Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
27.10.2009Справа №2-2/3707-2009
за позовом - Відкритого акціонерного товариства "Янтарний" (97554, Сімферопольський район, с.Пожарське, вул. Побєди, 117)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (97420, м. Євпаторія, вул.. Виноградна, 11)
про стягнення 539 111,15 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача: Журавльова Т.В. - представник, довіреність у справі.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 452 785,00грн., суми індексації у сумі 4 075,07грн., пені у сумі 68 667грн.53коп., 3% річних у сумі 13 583грн.55коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 07.8.2008 р. №45. Відповідач лише частково оплатив отриманий товар, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Представник позивача 13.10.2009р у судовому засіданні надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 13.10.2009 р., якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 252 785,00грн., пеню у розмірі 68 667грн.53коп, інфляційні у розмірі 4 075грн.07коп., 3% річних у розмірі 13 583грн.55коп.
29 жовтня 2009 року позивач надав суду уточнення №29/10 від 29.10.2009р позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 202 785,00грн боргу, 4 097грн35коп інфляційних, 13 584грн97коп річних та 68 671грн20коп пені на підставі того, що відповідачем була частково погашена заборгованість за договором №45 від 07.8.2008р
Також 29.10.2009р у судовому засіданні позивач надав суду клопотання, відповідно до якого відмовляється від позовних вимог у частині стягнення 336грн95коп пені, 47грн35коп інфляційних та 84грн97коп річних, всього 469грн27коп, нарахованих на суму боргу у розмірі 2 785,00грн, та просить суд у цій частині позовних вимог припинити провадження по справі по п.4 ст.80 ГПК України.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Між Відкритим акціонерним товариством "Янтарний", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод", як покупцем, було укладено договір №45 від 07.8.2008р купівлі - продажу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується продати покупцю виноматеріал, оброблений «Столове біле», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п.4.2, 4.4 договору сума договору складає 725 000,00грн у тому числі ПДВ - 120 833грн33коп. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у строк до 30.11.2008р.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію (товар) на суму 725 000,00грн, що підтверджується матеріалами справи.
Але Товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" зобов'язання по оплаті належним чином не виконало, поставлений позивачем товар повністю не оплатило, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість, яка на момент розгляду спору склала 202 785,00грн, та яка підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідач не довів належне виконання умов договору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Отже, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 202 785,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Таким чином, позов про стягнення 202 785,00грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, та підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 68 334грн25коп пені та 4 050,00грн інфляційних, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктами 5.2 договору сторони передбачили, у випадку порушення п.4.4 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Отже, у частині|частці| стягнення 68 334грн25коп пені за період з 01.12.2008р по травень 2009р позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 07.8.2008 р. №45, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тому вимога позивача про стягнення 4 050,00грн інфляційних за період з 01.12.2008р по травень 2009р обґрунтована та підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення 13 500,00грн річних, то вказана вимога не підлягає задоволенню у зв'язку з неправильним порядком нарахування.
Окрім вказаного, позивачем були заявлені вимоги про стягнення 336грн95коп пені, 47грн35коп інфляційних та 84грн97коп річних, всього 469грн27коп, але у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки представник позивача, відповідно до клопотання від 29.10.2009р, відмовився від вимог у цій частині, що відображено у протоколі судового засідання, та відмова прийнята судом.
Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам згідно з ст. 49 ГПК України з урахуванням уточнення №29/10 від 29.10.2009р позовних вимог.
Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.
В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 03.11.2009р.
Керуючись ст.ст. 49,75, п.4 ст.80, ст..ст.82,84,85 ГПК України
1. Прийняти уточнення №29/10 від 29.10.2009р позовних вимог.
2. Прийняти клопотання позивача від 29.10.2009р про часткову відмову від позовних вимог.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (97420, м. Євпаторія, вул.. Виноградна, 11, р/р 260093554901 в СФ ЗАТ «Банк Петрокоммерц - Україна», МФО 384544, ЗКПО 33271192) на користь Відкритого акціонерного товариства "Янтарний" (97554, Сімферопольський район, с.Пожарське, вул. Побєди, 117, р/р 26000440025650 КРФ АКБ «УКРСОЦБАНК», МФО 324010, ЗКПО 00412955) 202 785,00грн боргу, 4 050,00грн інфляційних, 68 334грн25коп пені, 2 751грн69коп державного мита, 159грн.49коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
5. У частині стягнення 336грн95коп пені, 47грн35коп інфляційних та 84грн97коп річних припинити провадження по справі у зв'язку з відмовою позивача.
6. У частині стягнення 13 500,00грн річних відмовити.
7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.