ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/562 06.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркарго»
до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про визнання права власності
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
від позивача: Петренко О.В.
від відповідача: Забара Ю.Ю., Сухецький Б.Л.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:173:0004, яке складається з: будівлі непрацюючої котельної, складу навісного обладнання, будівлі лазні, споруди оранжереї загальною площею 902,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3. В обґрунтування заявлених вимог посилається на виконання договору купівлі-продажу від 08.02.05 р. № 24 обома сторонами та ухилення відповідача від нотаріального посвідчення вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.10.09 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Судове засіданні, призначене на 21.10.09 р. не відбулося з технічних причин.
За таких обставин ухвалою суду від 21.10.09 р. розгляд справи був призначений на 06.11.09 р.
У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу № 24 від 08.02.05 р.; визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:173:0004, яке складається з: будівлі непрацюючої котельної, складу навісного обладнання, будівлі лазні, споруди оранжереї загальною площею 902,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3; зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:173:0004, яке складається з: будівлі непрацюючої котельної, складу навісного обладнання, будівлі лазні, споруди оранжереї загальною площею 902,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3.
У процесі розгляду справи представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна», в іншій частині просив задовольнити позов в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що позивач, змінюючи позовні вимоги, фактично пред'явив дві нові вимоги -про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 24 від 08.02.05 р. та про зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:173:0004, яке складається з: будівлі непрацюючої котельної, складу навісного обладнання, будівлі лазні, споруди оранжереї загальною площею 902,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3, прийняття яких після порушення провадження у справі чинним ГПК України не передбачено, та враховуючи, що з вимогою зареєструвати право власності позивач звертається до особи, що не є відповідачем (співвідповідачем) у даній справі, суд у прийнятті до розгляду зазначеної заяви відмовив.
Оскільки у прийнятті до розгляду заяви про зміну позовних вимог позивачу відмовлено, заява позивача про відмову від позовних вимог до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна», підтримку позову в іншій частині задоволенню не підлягає.
Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує з підстав відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу від 08.02.05 р. № 24 та неможливості нотаріального посвідчення вказаного договору у зв'язку з накладенням арешту на все майно відповідача. Разом з тим, будь-яких доказів, які б підтверджували перебування майна під арештом, суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
08.02.05 року між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу № 24 (надалі -договір), за умовами якого відповідач у відповідності до наказу Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»№ 13 від 04.02.05 р. в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався передати у власність позивача майно загальною площею 902,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3, а саме: будівлю непрацюючої котельної, склад навісного обладнання, будівлю лазні, споруду оранжереї (надалі -об'єкт), а позивач -в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти зазначений об'єкт і сплатити відповідачу договірну ціну за нього.
Факт передачі відповідачу вказаного вище майна підтверджується актом прийому -передачі нерухомого майна від 10.02.05 року (копія -у матеріалах справи).
Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що договірна ціна об'єкта становить 79580,00 грн., в т.ч. ПДВ -13263,00 грн.
Як вбачається з платіжного доручення від 09.02.05 р. № 08 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 79580,00 грн. за будівлю згідно з рахунком -фактурою від 09.02.05 р. № 007.
Листом від 17.07.09 р. № 11 позивач звернувся до відповідача з вимогою з'явитися 22.07.09р. до приватного нотаріуса КМНО Оліферовського Олега Ілліча за адресою: м. Київ, пр.-т Бажана, 26 для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.02.05 р. № 24.
Проте, як зазначає позивач, відповідач у зазначений час до приватного нотаріуса не з'явився, про неявку не повідомив, а отже, ухилився від нотаріального посвідчення договору.
15.03.05 року між Київською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі п. 58 рішення Київської міської ради від 15.07.04 р. за № 419/1829 за актом приймання-передачі зобов'язався передати, а позивач -прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку розміром 1,1935 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3 (з кадастровим номером 8000000000:90:173:0004) для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу по технічному обслуговуванню автомобілів. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 15.03.05 р. за № 168 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 18.03.05 р. за № 63-6-00227 у книзі записів державної реєстрації договорів.
На виконання умов договору оренди земельної ділянки від 15.03.05 року орендодавець передав, а позивач прийняв вищезазначену земельну ділянку, що підтверджується актом приймання -передачі від 18.03.05 року (копія -у матеріалах справи).
Позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:173:0004, яке складається з: будівлі непрацюючої котельної, складу навісного обладнання, будівлі лазні, споруди оранжереї загальною площею 902,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3. Обгрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на наявність договору купівлі-продажу від 08.02.05 року № 24, що виконаний обома сторонами та не посвідчений нотаріально у зв'язку з ухиленням відповідача від такого нотаріального посвідчення. За таких обставин позивач вважає, що договір підлягає визнанню дійсним відповідно до ст. 220 ЦК України і нотаріальне посвідчення цього правочину не вимагається. Крім того, позивач посилається на ч. 3 ст. 334 ЦК України за яким право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Чинне законодавство України, що регулює відносини власності, розрізняє підстави набуття права власності, які передбачені, зокрема ст. 334 ЦК України і містяться в главі 24 «Набуття права власності»цього ж кодексу та способи захисту порушеного права, передбачені серед іншого ст. 392 ЦК України, яка міститься в главі 29 «Захист права власності»Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Проаналізувавши зміст підписаного сторонами договору від 08.02.05 р. № 24, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором купівлі-продажу нерухомого майна, а тому до нього застосовуються положення законодавства про купівлю-продаж.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Пред'являючи позов до суду, позивач не ставив вимогу про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 08.02.05 р. № 24, укладеного між сторонами у даній справі. Судового рішення, яким договір купівлі-продажу від 08.02.05 р. № 24 визнано дійсним суду також не представлено.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Отже, звернутися з позовом про захист права власності шляхом його визнання може саме власник цього майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що визнанню права власності у даному випадку передує нотаріальне посвідчення договору та його державна реєстрація або визнання дійсним договору купівлі-продажу в судовому порядку та проведення його державної реєстрації, чого здійснено не було, суд вважає, що на даний час позивач не є власником нерухомого майна загальною площею 902,0 кв.м., яке складається з: будівлі непрацюючої котельної, складу навісного обладнання, будівлі лазні, споруди оранжереї, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Світла, 3, а отже -відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
За таких обставин суд визнає заявлені позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
У задоволенні позову відмовити.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
СуддяПригунова А.Б.