83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.10.09 р. Справа № 39/248
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіної Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Сілур” м. Харцизьк
про: стягнення 6156 грн. 65 коп.
За участю представників сторін
від позивача не з'явився;
від відповідача Патяшин А.С. - за довіреністю;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Сілур” м. Харцизьк, про стягнення заборгованості в сумі 6156 грн. 65 коп., яка складається з основного боргу в сумі 5646,00грн., пені в сумі 420,00грн., інфляції в сумі 90,65грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 80413904435 від 12.03.2009 р., специфікацію № 1 від 12.03.2009 р., лист № 664 від 23.07.2009 р., видаткову накладну № ЕС-0000112 від 09.04.2009 р., довіреність № 500 від 31.03.2009 р., розрахунок.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що ухвалою суду від 22.07.2009 р. по справі № 42/45Бзатверджений реєстр кредиторів у справі про банкрутство ВАТ “Сілур” , до якого ТОВ “НВФ Еквівес Сервіс” не увійшло, зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 598 ЦК України, ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважав вимоги позивача погашеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Як зазначає позивач ним на виконання умов договору поставки № 80413904435 від 12.03.2009 р. згідно видаткової накладної № ЕС-0000112 від 09.04.2009 р. на адресу відповідача було поставлено Товар на загальну суму 15291,00грн., який на підставі довіреності № 500 від 31.03.2009 р. було прийнято уповноваженою особою ВАТ “Сілур”.
За твердженням позивача ВАТ “Сілур” 13.05.2009 р. згідно п. 6.1 Договору зробило передоплату у розмірі 7645,00грн.
В подальшому, 26.05.2009 р. та 28.05.2009 р. відповідачем було додатково сплачено ще 2000,00грн., з прострочкою на 30 та 32 дні відповідно. Залишок вартості поставленого товару в сумі 5646,00грн., відповідачем в порушення п. 6.1 Договору залишився неоплаченим, у зв'язку з чим 23.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за № 664.
У зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятого за Договором зобов'язання з оплати вартості поставленого товару в сумі 5646,00грн., позивач звернувся до господарського суду з поточним позовом про стягнення заборгованості в сумі 6156 грн. 65 коп., яка складається з основного боргу в сумі 5646,00грн., пені в сумі 420,00грн., інфляції в сумі 90,65грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Ухвалою від 12.05.2009 р. за заявою Державної податкової інспекції у м. Харцизьку господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Сілур” м. Харцизьк, введена процедура розпорядження майном боржника та призначений розпорядник майна -арбітражний керуючий Коваленко С.В.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що до конкурсних кредиторів відносяться кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що 12.03.2009 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” м. Київ (Постачальник), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Сілур” м. Харцизьк (Покупець), укладено договір поставки № 804139044355, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити товар, кількість, ціна, якість, асортимент, умови оплати та поставки якого, визначаються сторонами в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною.
На виконання умов означеного Договору позивачем у відповідності зі специфікацією № 1 від 12.03.2009 р. згідно видаткової накладної № ЕС-0000112 від 09.04.2009 р. було поставлено Товар на загальну суму 15291,00грн.
Поставлений згідно зазначеної видаткової накладної товар, на підставі довіреності № 500 від 31.03.2009 р. було прийнято уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис останньої на вказаній накладній.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 6.1 Договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Умови платежу згідно п. 6.1 Договору, Специфікації № 1 до Договору визначені наступним чином
- передоплата 50% протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виставлення рахунку;
- решта 50% після спливу 10 (десяти) календарних днів після отримання товару Покупцем.
Проте, як зазначає позивач, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість отриманого товару сплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 5464,00грн.
Таким чином, з урахуванням положень п. 6.1 Договору, Специфікації № 1 від 12.03.2009 р. зобов'язання відповідача в сумі 5646,00грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” м. Київ виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а Товариство з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” м. Київ у відповідності до визначення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є конкурсним кредитором боржника, ВАТ “Сілур”.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогою до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно п.15 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи 06.06.2009 р. в газеті Урядовий кур'єр № 100 було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ “Сілур”.
За змістом ухвали господарського суду Донецької області від 22.07.2009 р. за справою про банкрутство № 42/45Б позивач в порядку ст. 14 Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення у передбачений законом строк до господарського суду з заявою щодо визнання його кредитором не звернувся.
Позивач доказів звернення з заявою про визнання конкурсним кредитором до Господарського суду Донецької області по справі про банкрутство відповідача суду також не представив.
Приписи п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначають, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.
За таких обставин та враховуючи те, що позивач не звертався у встановлений строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог, останні в силу приписів ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними.
За наявності вказаних обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” м. Київ в частині стягнення основного боргу слід відмовити.
Крім того, за порушення відповідачем строків оплати товару, позивачем на підставі п. 10.3 Договору, положень ст. 625 ЦК України заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 420,00грн., інфляції в сумі 90,65грн.
Враховуючи підстави відмови у задоволенні суми основного боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 420,00грн., інфляції в сумі 90,65грн. також не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” м. Київ - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя