27 жовтня 2009 р. № 11/73пд
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
ДП"Український науково-дослідний інститут скла"Марічев О.В.
Воронцов П.М.
розглянув касаційну скаргуДержавної інспекції з енергозбереження
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від 01 липня 2009 року
у справі№ 11/73пд господарського суду Донецької області
за позовомДержавної інспекції з енергозбереження
доДержавного підприємства "Український науково-дослідний інститут скла"
провизнання договору недійсним
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009 (суддя: Л.Чернота) в позові про визнання договору від 14.07.2008 недійсним відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів вчинено дії, що свідчать про схвалення оспорюваної угоди, а саме здійснення часткової оплати, право начальника позивача укладати та підписувати відповідні договори Положенням про державну інспекцію з енергозбереження, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039 не заборонено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2009 (судді: М.Калантай, Р.Волков, Г.Старовойтова) рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 залишено без зміни з тих же підстав.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що у нього відсутні повноваження на створення науково-технічної продукції, що є предметом оспорюваного договору, замовлення на наукову продукцію може здійснювати лише Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, якому підпорядкований скаржник. Судом не враховано обставин, що закупівля таких послуг здійснюється з дотриманням визначеної законодавством процедури, а саме "Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача, які в судовому засіданні проти доводів скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору є укладений між сторонами у справі договір № 121 від 14.07.2008 на створення науково-технічної продукції на замовлення Державної інспекції з енергозбереженні (далі по тексту - Договір), згідно розділу 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе створення науково-технічної продукції -"Розробка Методики визначення та розрахунку втрат ті перевитрат ПЕР на підприємствах з виробництва кераміки, фарфору та фаянсу". Наукові технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, яка є предметом Договору, визначаються Технічним завданням, яке становить невід'ємну частину цього Договору (Додаток №1).
Позивач просить визнати недійсним договір № 121 від 14.07.2008р. на підставі ст. ст. 203, 229, 233 Цивільного кодексу України.
Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені основні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна маги необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
22.07.2008р. Українським інститутом науково-технічної і економічної інформації відповідачу по справі видано реєстраційну картку НДР і ДКР (РК) на Методику визначення та розрахунку витрат та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) на підприємствах з виробництва кераміки. фарфору та фаянсу.
Крім того, Територіальним управлінням по Донецькій області видано відповідачу висновок № 06-19/011 від 25.06.2008р. щодо можливості виконання налагоджувальних робіт на паливовикористовувальному обладнанні, яке використовує природний газ та інші види палива.
Міністерством промислової політики України ДП "Український науково-дослідний інститут скла" видано свідоцтво про атестацію наукової установи за № 192 від 25.11.2008р.
Відповідно до п. 2 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою КМУ від 29.06.2000р. № 1039 позивач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами НАЕР.
Відповідно до п. 15 Положення, Інспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
За умовами розділу 2 Договору, кошти виконавцю перераховуються Замовником у встановленому порядку, в межах фактично отриманого фінансування.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладений саме на реалізацію державної політики з раціонального і економного витрачання електричної та теплової енергії, енергії пари, газу, інших видів органічного палива, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії на підприємствах і населенням.
Всі роботи за Договором виконуються згідно з "Положенням Державної інспекції з енергозбереження про підготовку, виконання та впровадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт".
Судом встановлено, що між сторонами підписаний акт №1 від 09.09.2008р. щодо виконання першого етапу робіт за Договором, скріплений печатками.
Судом встановлено, що Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів вчинені дії, що свідчать про схвалення угоди, а саме здійснення часткової оплати в розмірі 80 000,00грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Право начальника Інспекції укладати та підписувати договір на розробку Методики визначення та розрахунку витрат та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) на підприємствах з виробництва скла та скловиробів, не заборонено Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою КМУ від 29.06.2000р. № 1039.
Крім того, позивачем не надано доказів у розумінні ст. ст. 33, 36 ГПК України, в чому саме полягає вчинення помилки начальником Державної інспекції України з енергозбереження при укладенні спірного договору відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України або при яких саме тяжких обставинах для позивача був укладений договір № 121 від 14.07.2008р., відповідно до ст. 233 ЦК України.
При цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач знав або повинен був знати про відсутність у нього повноважень на укладення оспорюваного договору.
Оскільки судом спростовано доводи щодо відсутності повноважень та встановлено обставини схвалення угоди, господарські суди дійшли правомірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності повноважень на укладення спірного договору встановлених судом обставин не спростовують, суті неправильного застосування норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини не доводять, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2009 та рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 у справі № 11/73пд господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун