів)
про : стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Суддя : Цікало А.І.
При секретарі : Герасименко В.С.
Представники:
Позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність № 390 від 02.02.2009 р.)
Відповідача: не з'явився
Державний реєстратор: Брик О.Б. -посвідчення № 000671 від 29.06.2004 р.
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Сторони не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: 25 грудня 2008 року до господарського суду Львівської області за вх. № 9348 надійшла позовна заява від ОСОБА_1 (м. Стебник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера -Україна»(м. Львів) про стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 26.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.02.2009 р. В судовому засіданні 03.02.2009 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 24.02.2009 р. В судовому засіданні 24.02.2009 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи було відкладено на 10.03.2009 р. В судовому засіданні 10.03.2009 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 24.03.2009 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, необхідністю витребування додаткових документів 24.03.2009 р. розгляд справи було відкладено на 14.04.2009 р.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 26.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 03.02.2009 р., від 24.02.2009 р., від 10.03.2009 р., від 24.03.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 03.02.2009 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування у відповідача останньої редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна»та протоколу № 1/2008 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна»від 15.01.2008 р. Ухвалою суду від 03.02.2009 р. вказане клопотання було задоволено та витребувано у відповідача належним чином завірені копії останньої редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна»та протоколу № 1/2008 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна»від 15.01.2008 р.
В судовому засіданні 24.02.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.
В судовому засіданні 24.03.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.
В судовому засіданні 14.04.2009 р. представник позивача представив частину витребуваних матеріалів.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 26.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 03.02.2009 р., від 24.02.2009 р., 10.03.2009 р., від 24.03.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).
В судовому засіданні 24.02.2009 р. представники сторін, присутні в залі судового засіданні, звернулись до суду з клопотання, в якому просили суд продовжити термін розгляду справи понад строк встановлений ст. 69 ГПК України. Ухвалою суду від 24.02.2009 р. вказане клопотання було задоволено та продовжено строк вирішення спору.
Ухвалою суду від 24.03.2009 р. було зобов'язано Державного реєстратора Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області -Брик Олену Богданівну представити в судове засідання реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна»(вул. Б. Хмельницького, 188, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ 32020363) (оригінал для огляду в судовому засіданні, належно завірені копії для долучення до матеріалів справи).
В судове засідання 14.04.2009 р. з'явилась Державний реєстратор Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області -Брик.О.Б., котра представила реєстраційну справу відповідача (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) та надала пояснення, щодо внесення змін та доповнень до установчих документів ТзОВ «Вера-Україна».
Враховуючи те, що позивач надав достатню кількість матеріалів для розгляду спору по суті, а відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
15 січня 2008 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна», протокол загальних зборів учасників товариства № 1/208 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), прийнято рішення про зменшення розміру статутного капіталу (фонду) товариства на суму 648 500 (шістсот сорок вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. до встановленого законодавством України мінімального розміру 51 500 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. та повернення ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. вартості фактично оплаченої нею частки, про що 28.01.2008 р. до реєстраційної картки відповідача (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) Державним реєстратором внесено відповідний запис за № 14141050006000235.
13.10.2008 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення в термін до 7-ми днів, з моменту отримання вимоги вартості фактично оплаченої частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна»в сумі 20 000.00 грн., яка останнім залишена без розгляду та відповіді. Факт направлення вимоги підтверджується поштовою квитанцією (оригінал оглянуто в судовому засіданні,копію долучено до матеріалів справи).
Станом на день звернення з позовом до суду борг відповідача перед позивачем складає 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»від 1 жовтня 1991 року №1576 XII (із наступними змінами і доповненнями), товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Згідно ст. 7 Закону України «Про господарські товариства», зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. .
Згідно ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», вкладом учасника чи засновника товариства до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Згідно ст. 16 Закону України «Про господарські товариства», товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.
Рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Згідно ст. 51 Закону України «Про господарські товариства», установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Згідно ст. 52 Закону України «Про господарські товариства», у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.
Згідно ст. 56 Закону України «Про господарські товариства», рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного (складеного) капіталу набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.
Згідно ст. 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 (м. Стебник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера-Україна»(м. Львів) про стягнення 20 000 (двадцять тисяч) 00 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно квитанції від 25.12.2008 р. позивачем сплачено в сумі 200 (двісті),00 грн.
Згідно квитанції від 25.12.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 509, 510, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 86, 174 ГК України, ст. 4, 7, 12,13, 16, 51, 52, 56 Закону України „Про господарські товариства” від 1 жовтня 1991 року №1576 XII (із наступними змінами і доповненнями), ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (м. Стебник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера -Україна»(м. Львів) про стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. -задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера -Україна»(вул. Б. Хмельницького, 188, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ 32020363) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) -20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. -боргу, 200 (двісті) грн. 00 коп. -державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя