02 березня 2017 року м.Київ К/800/49203/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Донець О.Є.,
Мороз В.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови, -
У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив: визнати такою, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і нечинною з моменту прийняття) постанову НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»; визнати незаконною і нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»; задовольнити позовні вимоги частково; у разі задоволення позову зобов'язати Кабінет Міністрів України негайно (не пізніше ніж за 15 днів) після набрання постановою у справі законної сили опублікувати в газеті резолютивну частину постанови.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 року позов задоволено частково; визнано постанову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 лютого 2015 року №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» незаконною та нечинною з моменту її прийняття; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити невідкладне (від дня набрання цією постановою законної сили) опублікування резолютивної частини цього судового рішення у виданні, в якому було офіційно оприлюднене оскаржуване рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вказана постанова оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року частково задоволено клопотання ОСОБА_3 про звернення до Верховного Суду України та зупинення провадження у справі; задоволено клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення провадження у справі; зупинено апеляційне провадження у даній справі до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи №826/5126/15.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, направити справу до Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
У касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі не вказав підстави для зупинення апеляційного провадження у справі, а саме не зазначив, у чому полягає неможливість розгляду даної справи до закінчення апеляційного розгляду справи №826/5126/15.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанцій від 29 жовтня 2015 року зупинено апеляційне провадження у даній справі до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи № 826/5126/15.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Вищевказана норма передбачає зупинення судом провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, тобто мають преюдиціальне значення для даної справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у даній справі. Тобто йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Предметом позовних вимог у даній справі є оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 лютого 2015 року №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» з підстав відсутності у відповідача повноважень на вирішення таких питань, зокрема щодо встановлення цін (тарифів) на електричну енергію.
Предметом позовних вимог у справі №826/5126/15 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 лютого 2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» в частині розподілу обсягів споживання населенням електроенергії на місяць в розрахунку на домогосподарство, в частині встановлення мінімального блоку споживання електроенергії домогосподарствами в розмірі 100 кВт*г на місяць, та зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розробити з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових погреб населення норми споживання електричної енергії на одну особу та внести відповідні зміни до Постанови від 26 лютого 2015 року № 220.
Підставою оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 лютого 2015 року № 220 у вказаній справі (№826/5126/15) є порушення, на думку позивачів, вимог чинного законодавства при визначенні тарифів, порушення принцип економічної обґрунтованості щодо встановлення тарифів на електроенергію та визначення однакових тарифів для різних категорій населення.
З урахуванням відмінності предмету та підстав позовних вимог у вказаних справах, розгляд Київським апеляційним адміністративним судом справи №826/5126/15 жодним чином не перешкоджає з'ясуванню судом обставин даної справи №826/6876/15, оцінці наданих сторонами чи зібраних судами першої та апеляційної інстанції доказів, тобто фактичному розгляду справі і винесенні остаточного рішення.
Лише факт звернення Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 22 жовтня 2015 року у справі №826/5126/15 до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень законів України та указів Президента України (ч.1 та 2 ст.11 Закону України «Про природні монополії», абз.5 ст.12 Закону України «Про електроенергетику», п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 «Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»), якою, до речі, апеляційне провадження у справі зупинено до вирішення питання щодо конституційності наведених положень актів законодавства, не свідчить про неможливість розгляду даної справи №826/6876/15 до вирішення по суті адміністративної справи №826/5126/15, які не є взаємопов'язаними.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції провадження за апеляційною скаргою у даній справі №826/6876/15 зупинено неправомірно.
Відповідно до ч.1 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді