14 березня 2017 року м. Київ К/9991/16277/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Головчук С.В., Заїки М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 жовтня 2011 року
у справі № 2а-850/2009
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області
про визнання протиправними дій та призначення пенсії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФ у м. Сміла Черкаської області, в якому просив призначити йому пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано за позивачем право на призначення пенсії за віком з дня подачі заяви про призначення пенсії - 29 січня 2009 року та зобов'язано відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 29 січня 2009 року.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 жовтня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1, з 04 липня 1984 року по 16 січня 1992 року працював директором Смілянської райветлабораторії.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що посада лікаря-серолога, на час роботи позивача, у штатному розписі не існувала, записи у трудовій книжці позивача про його роботу в період з 1984 року по 1992 рік на зазначеній посаді відсутні.
Згідно Списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1956 року № 1173, до Списку № 2 посада лікаря-серолога або працівника, що безпосередньо виконує роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки, не віднесена.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не має права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Головчук
М.М. Заїка