83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.10.09 р. Справа № 39/201
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів Джарти В.В., Мєзєнцева Є.І.
при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер” м. Маріуполь
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 смт. Володарське
про стягнення 6756,18грн.
За участю представників сторін
від позивача Корчагін Ю.В. - ліквідатор;
від відповідача не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Партнер” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_1 смт. Володарське, про стягнення 6756,18грн., з яких інфляційна в сумі 3869,62грн., 3% річних в сумі 577,32грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 2309,18грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області № 36/268пд від 14.09.2006 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. по справі № 36/268пд, наказ про примусове виконання ухвали суду від 04.09.2008 р. по справі № 36/268пд, постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.05.2009 р., розрахунки.
Відповідач свого представника для участі в судовому засіданні не направив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на позовні вимоги, зазначив, що грошового обов'язку перед позивачем в нього не має, оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2004 р. по справі № 25/415 з ТОВ “Партнер” на користь ПП ОСОБА_1 було стягнуто 74184,46грн. Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2005 р. затверджений реєстр кредиторів, згідно якого відповідача було визнано конкурсним кредитором з вищезазначеною сумою кредиторської заборгованості. Як зазначає відповідач, у зв'язку з наведеними обставинами, він звернувся до державної виконавчої служби, комітету кредиторів, та ліквідатора з заявою про виконання судового рішення шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, на підтвердження чого посилався на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.01.2009 р. по справі № 36/268пд.
Ухвалою суду від 03.09.2009 р. провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГП України зупинялося до вирішення справи № 36/268пд.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.09.2009 р. справі призначено до колегіального розгляду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2006р. по справі №36/268пд, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2006р. та в силу приписів ч. 4 ст. 85 ГПК України набрало законної сили 27.11.2006 р., Приватного підприємця ОСОБА_1 зобов'язано повернути ТОВ „Партнер” пшеницю фуражну у кількості 79 540кг.
Виходячи з встановленого ст. 4-5 ГПК України, та гарантованого п. 5 ст. 124 Конституцію України, принципу обов'язковості судових рішень, рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2006 р. по справі № 36/268пд є обов'язковим до виконання на всій території України.
На виконання означеного рішення господарським судом в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України було видано відповідний наказ.
Ухвалою від 04.09.2008р. господарський суд змінив спосіб виконання вищевказаного рішення шляхом звернення стягнення на грошові кошти ПП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Партнер” на суму 27 839грн., про що в порядку ст.116 Господарського процесуального кодексу України було видано відповідний наказ.
Як встановлено судом, станом на момент прийняття рішення у справі № 39/201, за відповідачем рахується неоплачена, за рішенням суду від 14.09.2006р. по справі № 36/268пд, заборгованість в сумі 27839,00 грн.
Посилання відповідача на факти встановлені ухвалою суду від 12.01.2009 р. по справі № 36/268пд щодо припинення зобов'язань шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог судом до уваги не приймаються, оскільки як встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2009 р. у даній справі, якою скасовано вищезазначену ухвалу господарського суду Донецької області від 12.01.2009р., зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на приписи ст. 602 ЦК України в даному випадку було неприпустимим, оскільки зазначена заборгованість, що виявлена в ліквідаційній процедурі арбітражним керуючим, має увійти до ліквідаційної маси банкрута з метою подальшої реалізації для задоволення грошових вимог кредиторів в порядку, передбаченому ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку призведе до порушення прав кредиторів ТОВ "Партнер" щодо черговості задоволення грошових вимог.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2009 р. по справі № 36/268пд залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р.
В силу положень с. 35 ГПК України встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2009 р. по справі № 36/268пд факти є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 27839,00 грн., не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до положень наведеної статті позивачем висунуто вимогу щодо стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційної складової в сумі 3869,62грн., 3% річних в сумі 577,32грн.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних за період з 04.09.2008 р. по 14.05.2009 р. в сумі 577,32грн., та інфляційної складової за період з вересня 2008 р. по квітень 2009 р., в сумі 3869,62грн., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку, вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем також висунуто вимогу щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 2309,18грн.
Втім, означена вимога не може бути задоволена судом з огляду на наступне.
Як встановлено судом при здісненні розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами позивач з посиланням на норми ст.ст. 536, 1048, 1214 ЦК України застосував облікову ставку НБУ у розмірі 12%.
Частиною 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
При цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позивачем не представлено суду доказів на підтвердження того, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в даному випадку було погоджено шляхом укладання договору, угоди, інш, а їх нарахування виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України є незаконним та необґрунтованим, оскільки норми ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового обов'язку” визначають цю ставку для визначення граничного розміру пені, що підлягає стягненню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Положення ст. 1048 ЦК України, так само як і 1214 ЦК України також не можуть бути засновані до спірних правовідносин, оскільки ст. 1048 ЦК України визначено право на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за договором позики, а положення ст. 1214 ЦК України передбачають стягнення процентів у разі безпідставного одержання чи збереження грошей.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер” м. Маріуполь - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 смт. Володарське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Партнер” м. Маріуполь 3% річних в сумі 577,32грн., інфляційні в сумі 3869,62грн. витрати за державним митом в сумі 67,14грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,6грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Морщагіна Н.С.
Суддя Джарти В.В.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Суддя