83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.11.09 р. Справа № 32/56
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.
при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Ахметова Н.В. довіреність від 29.12.02р.
від відповідача: Шевченко Н.В. за довіреністю
від третьої особи 1: Гусаченко І.А. довіреність від 01.12.08р.
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
у справі за позовом: Закритого акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС” м. Макіївка
до відповідача: Дочірнього підприємства Державного відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Дзержинська” відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення” м. Дзержинськ
треті особи у справі: 1. Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь” - металургійний завод” м. Донецьк
2. Державне підприємство “Дзержинськвугілля”
м. Дзержинськ
3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Група
“Енерго” м. Донецьк
про стягнення 12101,26грн.
Позивач, Закрите акціонерне товариство „МАКІЇВКОКС” м. Макіївка, 27.07.09р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства Державного відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Дзержинська” відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення” м. Дзержинськ про стягнення 12101,26грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на адресу ЗАТ „МАКІЇВКОКС” надійшло вісім вагонів вугільного концентрату з недостачею у кількості 16,75тон, вантажовідправником яких був відповідач.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив у відзиві, що відповідно до договору № 2/п/р на переробку рядового вугілля, укладеного з ДП „Дзержинськвугілля”, переробка рядового вугілля та відвантаження отриманих продуктів збагачення на умовах F.C.A. здійснюється за рахунок та на ризик замовника за реквізитами, зазначеними замовником. Власником вугільної продукції є ДП „Дзержинськвугілля”, яке в подальшому продало продукцію ДП „Вугілля України”. Звернув увагу на те, що позивачем не була дотримана інструкція П-6 в частині вимог щодо виклику представників вантажовідправників при прийманні продукції та складанні акту по її кількості.
У доповненнях до відзиву посилався на те, що: 1) обов'язкові правила про порядок приймання продукції по кількості закріплені у статуті залізниць України; 2) обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, в тому числі й вантажовідправника, засвідчуються комерційними актами (які взагалі не складались), або актами загальної форми; 3) вартість вагової недостачі не є збитками в розумінні ст. 1166 ЦК України, на стягненні яких наполягає позивач; 4) в накладній була допущена помилка щодо маси вантажу, а це не є підставою для вимагання здійснення допостачання або стягнення його (вантажу) вартості.
Ухвалами від 17.09.09р. та 01.10.09р. господарським судом до участі у справі були залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самос?тійних вимог на предмет спору?, Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь” - металургійний завод” м. Донецьк (третя особа 1), Державне підприємство “Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ (третя особа 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Група “Енерго” м. Донецьк (третя особа 3).
Третя особа 1 у поясненнях зазначила, що ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” здійснювало постачання вугільної продукції позивачу у відповідності з положеннями договору № 2080дс від 01.10.03р. та на умовах СРТ станція покупця (Інкотермс 2000), згідно яких (умов) продавець здійснює постачання товару шляхом його передачі перевізнику. У металургійного заводу був відсутній доступ до вантажу (вугільного концентрату), тому обов'язок продавця передати товар був виконаний з моменту здачі його вантажовідправнику (ч. 2 ст. 664 ЦК України). Оплата за вугільну продукцію була здійснена позивачем в повному обсязі. Доказом виконання зобов'язань заводу, також, є залізнична накладна № 50298829, в якій вантажовідправником при заповненні зазначається маса вантажу. Тому, відповідальність за всі неточності, неправильність та неповноту відомостей несе вантажовідправник (відповідач у справі).
Третя особа 2 повідомила, що між ДП „Дзержинськвугілля” та ЗАТ „Макіївкокс” не існує договірних відносин. Поставка вугільної продукції здійснюється на підставі договору постачання № 05/87 від 01.06.07р., укладеного між ДП „Вугілля України” та ДП „Дзержинськвугілля” ВП „Вуглекоксзбут”. Завантаження вугільної продукцію здійснював відповідач на підставі договору 2пр від 01.09.05р., укладеного між останнім та третьою особою 2.
Третя особа 3 підтримала позицію позивача та третьої особи 1 у справі. Не заперечувала проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третіх осіб, суд встановив.
08.03.08р. позивачем було отримано вісім вагонів вугільного концентрату марки „Ж”, вантажовідправником яких є відповідач.
Відповідно до залізничної накладної № 50298829 від 07.03.08р. маса вантажу, визначена відправником, складає 547500кг.
Також, з зазначеної накладної вбачається, що вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати та розкрадення, і був переданий позивачу.
Як зазначає позивач, приймання продукції здійснювалось згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу 15.06.1965р. № П-6.
В ході приймання продукції була виявлена недостача вантажу, про що був складений акт № 328/п від 08.03.08р. про приймання продукції по кількості.
На виконання вимог пунктів 16,17 Інструкції № П-6 приймання вугільного концентрату було позивачем зупинено з метою виклику представника вантажовідправника для складання двостороннєго акту. Виклик здійснювався телефонограмою № 14 від 09.03.08р., яка міститься в матеріалах справи (арк. справи 14).
Однак, відповідачем телефонограма була проігнорована, відповіді на виклик не надано.
Зазначене стало підставою для складання позивачем акту № 328 від 10.03.08р. про приймання продукції по кількості в присутності представника позивача, бригадира основного виробництва позивача та помічника машиніста локомотиву.
Позивач наполягає на стягненні з вантажовідправника (відповідача) вартості недостачі вугільного концентрату у кількості 11525кг вартістю 12101,26грн.
Оцінюючи доводи позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
У відповідності з договором купівлі - продажу № 2080дс/292 від 01.10.03р., укладеного між позивачем та третьою особою 1, та додатковою угодою до нього № 116 від 28.02.08р. сторонами була досягнута згода щодо постачання вугільної продукції у березні 2008р. на умовах СРТ станція покупця (Інкотермс 2000), згідно яких (умов) продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по постачанню товару, з моменту передачі товару у розпорядження перевізника.
Третя особа 1 свої зобов'язання за договором виконала, про що свідчить квитанція про приймання вантажу № 50298829 від 07.03.08р.
Частиною 2 ст. 307 ГК України визначено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням відповідного документу (транспортної накладної).
Положеннями статуту залізниць України та Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., передбачено, що маса вантажу при заповненні перевізних документів (в даному випадку залізничної накладної) вказується вантажовідправником, який несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності та неповноти таких відомостей.
Вже зазначалось, що у залізничній накладній № 50298829 від 07.03.08р. маса вантажу, визначена відправником, складає 547500кг, а при прийманні продукції позивачем була виявлена недостача вугільного концентрату у кількості 11525кг.
Крім того, у пункті 13 листа Вищого господарського суду України № 01-8/917 від 29.11.07р. „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” вказано: „Згідно з пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)."
Посилання відповідача на відсутність складених комерційних актів при виявленні недостачі є хибними, оскільки статутом залізниць України передбачено як складання комерційних актів, так і складання актів загальної форми, що й було зроблено позивачем.
Також, безпідставними є твердження про те, що відповідальність несе продавець за договором (третя особа 1), а не вантажовідправник.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, третя особа 1 не може нести відповідальність за виявлену недостачу, оскільки свої зобов'язання за договором виконала в повному обсязі (представила товар у розпорядження перевізника, а перевізник прийняв товар без претензій).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми вартості вагової недостачі вугільного концентрату в розмірі 12101,26грн. є обґрунтованими та як слід - підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС” м. Макіївка до Дочірнього підприємства Державного відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Дзержинська” відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення” м. Дзержинськ, треті особи у справі: 1. Закрите акціоне?рне товариство “Донецьксталь” - металургійний завод” м. Донецьк, 2. Державне підприємство “Дзержинськвугілля” м. Дзержин?ськ, 3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Група “Енерго” м. Донецьк про стягнення 12101,26грн.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державного відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Дзержинська” відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення” (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Леніна, 66; ЄДРПОУ 00176495; рахунок 26003000120348 у ЦМВ ПІБ м. Горлівка, код банку 334464) на користь Закритого акціонерного товариства „МАКІЇВКОКС” (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; ЄДРПОУ 32598706; рахунок 26004198061891 у Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, код банку 335593) вартість недостачі вугільного концентрату в сумі 12101,26грн., витрати з державного мита в сумі 121,01грн. та 118,00грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Повний текст рішення підписаний 10.11.09р.
Рішення набирає законної сили 23.11.09р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Суддя