ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/266 20.10.09
За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах
держави в особі Комунального підприємства «Дирекція з
управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської
районної м. Києва ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Медікал Центр»
про стягнення 183029,11 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Малиш В.В.
Від відповідача не з'явився
Від прокуратури Коваленко Ю.О.
Обставини справи:
Прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі К;номінального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Медікал Центр»заборгованості по орендній платі та компенсації плати за землю за договором № 510/ч від 11.06.2008 р. в сумі 183029,11 грн.
Ухвалою від Господарського суду міста Києва від 01.09.2009р. суд порушено провадження у справі.
Позивачем в судовому засіданні було подано документи по справі, на виконання ухвали від 01.09.2009.
Крім того, позивачем було подано письмові пояснення -обґрунтування нарахування плати за землю.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та прокуратурі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони та прокуратура були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представники прокуратури та позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст. 16 Закону). У відповідності з п. 3 ст. 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, а також здійснює управління майном (п.4 ст.1 3 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 №580 на законодавчому рівні встановлено, що Управління майном районної у місті Києві державної адміністрації виступає орендодавцем нерухомого майна, що перебуває у власності району.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представника інтересів громадян і держави у судах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.
Відповідно до ч. 2 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Згідно п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і така заява, згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Перевіркою, проведеною Прокуратурою Солом'янського району міста Києва, встановлено, що 11.06.2008 між сторонами був укладений договір оренди № 510/ч, згідно з яким відповідач отримав в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 204,0 кв.м. по бул. Чоколівський, 33.
Приміщення було передано відповідачу по акту приймання-передачі від 21.08.2007.
Строк дії договору встановлено до 11.05.2011 р.
Орендна плата, згідно п.п. 3.1, 3.2 договору оренди встановлена в розмірі 32802,30 грн., яку орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п.3.8).
Згідно умов договору оренди, орендар компенсує видатки по платі за землю (п. 3.5 договору), розрахунок яких міститься у додатку № 3 до основного договору.
Відповідно до п. 3.8 договору в разі зміни розміру орендної плати та інших платежів, передбачених договором, згідно постанов уряду та інших органів влади, орендна плата та інші платежі змінюються, починаючи з вказаного в постанові терміну на вимогу однієї зі сторін.
Сторонами не надано суду доказів, що однією зі сторін пред'являлася вимога до другої сторони щодо зміни розміру платежів за договором, та що на вимогу цієї сторони були внесені відповідні зміни до договору.
Згідно умов договору оренди, орендар також компенсує орендодавцю видатки по платі за землю (п. 3.5. Договору), розрахунок яких міститься у додатку № 3 до основного договору.
Відповідач не скористався своїм правом з'явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст..ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Відповідно до листа ДПА України від 09.06.2000 р. № 7987/7/16-1220-13, якщо між суб'єктами підприємницької діяльності у складі вартості послуги за договором оперативної оренди передбачена компенсація розміру «земельного податку», платником якого є орендодавець, то така компенсація відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»у складі вартості послуг оперативної оренди є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи із загальної вартості такої послуги з урахуванням можливих компенсацій за іншими витратами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушував умови договору та проводив оплату по договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача з орендної плати за договором.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищенаведених сум заборгованості, а тому, зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача сум заборгованості з орендної плати та заборгованості по компенсацій видатків по оплаті за землю.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірах, що наведені судом в рішенні.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Медікал Центр»(м. Київ, вул. Артема, 50; код 35745844) на користь Комунального підприємства «Дирекція яз управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної м. Києва ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код 35756919) 183029 (сто вісімдесят три тисячі двадцять дев'ять) грн.. 11 коп. основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Медікал Центр»(м. Київ, вул. Артема, 50; код 35745844) в доход Державного бюджету України 1830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 29 коп. держмита.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Медікал Центр»(м. Київ, вул. Артема, 50; код 35745844) до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22050000 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.О.Домнічева