21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 листопада 2009 р. Справа 11/213-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НК Полюс»,
м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька промислова група»,
м. Вінниця
про стягнення 1 747 313,06 грн..
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:
від позивача - В. Мельник за довіреністю 7 від 30.09.2009р.;
від відповідача - не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька промислова група»заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 15/10/66 від 15.10.2008р. в загальному розмірі 1 747 313,06 грн., з яких: 850 538,63 грн. -основний борг, 349 864,76 грн. -пеня, 44 705,10 грн. - 3% річні та 485 824, 54 грн. -інфляційні втрати.
В процесі розгляду справи позивач подав заяву від 02.11.2009р. про уточнення позовних вимог, якою зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 316 722,72 грн. -пені, 42 165,46 грн. -3% річних та 466 580,51 грн. -інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 2 852 427,50 грн., за які останній зобов'язався провести розрахунки відповідно до умов п. 7.1 договору та додатків до нього. Проте відповідач провів розрахунки за договором з порушенням встановлених строків, в результаті чого позивачу завдано значних збитків.
Відповідач у відзиві за № 63 від 01.10.2009р. вказує, що 01.10.2009р. платіжним дорученням № 80 від 30.09.2009р. перераховано на рахунок позивача основну суму боргу в розмірі 850 538,30 грн..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
15 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НК Полюс» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницька промислова група»(відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів за № 15/10/66 за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу в обумовлені договором строки нафтопродукти, а останній прийняти та оплатити їх.
На виконання умов договору позивач в період з 13.11.2008р. по 16.12.2008р. згідно накладних № РН-0000108, № РН-0000109, № РН-00000110, № РН-0000111, № РН-0000112, № РН-0000181, № РН-0000113, № РН-0000182, № РН-0000115, № РН-0000183, № РН-0000156, № РН-0000184, № РН-0000185, № РН-0000186, № РН-0000187, № РН-0000180, № РН-0000188, № РН-0000189, № РН-0000190, № РН-0000191, № РН-0000192 поставив відповідачу товар на суму 2 852 427,50 грн..
Відповідно до п. 7.1 договору та п. 2 додатків № 1 від 12.11.2008р., № 2 від 08.12.2008р., № 5 від 12.12.2008р., № 6 від 15.12.2008р. оплата товару здійснюється наступним чином: за поставку нафтопродуктів 13.11.2008р., в період з 08.12.2008р. по 11.12.2008р., 15.12.2008р., 16.12.2008р. -протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки;
за поставку 12.12.2008р. -протягом 5(п'яти) банківських днів з дати поставки.
Як свідчать матеріали справи зокрема копії платіжних доручень № 47 від 01.06.2009р., № 50 від 05.06.2009р., № 80 від 30.09.2009р. відповідач провів розрахунки за отримані нафтопродукти з порушенням строків визначених договором.
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.3 договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язань по оплаті товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за товар за кожний день прострочки оплати, за весь період, до дня фактичної оплати, передбаченої ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з розрахунку, позивач просить стягнути пеню в розмірі 316 722,72 грн. виходячи з приписів Цивільного кодексу України.
Суд не може погодитись з твердженням позивача щодо нарахування пені за нормами ЦК України, оскільки між сторонами договору виникли господарські правовідносини і до них слід застосовувати норми ГК України, як спеціального закону, який регулює господарські відносини.
Так, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням наведених норм, розмір пені за договором становить 239 590,69 грн., а відтак в позові в частині стягнення 77132,03 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.
Судом розглянуто також вимоги про стягнення 42165,46 грн. -3% річних та 466 580,51 грн. -інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 42165,46 грн. -3% річних.
Разом з тим при підрахунку суми інфляційних втрат позивачем допущено помилки у бік завищення, що випливає з розрахунку, здійсненого за допомогою програми «Фінансові інструменти від Фірми «Вікторія». За таких обставин, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 231 614,90 грн..
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.
Враховуючи вищевикладене, позов подлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді справи судом з'ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 1157 від 13.08.2009р. сплачено 17 419,30 грн. державного мита, тоді як розмір мита з позовних вимог становить 17 473,13 грн.. Отже позивачем недоплачено 52,83 грн. держаного мита, а тому мито у вказаному розмірі слід стягнути з позивача до Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька промислова група»(21018, м. Вінниця, вул. Л. Толстого, 10, код 31041602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НК Полюс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 7, оф. 1101, код 36162414) 239 590 (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 69 коп. -пені; 42 165 (сорок дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 46 коп. -3% річних; 231 614 (двісті тридцять одну тисячу шістсот чотирнадцять) грн. 90 коп. -інфляційних втрат; 13 639 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 09 коп. - витрат зі сплати державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 22 коп. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НК Полюс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 7, оф. 1101, код 36162414) до Державного бюджету України 52 (п'ятдесят дві) грн. 83 коп. -державного мита.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. В позові в частині стягнення 77 132,03 грн. пені та 234 965,61 грн. інфляційних втрат відмовити.
6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Рішення оформлено та підписано 05.11.2009р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - (49000, м. Дніпропертовськ, вул. Глинки, 7, оф. 1101)
3- відповідачу - (21018, м. Вінниця, вул. Л. Толстого, 10)