83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.11.09 р. Справа № 37/130
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Іванченковій О.М., Ягічевій Н.І., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00848109
до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростандарт ЛТД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32582848
та Відповідача 2: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 0333670
про: визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання зареєструвати право власності на будівлі корівника (літ.А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Радомська О.В. (за довіреністю №б/н від 22.07.09р.);
від Відповідача 1- Новіков А.М. (за довіреністю №б/н від 25.05.2009р.);
від Відповідача 2 - не з'явився.
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 28.05.2009р. на 16.06.2009р., з 16.06.2009р. на 06.07.2009р., з 06.07.2009р. на 13.07.2009р., з 13.07.2009р. на 30.07.2009р., з 30.07.2009р. 08.09.2009р., з 08.09.2009р. на 01.10.2009р., з 01.10.2009р. на 22.10.2009р., з 22.10.2009р. на 10.11.2009р.
Колективне сільськогосподарське підприємство „Широкий”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростандарт ЛТД”, м. Донецьк (далі - Відповідач 1) про визнання договору купівлі-продажу будівлі корівника (літ. А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованої за адресою м. Донецьк, вул. Квірінга, б. 150е, недійсним, визнання права власності на вказану будівлю та зобов'язання зареєструвати права власності на це майно.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на незаконне відчуження спірного майна шляхом укладання спірного договору з порушенням процедури продажу майна в стадії ліквідації банкрута.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір купівлі-продажу від 27.01.2005р. з витягом про його державну реєстрацію, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно №6387043 від 02.02.2005р., ухвалу по справі про банкрутство №3/197Б від 18.11.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 202, 203, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 14, 15 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, п.п. 20, 21, 24, 34 „Порядку відчуження об'єктів державної власності” та ст.ст. 12,54 Господарського процесуального кодексу України.
Заявою про зміну підстав позову від 09.06.2009р. (а.с.а.с.86, 87 т.1) Позивачем доповнено первісні аргументи посиланням на ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та зазначено, що спірний договір укладено поза конкурсних торгів.
Позивачем в перебігу розгляду надавали додаткові документи для залучення до матеріалів справи - як витребувані судом, так і на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.24, 25, 153, 176 т.1; а.с.а.с. 23, 28-34, 47,48, 79-88 т.2), у тому числі:
- пояснення від 20.07.2009р. щодо відсутності згоди комітету кредитора на укладання спірного договору та повноважень арбітражного керуючого Матлаєва О.І.;
- заява від 30.07.2009р. про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти дії, пов'язані з відчуженням спірного майна;
- заява від 08.09.2009р. про помилковість усної заяви представника у судовому засіданні про відмову від позовних вимог до КП БТІ м. Донецька;
- пояснення від 17.09.2009р. відносно апеляційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 07.04.2009р.
Заявою про зміну предмету позову від 05.10.2009р. (а.с.97 т.2), поданою до суду 02.11.2009р., Позивач просив розглянути вимоги у наступному обсягу: про визнання договору купівлі-продажу будівлі корівника (літ. А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованої за адресою м. Донецьк, вул. Квірінга, б. 150е, недійсним, та про зобов'язання зареєструвати права власності на це майно, виключивши, таким чином, із предмету спору вимоги про визнання права власності на об'єкт продажу за спірним договором.
Відповідач 1 надав відзив від 12.06.2009р. (а.с.а.с.40-42 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на: подання позовної заяви з порушенням вимог ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України; узгодження опосередкованого спірним договором купівлі-продажу порядку продажу майна банкрута протоколом комітету кредиторів від 08.04.2004р.; вчинення спірного договору у відповідності із приписами діючого законодавства та його належне виконання сторонами; відсутність зауважень відносно експертної оцінки відчуженого майна та скарг кредиторів на дії ліквідатора; прийняття Ленінським районним судом м. Донецька рішення від 07.04.2009р. у справі №2-1148 про визнання за Відповідачем права власності на спірний, але вже реконструйований об'єкт.
У відзиві від 06.07.2009р. (а.с.а.с.100,101 т.1) Відповідач 1 наголосив на безпідставності тверджень Позивача відносно невизначеності комітетом кредиторів КСП „Широкий” порядку продажу спірного майна та наполягав на дотриманні вимог ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог ухвал суду Відповідачем 1 надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.43-82, 169,170 т.1)
В перебігу розгляду справи Відповідачем 1 заявлялися клопотання про: відвід судді від 16.06.2009р. (а.с.а.с.90,91 т.1); залучення до участі у справу у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача приватного нотаріуса, який посвідчував спірний договір, та колишнього ліквідатора Позивача, який укладав цей договір (а.с.108 т.1); надсилання запиту до приватного нотаріуса Туркіной Т.О. про витребування установчих документів, протоколу засідання комітету кредиторів КСП „Широкий” та оголошення про продаж його майна (а.с. 4 т.2); надсилання запиту до Управління державної реєстрації Донецької міської ради про витребування відомостей про керівника КСП „Широкий” та зобов'язання Позивача надати установчі документи (а.с.5 т.2); зобов'язання КП БТІ м. Донецька надати відомості про власника спірного майна на дату подання позову і на поточний момент та надсилання запиту до Управління державної реєстрації Донецької міської ради відносно відомостей про адресу реєстрації та фактичне знаходження Позивача (а.с.45 т.2); надсилання запиту до приватного нотаріуса Туркіной Т.О. про витребування експертного висновку про вартість спірного майна (а.с.46 т.2), результати розгляду яких судом відображалися в ухвалах від 16.06.2009р., 30.07.2009р., 08.09.2009р., 01.10.2009р.
Ухвалою суду від 13.05.2009р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” (далі - Третя особа)
Третя особа надала пояснення №01/2059 від 21.07.2009р. (а.с.а.с. 116 т.1), якими проти позову заперечила, посилаючись на: порушення Позивачем порядку подання позову, передбаченого розділом VIІІ Господарського процесуального кодексу України; не звернення Позивача до подання позову із будь-якими заявами до КП БТІ і неможливість порушення останнім прав Позивача; реконструкцію спірного майна Відповідача та визнання за ним права власності рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 07.04.2009р.; приналежність спірного майна на поточний момент Нарижній Н.О. на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2009р.
На підтвердження цієї позиції Третьої особою надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.124-152 т.1)
Ухвалою суду від 01.10.2009р. процесуальний статус Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України змінено - вказану особу залучено у якості Відповідача 2.
Відповідач 2 надав відзив №01/2814 (а.с.93 т.2), яким проти позову заперечив, вказуючи на неможливість задоволення вимог, звернутих до нього, оскільки Позивач не вступав в правовідносини із КП БТІ і останнє не порушувало його прав, пов'язаних із державною реєстрацією права власності на нерухоме майно.
Ухвалами суду в порядку ст.ст. 4-3, 38 Господарського процесуального кодексу України задля формування достатньої доказової бази відносно спірних правовідносин як за клопотаннями сторін, так і з власної ініціативи витребувалися докази у: Донецької міської ради, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, приватного нотаріуса Туркіной Т.О., Закритого акціонерного товариства „ПроКредит Банк” та Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області
На виконання означених вимог до матеріалів справи відповідними особами (крім Закритого акціонерного товариства „ПроКредит Банк” та Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області) були надані додаткові документи (а.с.а.с.154-156 т.1, а.с.а.с.6-16, 57-77 т.2)
Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 10.07.2009р. призначено колегіальний розгляд справи.
Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.
Представник Відповідача 1 у судовому засіданні 10.11.2009р. заявив клопотання (а.с.а.с.102,103 т.2) про витребування в Управлінні земельних ресурсів та держкомзему м. Донецька відомостей про внесення змін до земельно-кадастрової документації і державного акту Позивача на право колективної власності на землю у зв'язку із рішеннями виконкому та щодо наявності у Позивача права на будь-яку земельну ділянку.
Відповідач 2 подав клопотання №01/2941 від 02.11.2009р. (а.с.98 т.2) про проведення судового засідання 10.11.2009р. без участі свого представника.
Судова колегія вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника Відповідача 2 зважаючи на подане ним клопотання та окремі ненадані витребувані судом в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України документи у світлі предмету спору, визначеному розглядуваними судом остаточними вимогами не впливають на таку кваліфікацію.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
За змістом постанови від 24.02.2004р. (а.с.58 т.2) та ухвал Господарського суду Донецької області від 18.11.2008р. (а.с.12 т.1) та від 12.05.2009р. у справі про банкрутство №3/197Б Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” , серед іншого, вбачається, що в межах означеної справи:
- постановою суду від 24.02.2004р. КСП „Широкий” визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором банкрута призначено Кондратьєву М.В.;
- ухвалою суду від 19.06.2008р. припинені повноваження ліквідатора Кондартьєвой М.В. та ліквідатором призначено Гартенка В.Ф.
- ухвалою суду від 22.09.2008р. припинені повноваження ліквідатора Гартенка В.Ф. та ліквідатором КСП „Широкий” призначено Матлаєва О.І., якого в подальшому ухвалою від 13.11.2008р. призначено керуючим санацією означеного підприємства.
08.04.2004р. відбулося засідання комітету кредиторів КСП „Широкий”, результати якого відображені в протоколі (а.с.а.с.63-72 т.1). Згідно означеного протоколу комітетом кредиторів, серед іншого, було прийнято рішення про:
- проведення ліквідатором експертної оцінки майна за ліквідаційною вартістю;
- здійснення ліквідатором публікації в пресі про те, що він реалізує майно підприємства-банкрута і приймає заявки від потенційних покупців протягом 10 днів;
- у разі надходження однієї заявки дозволити ліквідатору укласти договір купівлі-продажу з єдиним заявником за ціною не нижчою експертної оцінки, у разі надходження більше однієї заявки організувати проведення біржових торгів - конкурсу або аукціону без залучення агентства з питань банкрутства;
- публікацію про способи і умови продажу здійснити в обласній пресі - газета „Жизнь”;
- у разі відсутності покупців здійснити повторну експертну оцінку майна по вартості ліквідації та організувати його продаж згідно зазначеного вище порядку.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.11.2004р. (а.с.65 т. 2) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.66 т.2) Позивачу на праві власності належала будівля корівнику літ. А.-1 загальною вартістю 1756,4кв.м., розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, буд. 150е (далі - спірне майно).
У газеті „Жизнь” (а.с.61 т.2) опубліковано оголошення наступного змісту (мовою тексту): „Ликвидатор реализует объекты недвижимости и другие активы предприятия - банкрота КСП „Широкий” (г. Донецк, ул. Квиринга, 1). Дополнительная информация о перечне и экспертной оценке имущества по телефону 335-25-44. Заявки на приобретение имущества принимаются в течение десяти дней с момента публикации, при поступлении более одной заявки будут проведены торги”.
Згідно виписки зі звіту з експертної оцінки (а.с.63 т.2) оціночна ліквідаційна вартість об'єкту нерухомості КСП „Широкий”, розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, 150е станом на 15.12.2004р. становить 109307,45грн.
27.12.2004р. Відповідачем 1 було подано заявку на придбання будівлі корівнику у м. Донецьку по вул. Квірінга, 150е за експертною оцінкою 109307,45грн. (а.с.62 т.2)
11.01.2005р. ліквідатором КСП „Широкий” Кондратьєвою М.В. був виписаний Відповідачу 1 рахунок №1 (а.с.75 т.1) на попередню оплату за будівлю корівника на суму 109307,45грн., який був сплачений останнім у повному обсягу згідно платіжного доручення №675 від 26.01.2005р. (а.с.66 т.1)
27.01.2005р. між Позивачем в особі ліквідатора Кондратьєвой М.В. (Продавець) та Відповідачем 1 (Покупець) відповідно до згаданого протоколу засідання комітету кредиторів б/н від 08.04.2004р. був укладений, нотаріально посвідчений та зареєстрований у державному реєстрі правочинів договір купівлі-продажу нежилого приміщення (а.с.а.с. 12а-14 т.1), згідно умов п.п. 1, 3, 6 та 12 якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежиле приміщення - будівлю корівника (літ. А-1), загальною площею 1756,4кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е за сплачену Покупцем до підписання договору суму у розмірі 109307,45грн. Передача об'єкту продажу здійснюється за актом прийому-передачі, який укладається протягом 2-х днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а право власності на вказану будівлю переходить до Покупця з моменту державної реєстрації договору.
Цього ж дня спірне майно було передано Відповідачу 1, про що сторонами був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.76 т.1).
На підставі вказаного договору купівлі-продажу (далі - спірний договір) згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.02.2005р. (а.с.15 т.1) право власності на спірне майно було зареєстровано за Відповідачем 1. В подальшому, на підставі Рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 26.04.2006р. №225/19 (а.с.а.с.161,162 т.1) для експлуатації існуючої будівлі корівнику по вул. Квірінга, 150е в Ленінському районі м. Донецька, Відповідачу 1 була виділена земельна ділянка (кадастровий номер: 141013770001:001:0721) загальною площею 9071кв.м., що підтверджується укладеним між ним та Виконавчим комітетом Донецької міської ради договором оренди земельної ділянки від 09.06.2006р. (а.с.а.с. 156-160 т.1).
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 07.04.2009р. у справі №2-1148 (а.с.а.с.124-126 т.1), яке набрало чинності 17.04.2009р., було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Євростандарт ЛТД” право власності на наступне нерухоме майно: будівлю офісу з магазином та допоміжними приміщеннями літ. А-1, загальною площею 1903,6кв.м., будівлю прохідної літ. Б-2, загальною площею 29кв.м., будівлю гаражу з майстернею літ. В-1,2, загальною площею 80,7 кв.м., що знаходяться по вул. Квірінга, 150е в Ленінському районі м. Донецька. Із змісту вказаного рішення вбачається, що зазначене нерухоме майно утворилося внаслідок реконструкції Відповідачем 1 спірного майна в перебігу своєї господарської діяльності. Сутність означеної реконструкції відображена у інвентаризаційній документації Відповідача 2 (а.с.а.с.7-16 т.2)
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.05.2009р. (а.с.127 т.1) на підставі вказаного рішення суду за Відповідачем 1 було зареєстровано право власності на згаданий реконструйований об'єкт.
В подальшому за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення (предмету іпотеки) від 11.07.2009р. (а.с.а.с.146-151 т.1) реконструйований об'єкт був проданий Закритим акціонерним товариством „ПроКредит Банк” за рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16.06.2009р. як предмет іпотеки за договором №Д-2231/11.04-ІД02 від 04.02.2005р., укладеним із Відповідачем 1 (а.с.а.с.129-131 т.1) Нарижній Наталії Олегівни, за якою було зареєстровано право власності (а.с.152 т.1).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.06.2009р. (а.с.а.с.28-30 т.2) звіт керуючого санацією КСП „Широкий” Матлаєва О.І. затверджено, а провадження у справі №3/197Б про банкрутство вказаного підприємства припинено.
За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог, остаточно сформульованих у заяві про зміну предмету позову від 05.10.2009р. (а.с.97 т.2) в наступній редакції:
- визнати договір купівлі-продажу будівлі корівника (літ.А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е, недійсним;
- зобов'язати Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” зареєструвати право власності на будівлю корівника (літ.А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е за Позивачем.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах від 12.06.2009р. (а.с.а.с.40-42 т.1), від 06.07.2009р. (а.с.а.с.100,101 т.1) та письмових поясненнях від 30.07.2009р. (а.с.а.с.169, 170 т.1).
Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №01/2814 (а.с.93 т.2).
Судова колегія розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених в остаточній заяві б/н від 02.11.2009р. (а.с. 97 т.2), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.
Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення змінювати предмет позову, у тому числі - зменшуючи кількість заявлених вимог.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
За змістом заявлених вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсними договору купівлі-продажу, укладеного між Відповідачем 1 та Позивачем у стадії ліквідації останнього в межах справи про його банкрутство, а також - у спонуканні Відповідача 2 до державної реєстрації права власності на об'єкт продажу за вказаним спірним договором.
Стосовно вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним позиція судової колегії полягає в такому:
Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.
Суд зауважує, що оцінка відповідності спірного договору здійснюється відносно законодавства України, що діяло на момент його укладання, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99, розповсюджується (правило) і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, абз. 3 п. 10 чинного Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки: при продажі майна ліквідатор КСП „Широкий” Кондратьєва М.В. діяла із перевищенням повноважень та припустилася порушення приписів ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо процедури продажу.
Натомість Відповідач 1 стверджує, що відповідну процедуру було у повному обсягу дотримано з огляду на укладання спірного договору відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів КСП „Широкий” від 08.04.2004р.
Як встановлено ч. 1 ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор, серед іншого, здійснює повноваження з реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. В свою чергу, прядок такої реалізації визначається у відповідності до положень ст. 30 цього Закону.
Згідно вказаної норми після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна.(ч. 1). Відтак, сукупний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що спосіб реалізації ліквідатором повноважень з продажу майна покладений у залежність від волевиявлення комітету кредиторів, яке у розумінні ч.9 ст. 16 Закону опосередковується рішенням, оформленим (за звичай) протоколом.
Частиною 2 ст. 30 Закону встановлений обов'язок ліквідатора забезпечити через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. При цьому порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджується із комітетом кредиторів.
Таким чином, вказаними нормами ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначається суб'єкт прийняття рішення та певний обов'язковий алгоритм дій, що передують набуттю права власності покупцем на майно банкрута, за яким, зокрема:
- комітет кредиторів має прийняти рішення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна;
- визначені таким рішенням комітету кредиторів параметри процедури продажу майна опубліковуються ліквідатором в пресі;
- і лише після цього в рамках прийнятого рішення ліквідатор уповноважений укласти відповідний договір з покупцем відносно майна банкрута.
Між тим, за висновком судової колегії означені приписи Закону були порушені з боку ліквідатора Позивача при здійснені продажу майна за спірним договором, оскільки:
- по-перше, протокол комітету кредиторів від 08.04.2004р., на підставі якого був укладений спірний договір, у складі 2 питання порядку денного не містить рішення про склад, умови (під якими судова колегія вважає істотні умови договору купівлі-продажу у розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України) та строки придбання майна, внаслідок чого такий протокол не може вважатися належною і достатньою підставою для продажу майна банкрута шляхом укладання договору з єдиним покупцем;
- по-друге, відсутність рішення комітету кредиторів з означених питань унеможливило і здійснення ліквідатором належного оповіщення про продаж у засобах масової інформації - оголошення в газеті „Жизнь” (а.с.61 т.2) не містить цих обов'язкових за змістом ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відомостей.
Таким чином, спірний договір було вчинено за відсутністю волевиявлення комітету кредиторів щодо обов'язкових питань продажу майна - визначених ліквідатором Кондратьєвой М.В. із перевищенням повноважень та Відповідачем 1 самостійно безпосередньо у змісті спірного договору (індивідуалізуючи ознаки предмету продажу, порядок розрахунків, строки передачі майна та порядок переходу права власності тощо), та без передуючого продажу належного за змістом оповіщення у пресі.
Заперечення Відповідача 1 з цього приводу судовою колегією відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Означені обставини вказують на порушення при укладанні спірного договору вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України - у розумінні недотримання вимог ч. 2 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та, як наслідку недотримання означеної процедури - порушення приписів ч.ч. 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є безумовними підставами для визнання договору недійсним згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Дійсно, за відсутністю належного рішення комітету кредиторів щодо всіх визначених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” параметрів умов і порядку продажу майна банкрута, ліквідатор не має необхідного обсягу дієздатності для здійснення повноважень з реалізації майна згідно ст. 25 цього Закону.
В свою чергу, оскільки вказані вище істотні умови продажу майна банкрута мають визначатися рішенням комітету кредиторів, відсутність такого рішення свідчить і про відсутність належного волевиявлення відносно продажу майна.
Отже, судова колегія встановила, що спірний договір опосередковує вибуття майна Позивача поза волі останнього, визначеної у встановлений спеціальними приписами ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” спосіб.
Викладене зумовлює висновок про обґрунтованість позовних вимог про визнання спірного договору недійсним.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України спірний договір є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обов'язків на майбутнє припиняється.
При цьому, з урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У світлі зазначених положень спірний договір купівлі-продажу від 27.01.2005р. з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173,174 Господарського кодексу України взаємообумовлених прав та обов'язків, зокрема - права власності Відповідачем 1 на будівлю корівника (літ.А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е. Однак, згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеній в абз. 3 п. 19 згадуваного Інформаційного листа від 07.04.2008р. №01-8/211, щодо імперативної визначеності законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, зазначений момент не підлягає обов'язковому визначенню у резолютивній частині рішення.
Водночас, враховуючи, що майнових вимог про застосування реституційних наслідків за спірним договором в межах розглядуваної справи не висувалось, суд, зважаючи на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 17 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, не вбачає за необхідне вирішувати питання про такі наслідки у цій справі.
Стосовно вимог про спонукання Відповідача 2 до державної реєстрації права власності на спірне майно судова колегія зазначає:
За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України наявність порушення певного суб'єктивного права/інтересу відповідної особи є обов'язковою умовою для можливості застосування судом відповідного способу судового захисту за зверненням означеної особи, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України. У розглядуваному випадку порушення прав/інтересів має опосередковуватися саме фактом протиправного нездійснення Відповідачем 2 державної реєстрації права власності.
Між тим, за відсутністю в матеріалах справи жодних доказів не тільки відмови Відповідача 2 Позивачу у проведені такої реєстрації, але й навіть доказів звернення Позивача до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” із відповідною заявою в порядку ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, судова колегія має всі підстави стверджувати про відсутність факту порушення прав/інтересів Позивача з боку Відповідача 2.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволені позовних вимог до Відповідача 2 як безпідставних, погоджуючись із відповідними запереченнями останнього.
Судова колегія відмовляє у задоволені заяви Позивача від 30.07.2009р. про вжиття забезпечувальних заходів у вигляді встановлення заборони Відповідачу 1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного майна, оскільки:
- рішення суду у цій справі в частині задоволених вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним безпосередньо не передбачає необхідності вчинення певних дій з його виконання щодо встановлення факту недійсності договору, що об'єктивно унеможливлює і ймовірне утруднення вчинення таких дій, обґрунтоване припущення про яке (утруднення) є обов'язковою у розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України умовою для застосування забезпечувальних заходів;
- встановлений судом на підставі наявних у справі доказів факт придбання реконструйованого спірного майна Нарижною Н.О. вказує про недоцільність та неефективність вжиття запропонованих забезпечувальних заходів по відношенню до Відповідача 1.
Відмова судом у задоволені частини клопотань Відповідача 1 про витребування певних доказів, яка безпосередньо не відображена в ухвалах суду, зумовлена як наданням відповідних документів до матеріалів справи (експертна оцінка майна), так і відсутності потреби у їх дослідженні для правильної оцінки розглядуваних позовних вимог. Зокрема, витребувані клопотанням від 10.11.2009р. документи не мають відношення до предмету судового дослідження в контексті наявного обґрунтування остаточних позовних вимог, а отже - не є доказами у розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Позивачем, відносяться на його рахунок у повному обсягу, у тому числі - в частині, що відповідає задоволеним вимогам про визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки первісною причиною виникнення спору в цій частині є порушення з боку ліквідатора Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -
1. Позовні вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00848109) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростандарт ЛТД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32582848) та Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 0333670) про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання зареєструвати право власності на будівлю корівника (літ.А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е, задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення будівлі корівника (літ. А-1), загальною площею 1756,4кв.м., розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б. 150е, укладений 27.01.2005р. між Колективним сільськогосподарським підприємством „Широкий”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Євростандарт ЛТД”, м. Донецьк.
3. У задоволені вимог до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк про зобов'язання зареєструвати право власності на будівлі корівника (літ.А-1), загальною площею 1756,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Квірінга, б.150е, відмовити.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст судового рішення підписано і оголошено у судовому засіданні 10.11.2009р.
5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя