Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
29.10.2009 Справа №2-15/3177-2009
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (98600, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2)
Про стягнення 41291,15 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
Від позивача - ОСОБА_7, довіреність № 1685 від 03.08.2009 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення 41291,15 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 34692,14 грн., 3% річних у розмірі 88,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 846,08 грн., пеню у розмірі 2194,86 грн., штраф у розмірі 3469,22 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору постачання № 9/7 від 01.01.2007 р. поставив відповідачу товар, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 34692,14 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 88,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 846,08 грн., пеню у розмірі 2194,86 грн., штраф у розмірі 3469,22 грн.
У судовому засіданні 21.09.2009р. представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34692,14 грн. Крім того позивачем була змінена підстава позову. Так, позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 36 350,99 грн. Відповідач отримав вказаний товар та частково оплатив його в розмірі 1 658, 85 грн. Проте до теперішнього часу сума в розмірі 34692,14 грн. за отриманий товар відповідачем не погашена, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.
У судовому засіданні 29.10.2009р. представник позивача надав заяву, якою відмовився від стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 88,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 846,08 грн., пеню у розмірі 2194,86 грн., штраф у розмірі 3469,22 грн.
Суд вважає за можливе вказані заяви задовольнити.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (Постачальник) (Позивач) було поставлено відповідачу Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 (Покупець) (Відповідач) відповідний товар на суму 36 350,99 грн., що підтверджується наступними накладними: № 300-044458 від 27.12.2008р., № 300-045449 від 30.12.2008р., № 300-048261 від 13.01.2009р., № 300-049187 від 17.01.2009р., № 300-049961 від 20.01.2009р., ( а.с. 10-14).
Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами Покупця у видаткових накладних.
Відповідачем у виконання свого зобов'язання було частково оплачено отриманий товарна суму 1 658, 85 грн.
Проте відповідачем не була здійснена оплата у повному обсязі за поставлений товар, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 34 692, 14 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.
Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)
Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зокрема статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представив суду доказів виконання свого зобов'язання оплати товару в повному обсязі.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 34 692,14 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
У судовому засіданні представником позивача надана заява про відмову від позову в частині стягнення 2 194, 86 грн. пені, 846,08 грн. інфляційних втрат, 88, 85 грн. -3% річних, 3 469, 22 грн. - штрафу .
Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:
- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);
- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;
- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;
- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;
- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.
Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, надані представнику Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 ОСОБА_7 , дозволяють відмовитися від позову.
Таким чином, клопотання Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про припинення провадження у справі в частині стягнення 2 194, 86 грн. пені, 846,08 грн. інфляційних втрат, 88, 85 грн. -3% річних, 3 469, 22 грн. - штрафу у зв'язку із відмовою від позову підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пункту 4 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (98600, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577) 34 692, 14 грн. заборгованості, 346, 92 грн. державного мита та 262, 56 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині провадження у справі припинити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.