91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.12.08 Справа № 15/232н-к.
за позовом
ОСОБА_1, с. Ювілейне м. Луганськ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім», м. Луганськ
2. ОСОБА_2, м. Луганськ
про визнання недійсними заяви про вихід з товариства та протоколів загальних зборів
Суддя Пономаренко Є.Ю.
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1;
від відповідача 1 - Шайтура О.М., представник по довіреності № 83 від 07.02.06.;
від відповідача 2 -представник не прибув.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними:
- заяви позивача № 3852 від 29.12.2005 р. про вихід зі складу учасників товариства позивача;
- протоколу №73 від 29.01.2006 р. загальних зборів учасників товариства позивача;
- протоколу №73 від 13.04.2006 р. загальних зборів учасників товариства позивача.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник першого відповідача вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Другий відповідач не скористався правом на участь в судовому засіданні (явка не визнавалася обов'язковою), хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу .
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій .
Ухвала суду не повернута без вручення підприємством поштового зв'язку.
Крім того, у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 зазначено наступне.
У разі коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи - учасника судового процесу.
Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Крім того, суд судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим право відповідача не порушено.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Другим відповідачем - ОСОБА_2 складено та підписано заяву від 29.12.2005р., за якою він прийняв рішення про вихід зі складу учасників товариства.
Позивач є учасником товариства першого відповідача.
Позовні вимоги мотивовані зокрема наступним. Другим відповідачем до товариства було подано лише копію заяви про вихід з товариства, а не оригінал. Після того, ОСОБА_2 приймав участь у загальних зборах товариства. Нарешті 13.04.2006р. ОСОБА_2 здійснено відчуження своєї частки у статутному фонді товариства у розмірі 27% статутного фонду на користь ОСОБА_4, що оформлено договором купівлі-продажу від 13.04.2006р.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з нижченаведених підстав.
За першою позовною вимогою позивач просить господарський суд визнати недійсною заяву від 29.12.2005р. ОСОБА_2, за якою він прийняв рішення про вихід зі складу учасників товариства.
Вихід зі складу товариства є правом учасника, закріпленим зокрема у п. «в»ст. 11 Закону України «Про господарські товариства».
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування даної позовної вимоги, не можуть бути підставами визнання недійсною заяви.
Наведені позивачем обставини не визначають наявність порушень вимог законодавства під час складення заяви про вихід з товариства. Дії ж ОСОБА_2 після підписання заяви про вихід з товариства не можуть мати наслідком визнання недійсною заяви, оскільки такі дії відбувалися після складення заяви.
Так, позивачем не доведено наявність підстав визнання недійсною заяви ОСОБА_2 від 29.12.2005р. про вихід зі складу учасників товариства.
Не доведено позивачем і взагалі правову можливість визнання недійсною заяви учасника товариства про його вихід з товариства.
Крім того, слід зазначити, що позивач просить визнати недійсною заяву позивача № 3852 від 29.12.2005 р. про вихід зі складу учасників товариства позивача.
Проте, така заява не складалася позивачем, а належить другому відповідачу.
За другою та третьою позовними вимогами позивач просить визнати недійсними:
- протокол №73 від 29.01.2006 р. загальних зборів учасників товариства позивача;
- протокол №73 від 13.04.2006 р. загальних зборів учасників товариства позивача.
Дані вимоги не відповідають встановленим законом способам захисту порушеного права.
Способи захисту порушених прав та інтересів визначені зокрема у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Положення вказаної статті не визначають такого способу захисту порушеного права як визнання недійсними протоколів.
Інші нормативні акти теж не встановлюють такого способу захисту порушеного права, який був обраний позивачем у справі за першою вимогою.
Актом, що породжує певні правові наслідки є рішення загальних зборів.
Протокол загальних зборів є технічним документом, який фіксує у цьому конкретному випадку факт прийняття рішення загальними зборами і не є актом.
Тому, у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів.
Такої ж позиції дотримуються Верховний Суд України (Узагальнення Практики розгляду корпоративних спорів від 01.07.2008р.) та Вищий господарський суд України ( Постанова від 30 травня 2006 р. у справі за позовом ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз", корпорації "Український мазут" до ТОВ "ДСЛК", третя особа - ТОВ "О. К. та партнери" - про визнання недійсним акта вищого органу управління товариства; Постанова від 28.02.2008р у справі №121/8-06/16 ; Постанова від 10.04.2008 р. у справі №37/144-07 , тощо).
Крім того, згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Таким чином, позивач повинен довести суду, що саме його права чи охоронювані законом інтереси порушені відповідачем при прийнятті оскаржуваних заяви та протоколів зборів.
Проте, позивачем не наведено обґрунтування та не надано доказів порушення саме його прав оскаржуваними документами.
На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати сплачені позивачем у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати позивачем державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. покласти на позивача.
В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 26.12.2008 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Є.Ю. Пономаренко