15 березня 2017 року м. Київ К/800/25581/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Стародуба О.П.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними, зобов'язання вчинити дії, притягнення посадових осіб до відповідальності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними, зобов'язання вчинити дії, притягнення посадових осіб до відповідальності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 22.08.2016р. залишено без руху внаслідок невідповідності ст.106 КАС України.
Вважаючи вказану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу з вимогою про її скасування.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016р. апеляційну скаргу залишено без руху в зв'язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», або доказів в підтвердження звільнення від сплати останнього, а також в зв'язку з незаявленням клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Не погоджуючись з постановленою апеляційним судом ухвалою, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, за змістом ст.7 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а згідно з ч.3 ст.189 вказаного Кодексу до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
В свою чергу, як передбачено ч.1 ст.108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, ч.3 якої вимагає подання одночасно з позовною заявою документа про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Правові ж засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015р. №484-VIII, які набрали чинності 01.09.2015р.; далі - Закон №3674), відповідно до п.п.5 п.3 ч.2 ст.4 якого розмір судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
При цьому, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону №3674).
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016р. мінімальну заробітну плату встановлено в розмірі 1378,00 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що розмір належного до сплати позивачем за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судового збору у даній справі становить 1378,00 грн.
Проте, при поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 ані документів, що підтверджують наявність пільг щодо сплати судового збору відповідно до чинної на час подання апеляційної скарги редакції Закону №3674, ані доказів сплати судового збору додано не було.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічне правило закріплене й в ст.8 Закону №3674.
Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.
Разом з тим, названі правові норми Закону №3674 і КАС України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.
При цьому, підставою для звільнення сторони у справі від сплати судового збору є відсутність у неї доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.
Натомість, розмір ставки судового збору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допустити ситуації, в якій особа може залишитись без засобів для існування, проте в усіх випадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановлених для відповідних категорій громадян Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Також, особі, яка звертається з клопотанням в порядку вищевказаних правових норм Закону №3674 і КАС України необхідно врахувати і те, що воно має бути вмотивованим, а наведені в ньому доводи - підтверджені відповідними доказами.
Однак, позивачем клопотання про звільнення від його сплати (повністю або частково) чи відстрочення або розстрочення сплати (підтвердженого відповідними доказами) заявлено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення поданої ОСОБА_4 апеляційної скарги без руху.
Водночас, посилання позивача на відсутність у нього обов'язку як такого зі сплати судового збору у даній справі з огляду на приписи п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674 не є прийнятими з огляду на наступне.
Так, положеннями зазначеної норми передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Проте, це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини 4 статті 105 КАС України (стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як подана ОСОБА_4 у даній справі позовна заява містила й інші позовні вимоги, застережень щодо відсутності обов'язку справляння судового збору з яких Закон №3674 не містить.
Що ж до посилань позивача на положення п.6 ч.1 ст.5 Закону №3674, згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то зі змісту наведеного пункту слідує, що передумовою звільнення від сплати судового збору на його підставі є належним чином встановлений факт скоєння відповідачем у такій справі кримінального правопорушення, що завдало позивачеві матеріальних збитків.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухваленого апеляційним судом судового рішення колегія суддів не вбачає.
Стосовно касаційної скарги на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 22.08.2016р., то касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю як помилково відкрите, оскільки відповідно до ч.1 ст.211 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку, зокрема, судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, проте, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016р., як вже зазначалось, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вказане рішення суду першої інстанції було залишено без руху, тобто по суті в апеляційному порядку останнє не переглядалось.
Керуючись ст.ст.210,211,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року - без змін.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними, притягнення посадових осіб до відповідальності закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: Пасічник С.С.
Стародуб О.П.
Рецебуринський Ю.Й.