Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
04.11.2009Справа №2-18/9420-2008
За позовом - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, 98612)
До відповідача - Малого приватного підприємства «Ромі» (вул. Вергасова, 3 кв. 5, м. Ялта, 98612)
Про стягнення 7145,39 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Іщук О.Д. - директор.
СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Малого приватного підприємства «Ромі», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 6163,20 грн., пеню - 360,63 грн., за перевитрату ліміту - 180,72 грн., 3% річних у сумі 65,88 грн., інфляційних витрат у сумі 374,96 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 324 про надання послуг водопостачання і водовідведення. На виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивач забезпечує відповідача питною водою та надає послуги приймання стоків до комунальної каналізації. Відповідач від зобов'язань за договором № 324 ухиляється, у період з 01.03.2008 року по 30.07.2008 року не проводив оплату за надані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6163,20 грн.
10.11.2008 року у судовому засіданні позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог. Суд прийняв до свого розгляду заяву про уточнення позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог позивача, посилаючись на ті обставини, що відповідач не здійснював підприємницьку діяльність у кафе по вул.. Московська, 8 у м. Ялта, яке належить МПП «Ромі», тому не мав потреби користуватися питною водою у період з 01.03.2008 року по 30.07.2008 року.
02.12.2008 року у судовому засіданні позивач надав суду письмові пояснення, відповідно до яких пояснив, що 22.01.2008 року контролером позивача опломбований вхідний вентиль у МПП «Ромі», проте 18.03.2008 року контролером зафіксовано зрив пломби на вхідному вентилі, про що складено акт.
Ухвалою господарського суду від 02.12.2008р. суд, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначив по справі судово-технічну експертизу, проведення якої доручив ТОВ «Кримське експертне бюро» (вул. Карла Маркса, 44 к. 20, м. Сімферополь, 95006), у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.
05.08.2009р. на адресу суду надійшов висновок судово-технічної експертизи експерта Котова Є.Т. від 23.05.2009р. за № 134/08.
Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунені, суд поновив провадження по даній справі згідно своєї ухвали від 10.08.2009 року та призначив справу до слухання.
У порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, а також судом оголошувалися перерви.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, експерта, суд
30.04.2004р. між позивачем - Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» - (Міськводоканал) та відповідачем - МПП «Ромі» - (Абонент) був укладений договір №324 на водопостачання з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію, відповідно п.1 до якого водоканал прийняв на себе зобов'язання по водопостачанню абонента питної водою. Вода подається до місця приєднання абонента до міськводопроводу.
Згідно п. 15 вищевказаного договору він укладається строком по 30.04.2007 року, вступає в дію з дати його укладення та вважається пролонгованим на той же строк, якщо протягом місяця до спливу строку його дії не надійде заяви однієї з сторін про відмову від даного договору.
Як встановлено судом, такої заяви ні від однієї з сторін не надходило, тому такий Договір вважається пролонгованим на той же строк та діючим на даний час.
Відповідно до п.1.1 статуту позивача - Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», затвердженого Міністром житлово-комунального господарства АР Крим 30.05.2007р., погодженого ФМ АРК 14.06.2007р., державна реєстрація 18.07..2007р., є правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Юного берегу Криму на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005р. №540.
Згідно п.2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Южного берегу Криму” є правонаступником ВПВКГ Юного берегу Криму і за договором № 324 від 30.04.2004р.
Відповідно до п. 14 договору № 324 від 30.04.2004р. сторони при його виконанні, а також за всіма питаннями, які не знайшли відображення у договорі, керуються діючим законодавством України, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (далі - Правила) та іншими нормативними документами.
Оскільки спірні правовідносини виникли у 2007р., суд застосовує до них Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному водогосподарству N65 від 01.07.1994р. у редакції від 04.02.2005р. (далі - Правила).
Вивчивши матеріали справи, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 6066,90 грн. заборгованості за безоблікове водокористування на підставі наступного:
Пунктом 4.2 Правил передбачено, що абонент повинен придбати й встановити водолічильник, який буде перебувати у нього на балансі й обслуговуванні. Встановлення водолічильника може бути виконано Водоканалом за рахунок абонента. Технічне обслуговування, ремонт і заміну водолічильників встановлених в жилих будинках місцевих Рад, ЖБК, котельних, що опалюють ці будинки, дошкільних та шкільних закладах, лікарнях, об'єктах соцкультпобуту, благодійних організаціях, здійснюють спеціалізовані організації або Водоканал за рахунок коштів абонентів. На ці види робіт складається договір між Водоканалом та абонентами. В період гарантійного строку ремонт і заміна водолічильників здійснюється за рахунок підприємства-виготовлювача. Такий порядок поширюється і на інших абонентів. Абонент повинен виконувати усі рекомендації Водоканалу, спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережі. У разі відмови абонента виконати ці рекомендації його водокористування вважається безобліковим і витрата води розраховується згідно з п.9.6 таких Правил. Типорозмір водолічильника визначається Водоканалом.
05.02.2007 року між позивачем та відповідачем був кладений Акт про прийомку до експлуатації водолічильника абонента марки СПЗ-15, заводський № 4835068, з начальними показниками - 00004 куб. м.
Згідно пункту 12.15 Правил представник Водоканалу має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за результатами цих обстежень. У разі виявлення представником Водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється за підписами представника Водоканалу та представника організації, що обстежується, або громадянина, який володіє будинком на праві приватної власності. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником Водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також підставою для розрахунків за водокористування згідно з п.9.6. цих Правил. Скарги на дії представників Водоканалу подаються до тих органів Водоканалу, яким вони безпосередньо підпорядковані і розглядаються згідно з чинним законодавством.
30.03.2007 року представниками позивача було проведено обстеження водопроводу та каналізації, які знаходилися у приміщенні відповідача за адресою: м. Ялта, вул.. Московська, 8. У ході перевірки абонент був відключений від водопровідної мережі за заборгованість у розмірі 883-50 грн, на вхідний вентиль позивачем була встановлена пломба, про що складений Акт № 324 від 30.03.2007 року (а/с 12).
Такий Акт не був оскаржений з боку відповідача.
У подальшому, 18.03.2008 року позивач знову здійснив перевірку МПП «Ромі» за адресою: вул.. Московська, 8 у м. Ялта, у ході якої був складений Акт № 324, в якому зафіксовано, що пломба на вхідному вентилі зірвана та повідомлено абоненту, що згідно п.4.19 Правил розрахунок розходу води за березень 2008 року буде виконаний згідно п.9.6 Правил, виходячи з діаметру труби 15 мм.
Такий Акт з боку відповідача також не був оскаржений.
За результатами такої перевірки від 18.03.2008 року відповідачу виписаний рахунок № 324 на суму 7960,68 грн. (а/с 10). Розрахунок заборгованості був здійснений за формулою, яка встановлена п.9.6 Правил.
У процесі розгляду даної справи, приймаючи до уваги заперечення відповідача відносно яких він визнавав, що дійсно він помилково зірвав пломбу на вентилі труби у приміщенні свого кафе по вул.. Московська, 8 у м. Ялта, але це не є пломба, яка встановлена на водолічильнике, тому зрив такої пломби на вентилі, на думку відповідача, ні яким чином не міг вплинути на показники водолічильника в бік їх зменшення, виходячи з того, що ця обставина носить технічній характер та не може бути самостійно встановлена судом, в зв'язку з тим що суддя не має технічної освіти, за ініціативою суду по даній справі була призначена судово - технічна експертиза, на розгляд якої судом були поставлені наступні питання:
1). Чи опломбований у дійсний час лічильник води (водомір) № 4835068, встановлений у кафе «Ромі» за адресою: м. Ялта, вул.. Московська, 8, якій належить МПП «Ромі». Якщо так, то коли було здійснено опломбування.
2). Чи були дотримані правила опломбування при опломбуванні лічильника води (водоміра) № 4835068.
3). Чи має місце факт зриву пломби на вхідному вентилі поряд з лічильником води № 4835068.
4). При положительній відповіді на третє питання, відповісти: чи можливі зміни у показниках лічильника води № 4835068 при зриві на вхідному вентилі поряд з таким водоміром.
5). Які показники водоміру № 4835068 на момент проведення експертизи.
05 серпня 2009 року на адресу суду надійшов експертний Висновок № 134/08 судово-технічної експертизи (а/с 114-118).
Суд ретельно ознайомився з таким Висновком та вважає його ясним та повним.
Як свідчить із Висновку № 134/08, експертом з виходом на місце у присутності сторін встановлено, що водолічильник води № 4835068 у дійсний час опломбований, таке опломбування проведене 17.07.2007 році та відповідає Правилам технічної експлуатації систем водопостачання.
При цьому експерт засвідчив, що має місце факт зриву пломби на вхідному вентилі поруч з лічильником води № 4835068, який встановлений в приміщенні кафе «Ромі» по вул.. Московська, 8 у м. Ялта, і що при зриві такої пломби на вхідному вентилі можливо внесення змін у показники водолічильника № 4835068.
Суд погоджується з такими висновками експерта та вважає їх вірними та обґрунтованими, при цьому не може погодитися с доводами відповідача відносно того, що в період часу осінні-зимовий період 2006-2007 року відповідач підприємницьку діяльність у кафе по вул.. Московська, 8 у м. Ялта не здійснював, тому не має підстав, на думку відповідача, нараховувати суму за без облікове споживання води.
Суд виходить з того, що постачання води з боку позивача відповідачу згідно умов Договору № 324 від 30.04.2004 року не ставиться у пряму залежність від такої підприємницької діяльності, крім того, пунктом 9.4 Правил не передбачено будь-яких виключень при розрахунку водоспоживання згідно Таблиці гідравлічного розрахунку Шевельова А.Ф. (а/с 33).
Також суд звертає увагу, що із письмових поясненнях, які залучив відповідач до матеріалів справи (а/с 54, 55) як раз вбачається, що фізична особа Артамонов А.Н. дійсно підтверджує, що два хомута на водопостачальній системі у приміщенні кафе МПП «Ромі» становив сантехник ресторану «Горець».
Фізична особа Іванов В.Н., яка і є робітником ресторану «Горець», у своїх письмових поясненнях на адресу суду, також підтвердила, що за проханням керівника МПП «Ромі» Іщук О.Д. він дійсно самостійно встановив два хомута на водопостачальну трубу у приміщенні кафе МПП «Ромі».
Це свідчить про те, що відповідач визнає, що він самостійно провів втручання у свою систему водопостачання, яка була встановлена у приміщенні кафе «Ромі» позивачем на підставі укладеного договору № 324 від 30.04.2004 року, але не мав такого права це робити, чим порушив умови договору № 324 від 30.04.2004 року.
Спочатку позивачем відповідачу на підставі Акту перевірки від 18.03.2008 року було нараховано згідно п.9.6 Правил та Таблиці Шевельова А.Ф. сума у розмірі 7960 грн., 68 грн. (567 куб. м Х 14,04 грн.). В квітні 2008 року відповідачу був зроблений перерахунок на суму 1893, 78 грн. згідно рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 822 від 10.04.2008 року, в зв'язку з чим нарахування по Акту перевірки від 18.03.2008 року склали 6066, 90 грн. ( 567 куб. м Х 10,70 грн.).
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку позивач правомірно нарахував відповідачу суму у розмірі 6066, 90 грн., яка разом з заборгованістю за травень 2008 року на суму 96,30грн. складає 6163, 20 грн., зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 180,72 грн. за перевищення ліміту водоспоживання, то судом встановлено наступне:
Відповідно до п. 2 договору № 324, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач - абонент - зобов'язаний своєчасно сплачувати надані йому послуги по водопостачанню, належним чином експлуатувати водопровідні мережі, для надання лімітів водопостачання на майбутній рік надавати до 15 жовтня щорічно розрахунок споживання води окремо на виробничі та комунальні потреби.
Відповідачем були порушені умови цього договору, розрахунок споживання води на 2008 рік був наданий не до 15.10.2007 року, а лише 16.01.2008 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а/ с 68).
Тому рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 04 від 24.01.2008 року відповідачу і було встановлено ліміт на другий квартал 2008 року у розмірі 0,00 куб. м.
Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено Лист про те, що ліміт водопостачання може бути встановлено відповідно до п.1.11 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення не більш об'ємів, погодженими технічними умовами на підключення абонента. Але у відповідача відсутні технічні умови, тому ліміт водопостачання також не може бути встановлений.
До матеріалів справи відповідачем були залучені Технічні умови № 5/78 від 26.04.1997 року (а/с 56-57), але такі технічні Умови надавали право відповідачу лише на підключення до мережі водопостачання та водовідведення. У наданих Технічних Умовах немає об'єму водопостачання, який необхідний відповідачу.
Відповідно до п.1.11 Правил на збільшення водопостачання абонент зобов'язаний отримати додаткові технічні умови. Але відповідачем додаткові технічні умови отримані не були, в зв'язку з тим і були встановлені позивачем нульові ліміти.
Відповідно до п.3.8 Договору № 324 від 30.04.2004 року абонент не має права збільшувати водопостачання поверх встановлених норм та затвердженого ліміту. При споживані більш а) встановлених та затверджених лімітів; б) норми, передбаченої технічними умовами; в) норми, встановленої у паспорті водного господарства, який додається до договору, та у випадку ненадання розрахунку води (при незатвердженому ліміті) такі об'єми водопостачання та скид стоків вважається як перевищення ліміту та сплачується у п'ятикратному розмірі.
Тому приймаючи до уваги, що за 2-й квартал 2008 року водопостачання МПП «Ромі» складає 9 куб. м , то позивачем правомірно нараховано відповідачу за перевищення ліміту у розмірі 180, 72 грн. (9 куб. м Х 5,02 грн. Х 4), тобто у 4-кратному розмірі, що є правом позивача, і така сума підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційної суми, то суд зауважує наступне:
Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.3.3 договору № 324 розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення один місяць с 15 по 15 число.
Згідно ж п.3.4 цього ж договору абонент зобов'язаний сплачувати передплату за надані послуги до 25 числа кожного місяця у розмірі 70% від вартості води, отриманої раніше в місяці з проведенням кінцевого розрахунку в терміни, передбачені п.3.5 договору.
Як свідчить п.3.5 договору, представник абонента (п.13 договору) з о б о в я з а н и й отримувати Рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню в абонентському відділі позивача 21 числа кожного місяця. Рахунок необхідно сплатити протягом 5 банківських днів.
Відповідно до п.13 такого договору відповідальним за водопостачання об'єктів відповідача, збереження приборів звіту, пломб на них абонент призначає Іщук О.Д., яка має право підписувати абонентки та Акти про порушення, отримувати рахунки в абонентському відділі водоканалу.
Така фізична особа є директором МПП «Ромі» до дійсного часу, яка неодноразово приймала участь у судових засіданнях по даній справі.
Отже сторони встановили, що отримувати рахунки на оплату є не правом МПП «Ромі», а його обов'язком.
Як свідчать матеріали справи, позивачем був виставлений відповідачу рахунок -акт наданих послуг (а/с 10) від 21.03.2008 року, в якому відповідачу по Акту перевірки була нарахована у томі числі сума 7960, 68 грн., та якій представник відповідача Іщук О.Д. повинна була отримати 21.03.2008 року та протягом 5 банківських днів сплатити.
Однак, у своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційну суму та 3% річних, приймаючи до уваги свій же перерахунок, та виходячи від суми заборгованості вже лише 6066,90 грн. в зв'язку з добровільним корегуванням нарахування з боку позивача (а/с 90) - заборгованість по Акту перевірки, та 96,30 грн. заборгованість за 9 куб. м води, яку і просить стягнути з відповідача.
Така сума була виставлена відповідачу лише згідно Рахунку - Акту наданих послуг від 21 т р а в н я 2008 року, обов'язок по оплаті якого з боку відповідача був до 28.05.2008 року (п'ять банківських днів).
Тому суд вважає, що саме з цього періоду, а саме з 29.05.2008 року у позивача виникло право нараховувати відповідачу пеню, 3% річних та інфляційну суму.
Право нарахування пені передбачено умовами договору від 30.04.2004 року - п. 3.5 договору - в якому встановлено, що при несплаті рахунку в повній сумі в встановлений строк за кожен день прострочки буде нараховуватися пеня у розмірі 0,2%, але не більш подвійної облікової ставки Національного Банку України згідно Закону України № 543/96 від 22.11.1996 року.
Статтею 546 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Положеннями ст.. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Згідно частини 1 статі 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.5 договору від 30.04.2004 року встановили пеню у розмірі 0,2 % , але не більш подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З пункту 3.5 договору від 30.04.2004 року вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник - 0,2 %, який значно перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України (12% Х 2).
У цьому ж пункті договору сторони вказали, що така пеня н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и подвійної облікової ставки НБУ, тобто конкретний розмір такої пені сторони так і н е у з г о д и л и.
Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.
Такої згоди сторін, як встановлено судом, так і не д о с я г н у т о.
Тому пеня, яка нарахована позивачем з посилкою на договір № 324 від 30.04.2004 року, у розмірі 360, 63 грн., стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.
Що стосується позовних вимог у частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 65, 88 грн. та інфляційної суми у розмірі 374, 96 грн. за період з 1.03.2008р. по 30.07.2008 року, то як казано судом вище у своєму рішенні, обов'язок по сплаті у відповідача у добровільному порядку сплинув 28.05.2008 року, тому позивач має право на підставі ст.. 625 Цивільного Кодексу України нарахувати 3 % річних та інфляційну суму за період з 29.05.2008 року по 30.07.2008 року (30.07.2008 року - як просить позивач у своєму позові).
Відповідно до Письма Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляду судових справ» зауважено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому якщо сума індексується (наприклад) з 16 по 31 число травня, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Тому за період з 29.05. по 30.07.2008 року, які позивач нараховує на суму саме 6163, 20 грн. (розрахунок позивача - а/с 9) 3% річних складають 31 грн. 91 коп.
А інфляційна сума, яка нараховується лише за червень, липень 2008 року, складає 49, 31 грн., в іншої частині стягнення 3% річних та інфляційної суми суд відмовляє.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, в тому числі і витрати у розмірі 2000 грн., сплачені позивачем за проведення судової експертизи згідно пл. /доручення № 3091 від 30.07.2009 року (а/с 121), суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.
За згодою представника відповідача у судовому засіданні 04.11.2009р. судом була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підписаний суддею 09.11. 2009р.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Ромі» (вул. Вергасова, 3 кв. 5, м. Ялта, 98612, ОКПО 20674686) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, 98612, ОКПО 03348005) 6163, 20 грн. заборгованості, 180, 72 грн. за перевитрату ліміту, 3% річних у розмірі 31, 91грн, інфляційну суму у розмірі 49, 31 грн., 1798, 40 грн. витрат за проведення судової експертизи, 91, 72 грн. державного мита та 106, 11 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.