03 листопада 2009 р. № 6/209
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргуТОВ "Магазин № 111"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від 17 червня 2009 року
у справі№ 6/209 господарського суду Івано-Франківської області
за позовомТОВ "Магазин № 111"
доІвано-Франківської міської ради
Виконкому Івано-Франківської міської ради
Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківськ
провизнання права
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2009 (суддя: Ю.Грица) позов про визнання права викупу цілісного майнового комплексу відмовлено.
Суд дійшов висновку, що враховуючи не доведення обставин укладення договору оренди щодо спірного майна, одержання згоди орендодавця на здійснення покращення орендованого майна, наявності рішення Івано-Франківської міської ради про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, вимоги позову безпідставні.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 (судді: Г.Кордюк, Л.Давид, Х.Мурська) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2009 залишено без зміни з тих же підстав.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права.
Позивач зазначає про наявність обставин порушення його права на оренду, підставою для якого є рішення виконкому Івано-Франківської міської ради № 127 від 14.03.2006 відповідно до якого надано дозвіл на передачу спірного майна в оренду. Не укладення договору оренди зумовлено неправомірним ухиленням від такого орендодавця.
Позивач посилається на обставини здійснення поліпшень спірного майна на суму, що перевищує 25% вартості майна, що згідно із ст. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки надає йому право викупити майно.
Судом було неправомірно проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи за обставин неможливості позивача з'явитися в судове засідання.
Позивач направив касаційній інстанції клопотання про відкладення розгляду справи з підстав хвороби його представника.
Вищий господарський суд вважає, що зазначене клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі підлягає відхиленню з таких підстав.
Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням також підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи.
З врахуванням приписів ст. 77 ГПК України та враховуючи вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції, суд не вбачає у наведеній заявником обставині об'єктивної перешкоди для касаційного перегляду судового рішення у справі.
Сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 1114 ГПК України, правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом вимог позову у справі є визнання права викупити цілісний майновий комплекс ДП "Магазин № 111", що розташований в м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 49.
Згідно із статтею 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" ініціатива щодо приватизації певного об'єкта може виходити як від органів приватизації, так і від покупців, що визнаються такими відповідно до статті 8 Закону. Відмова у приватизації припустима лише з підстав, визначених частиною третьою статті 12 Закону та абзацом другим частини 5 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств /малу приватизацію/”. Акти органів приватизації про відмову у приватизації можуть визнаватися недійсними на загальних підставах за заявами заінтересованих осіб.
Право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема, шляхом викупу передбачене положеннями частин першої та третьої Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно з п.51 Державної програми приватизації (затвердженої Законом України від 18.05.2000 р. №1723-111) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Державна програма приватизації на 2000-2002 рр. визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна (п.1 Програми). Зважаючи на положення зазначених норм законів, слід дійти висновку, що відчуження комунального майна здійснюється за правилами, визначеними законодавством про приватизацію. Викуп майна як спосіб приватизації визначений законодавством про приватизацію.
Обов'язковою та достатньою передумовою набуття орендарем права на викуп орендованого об'єкта нерухомості законодавцем чітко визначено лише здійснення орендарем за згодою орендодавця невідокремлюваних поліпшень вартістю не менш як 25% залишкової вартості орендованого майна. Оцінка вартості об'єкта приватизації здійснюється із застосуванням експертної оцінки.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарськими судами не встановлено обставин існування правовідносин заснованих на договорі оренди, обставин, що свідчать про проведення позивачем поліпшень, які становлять не менше 25 % залишкової вартості орендованого майна за згодою орендодавця, прийняття міською радою відповідного рішення про приватизацію спірного об'єкта.
Таким чином, суд надав правильної правової оцінки зазначеним обставинам, які стосуються предмета спору, дійшовши правомірного висновку про відмову в позові за вказаних обставин.
Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.
Доводи скаржника встановлених обставин не спростовують, зводяться до вимог про встановлення інших обставин у справі, надання їм іншої оцінки, що виходить за визначені процесуальним законом межі касаційного перегляду справи.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2009 у справі № 6/209 господарського суду Івано-Франківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун