15 березня 2017 року м. Київ К/800/7335/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі за позовом Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності,
Позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невідшкодування компенсаційних виплат позивачу на час призову його працівників на військову службу по мобілізації за листопад і грудень 2015 року на загальну суму 30595,10 грн.; зобов'язати Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести на користь позивача компенсаційні виплати, здійснені його працівникам на час їх призову на військову службу по мобілізації за листопад і грудень 2015 року на загальну суму 30595,10 грн.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено.
При цьому, суд першої інстанції стягнув на користь позивача сплачений ним судовий збір з посиланням на частину 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною по справі або, якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що бюджетний 2015 рік закінчився 31 грудня 2015 року, а тому подальша виплата компенсацій середнього заробітку працівникам призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, за листопад-грудень 2015 року суперечитиме статті 48 Бюджетного кодексу України. Відповідно до листа Мінсоцполітики від 15 квітня 2016 року №443/13/84-16 виплата компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників призваних на військову службу за листопад-грудень 2015 року можлива лише при внесенні змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та виділенні додаткових коштів з державного бюджету для фінансування програми 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період». Крім того, суд першої інстанції, на думку скаржника, неправомірно стягнув із нього судовий збір.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Львівською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» у Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради було подано Звіти для виплати компенсації середнього заробітку працівникам: за грудень 2015 року - ОСОБА_1 , водій автотранспортних засобів, в сумі 1218,82 грн.; ОСОБА_2 , водій автотранспортних засобів, в сумі 3972,72 грн.; ОСОБА_3 , провідний інженер-програміст, в сумі 5396,03 грн.; ОСОБА_4 , ОПЗ, в сумі 4126,41 грн.; ОСОБА_5 , стрілець, в сумі 2109,51 грн.; ОСОБА_6 , ОПЗ, в сумі 4152,60 грн.; за листопад 2015 року - ОСОБА_4 , ОПЗ, в сумі 3820,75 грн.; ОСОБА_5 , стрілець, в сумі 1953,25 грн.; ОСОБА_6 , ОПЗ, в сумі 3845,00 грн.
Крім того, листом 09-04-10 від 15 січня 2016 року ЛД УДППЗ «Укрпошта» звернулось до відповідача з поданням фактичних витрат гарантованих державою виплат щодо збереження заробітку мобілізованим на час призову, до якого додано звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за грудень 2015 року, погоджені військовими комісарами.
Статтею 119 Кодексу законів про працю України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №105 затверджений Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.
Згідно пункту 4 вказаного Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.
Пунктом 2 цього ж Порядку передбачено, що Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад.
Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, виплати працівникам, призваними на військову службу під час мобілізації, мають бути відшкодовані відповідному підприємству, установі чи організації на підставі відповідних звітів органом соціального захисту населення.
При цьому, у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені відповідачем в касаційній скарзі, перевірялись судами під час розгляду справи і їм надана належна правова оцінка.
Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі за позовом Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Л. Іваненко