21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 листопада 2009 р. Справа 7/215-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розенберг-Україна", м. Київ
до: Приватного підприємства "Клімат-Системи", м. Вінниця
про стягнення 21000,00 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : не з'явився.
відповідача : Плуговий Р.Р. - представник, довіреність б/н від 05.03.2009 року.
Надійшла позовна заява про стягнення з ПП "Клімат-Системи" на користь ТОВ "Розенберг-Україна" боргу у розмірі 21000,00 грн., який виник внаслідок не проведення відповідачем розрахунків за отриманий протягом 2007-2008 року товар згідно видаткових накладних.
Ухвалою від 01.10.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/215-09 та призначено до розгляду на 03.11.2009 року.
Позивач в судове засідання не з'явився та не надав доказів які були від нього витребувані ухвалою про порушення провадження у справі.
Слід зауважити, що ухвала порушення провадження у справі надсилалась сторонам рекомендованим листом і станом на момент проведення судового засідання (03.11.2009 року) до суду не повернувся конверт з ухвалою від позивача, що свідчить про її отримання останнім.
За письмовим клопотанням представника відповідача справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень, які підтверджують повне погашення боргу перед позивачем. Також у вказаному клопотанні відповідач заперечує проти позовних вимог позивача посилаючись на відсутність боргу перед позивачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
На підставі господарських відносин які виникли між ПП "Клімат-Сервіс" та ТОВ "Ролзенберг-Україна" останній поставив відповідачу за період з 19.11.2007 року по 12.03.2008 року товар на загальну суму 125987,18 грн..
В підтвердження даних поставок позивач надав видаткову накладну № РН-0000675 від 21.12.2007 року на суму 15574,25 грн. (довіреність ЯОД № 227036 від 21.12.2007 року), видаткову накладну № РН-0000693 від 27.12.2007 року на суму 4413,31 грн. (довіреність ЯОД № 227036 від 21.12.2007 року), видаткову накладну № РН-0000092 від 27.02.2008 року на суму 25385,66 грн. (довіреність ЯОД № 227116 від 25.02.2008 року) та видаткову накладну № РН-0000130 від 12.03.2008 року на суму 80613,96 грн. (довіреність ЯОД № 227141 від 12.03.2008 року).
За посиланням позивача в період з 05.12.2007 року до 19.05.2008 року відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 104987,18 грн., в підтвердження чого суду надано банківські виписки (а.с. 17-21, т. 1).
До позовної заяви долучено лист № 07-4/05 від 07.05.2009 року в якому відповідач просить вибачення за затримку платежу та зобов'язується погасити борг до 07.06.2009 року.
Однак в подальшому відповідач не проводив розрахунків за отриманий товар. 24.07.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 243 про сплату існуючого боргу.
З урахуванням викладеного подаючи позов до суду позивач просив стягнути з відповідача 21000,00 грн. боргу.
Разом з тим з як було вказано відповідач 03.11.2009 року надав платіжні доручення які підтверджують повне погашення боргу перед позивачем, зокрема: платіжні доручення № 1183 від 05.12.2007 року на суму 63987,18 грн., № 213 від 29.02.2008 року на суму 21000,00 грн. № 239 від 11.03.2008 року на суму 10000,00 грн., № 527 від 14.05.2008 року на суму 5000,00 грн., № 548 від 19.05.2008 року на суму 5000,00 грн., № 653 від 24.09.2009 року на суму 5000.00 грн. та № 690 від 15.10.2009 року на суму 16000,00 грн..
Таким чином з наданих платіжних доручень вбачається, що відповідач повністю погасив бог перед позивачем, при цьому судом встановлено, що станом на час подання позову до суду борг відповідача складав 16000,00 грн., а не як було заявлено позивачем 21000,00 грн., оскільки відповідач платіжним дорученням № 653 від 24.09.2009 року погасив борг на 5000,00 грн., тоді як позивач надіслав позов до суду 25.09.2009 року, що вбачається з відтиску печатки відділення зв'язку на конверті в якому було надіслано позов (а.с.30, т. 1).
Таким чином на момент вирішення спору по суті борг відповідача перед позивачем відсутній.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином вимога про стягнення заборгованості є правомірною.
Разом з тим суд дійшов висновку про відмову в стягненні 5000,00 грн. заборгованості в зв'язку з безпідставністю позовної вимоги в цій частині виходячи з того, що вказаної суми боргу на момент звернення з позовом до суду не існувало.
Також судом враховано, що позовну заяву було здано для відправки до відділення поштового зв'язку 25.09.2009 року, що вбачається із відбитку відділення поштового зв'язку на конверті в якому надійшла до суду позовна заява.
Беручи до уваги те, що відповідачем було повністю погашено суму боргу після порушення провадження у справі суд дійшов наступних висновків.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 16000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Як було вказано відповідач надав докази погашення заборгованості.
Слід зазначити, що 05.11.20098 року до суду надійшло клопотання позивача (№ 345 від 28.10.2009 року) в якому останній підтверджуючи погашення заборгованості (24.09.2009 року - 5000,00 грн., 15.10.2009 року - 16000,00 грн.) просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Одночасно суд звертає увагу на те, що спір виник з вини відповідача, з урахуванням чого судові витрати в частині вимог по яким припинено провадження у справі (16000,00 грн.) підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України.
За письмовим клопотанням відповідача 03.11.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.2 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.1 ст.625, ст.ст. 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст. 75, п.11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В стягненні 5000 грн. 00 коп. боргу відмовити.
2. Припинити провадження в частині стягнення 16000 грн. 00 коп. пені відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
3. Стягнути з приватного підприємства "Клімат-Системи", вул. Некрасова, 8, м.Вінниця, 21036 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33126735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розенберг-Україна", вул. Дубровицька, 28, м. Київ, 04114 - (ідентифікаційний код - 33191657) - 160 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 179 грн. 81 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 листопада 2009 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - вул. Дубровицька, 28,м. Київ, 04114.
3 - відповідачу - вул. Некрасова, 8 м. Вінниця, 21036.