27 жовтня 2009 р. № 7/44-ПД-09
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
Житлово-комунальне підприємство "ЖЕК-11"Молнар Н.В.
Табакар В.С.
розглянув касаційну скаргуУправління комунальної власності Херсонської міської ради
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду
від 03 червня 2009 року
у справі№ 7/44-ПД-09 господарського суду Херсонської області
за позовомУправління комунальної власності Херсонської міської ради
доПриватного підприємця ОСОБА_1
третя особаЖитлово-комунальне підприємство "ЖЕК-11"
провизнання договору недійсним
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.03.2009 (суддя: Н.Задорожна) в позові про визнання договору оренди від 02.03.2008 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що відсутність в договорі істотних умов передбачених ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на які посилається позивач в даному випадку не є підставою для визнання договору недійсним, а відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України є підставою вважати договір неукладеним. Оскільки неукладений договір взаємних прав та обов'язків не породжує, тому підстави визнавати його недійним відсутні.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2009 (судді: Т.Мойсеєнко, Н.Колодій, О.Яценко) рішення господарського суду Херсонської області від 30.03.2009 залишено без зміни. З мотивувальної частини рішення слова "вважати договір неукладеним, таким що не відбувся" виключити.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав їх необґрунтованості та невідповідності законодавству.
Скаржник зазначає, що оспорюваний договір оренди не містить таких істотних його умов як порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди та обов'язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, що не відповідає імперативним вимогам ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників третьої особи, яка доводи скаржника підтримала та просить скаргу задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно п.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом попередніх інстанцій досліджено оспорюваний договір і зроблено висновок, що форма договору відповідає закону, він підписаний повноважними сторонами, його умови відповідають волі сторін та спрямований на встановлення взаємних прав та обов'язків, договір не містить умов, які суперечать закону.
Судом також встановлено, що сторони договору вчинили дії на його виконання, а саме передали та прийняли приміщення, сплачувалася орендна плата.
Визначаючи істотні умови договору оренди ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" безпосередньо не визначає недійсність договору оренди майна, укладеного без дотримання вимог цієї норми.
Крім того, частина умов договору оренди регламентується самими нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" як то обов'язком орендаря є використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню ( ст. 18 Закону), тому є звичайними, тобто такими, що не потребують спеціального включення до тексту договору, оскільки вважається, що вони є обов'язковими для сторін в силу самого факту укладення договору.
Отже, якщо сторони не обумовили у договорі оренди спеціальні умови, діють правила, визначені вказаними нормами Закону, якщо договір не заперечує їх застосування.
Таким чином доводи скаржника про відсутність певних істотних умов в обґрунтування підстав для визнання його недійсним відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають закону.
Висновок про виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків при встановлених обставинах виконання договору взаємовиключає факт не укладення договору, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано виключив з мотивувальної частини рішення суду висновок про те, що договір слід вважати неукладеним.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встано влених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеля ційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому касацій на інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, ще були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу од них доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші доводи скаржника, що відсутність зазначених ним істотних умов не забезпечує належне збереження орендованого майна , запобігання його пошкодженню і псуванню, утриманню майна в порядку , передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки є намаганням встановити інші обставини справи, надати їм оцінки відмінної від тої, що надана господарським судом, що суперечить вимогам ст.ст. 1115,1117 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що господарським судом повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору, правильно застосовано норми чинного законодавства, що підлягало застосуванню до даних правовідносин сторін спору і підстав для скасування судових рішень немає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2009 у справі № 7/44-ПД-09 господарського суду Херсонської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун