73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
28.10.2009 Справа № 13/140-О-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до:
відповідача-1 -Голопристанської районної державної адміністрації
відповідача-2 -Новофедорівської сільської ради
за участі:
3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватних підприємців: ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4
3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю „Паритет” та приватного підприємця ОСОБА_5;
представників сторін:
позивача -ОСОБА_6 ОСОБА_7 (представників за дорученнями),
відповідача-1 -Блонського Д. М. (начальника юридичного відділу),
відповідача-2 -не з'явився,
3-ї особи-1 (ОСОБА_2.) -ОСОБА_2,
3-ї особи-2 (ОСОБА_3.) -не з'явився,
3-ї особи-3 (ОСОБА_4.) -ОСОБА_4,
3-ї особи-4 (ТОВ „Паритет”) -ОСОБА_9 (представника за дорученням),
3-ї особи-5 (ОСОБА_5.) -ОСОБА_10 (представника за дорученням),
про визнання недійсним акту про прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва, часткового скасування рішення виконавчого комітету ради № 193 від 28.11.2007 р. та свідоцтва про право власності щодо визнання права власності за ТОВ „Паритет” на продовольчий магазин площею 60 м2 (літера „К”) та 2 торговельних кіосків площею 9 м2 (літера „З”) та 10,2 м2 (літера „И”), розташованих за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Залізний Порт, вул. Шкільна, 64-в;
Позивач звернувся до суду з позовом із зазначеними вимогами, обґрунтовуючи їх незаконністю набуття ТОВ „Паритет” права власності на спірне майно, оскільки воно ним не будувалося, а навпаки було збудоване на замовлення та за кошти позивача.
Голопристанською районною державною адміністрацією вказані вимоги не визнаються з тих підстав, що, на думку її представника, даний спір не належить розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки затверджуючи акт прийому закінченого будівництвом об'єкту адміністрація діяла як суб'єкт владних повноважень.
Новофедорівською сільською радою подано відзив на позов, з якого слідує, що вона покладається на розсуд суду щодо предмету спору.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 15 вересня, 1, 13 та 27 жовтня з оголошенням перерви для прийняття повного рішення до 28 жовтня поточного року.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю „Паритет” отримало в користування земельну ділянку площею 0,9073 га під розміщення ринку по вулиці Шкільній в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області строком на 25 років (т. 1 а.с. 86-92).
З метою безпосереднього будівництва ринку товариству згідно до рішення виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради № 121 від 27 вересня 2006 року (т. 1 а.с. 111) надано дозвіл на будівництво першої черги ринку за № 42 від 01.12.2006 р. (т. 1 а.с. 112). Після завершення будівництва першої черги ринку об'єкт був зданий державній приймальній комісії, про що складений відповідний Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 25 травня 2007 року (т. 1 а.с. 78-80), який затверджений розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації № 360 від 20.07.2007 р. (т. 1 а.с. 75).
За результатами прийняття в експлуатацію першої черги будівництва ринку виконавчим комітетом Новофедорівської сільської ради прийняте рішення № 193 від 28.11.2007 року „Про підтвердження права власності на 1 чергу ринку ТОВ „Паритет”, відповідно до якого вирішено підтвердити право власності на нерухоме майно 1 черги ринку, серед якого і спірне майно -торговий павільйон (літера „К”), торговий кіоск (літера „З”) та торговий кіоск (літера „И”), які розташовані за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Залізний Порт, вул. Шкільна, 64-в (т. 1 а.с. 31-32). На підставі цього рішення товариству видано свідоцтво про право власності на збудоване майно, в тому числі і на вказані спірні будівлі (т. 1 а.с. 34), та це право було зареєстроване у встановленому законом порядку, свідченням чому є Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 19118488 від 09.06.2008 р. (т. 1 а.с. 35).
Статтю 375 Цивільного кодексу України визначені права власника на забудову земельної ділянки. А саме, власник земельної ділянки має право серед іншого зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Поряд з цим, статтею 331 того ж Кодексу встановлені спеціальні правила набуття права власності на новостворене майно. Так, за цією статтею: 1) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; 2) особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; 3) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); 4) якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; 5) якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. З викладеної норми вбачається, що набуття права власності на майно безпосередньо пов'язане із створенням речі. Тобто, власником вперше створеної речі стає особа, яка її створила, якщо інше не встановлено законом або договором.
В даному випадку позивач стверджує, що товариство не будувало спірне майно за власні кошти та на підставі відповідного з ним договору, а тому воно неправомірно набуло право власності на нього. В свою чергу, товариство вказує, що саме на його замовлення приватним підприємцем ОСОБА_5 було збудовано торговельні павільйони та торгові кіоски (в тому числі і спірні).
З цього приводу судом встановлено, що 16 травня 2006 року між позивачем та ПП ОСОБА_5 укладено договір підряду (т. 1 а.с. 27-28), за умовами якого останній зобов'язався здійснити будівництво продовольчого магазину площею 60 м2 в с. Залізний Порт по вул. Шкільній, ринок ТОВ „Паритет”. Вартість робіт сторонами визначена в розмірі 25380 грн.
На виконання умов договору по завершенні будівництва між вказаними особами 05.06.2006 р. складено акт виконаних робіт та акт приймання-передачі (т. 1 а.с. 29), з якого слідує, що підрядник здав, а замовник, тобто позивач, прийняв будівництво продовольчого магазину площею 60 м2. Факт будівництва вказаного магазину ПП Корнійчуком на замовлення позивача також підтверджується актом про прийняття витратних матеріалів для будівництва від 16.05.2006 р. (т. 1 а.с. 30) та план-схемою будівництва за підписами цих осіб (т. 1 а.с. 31-33).
З метою поліпшення збудованого об'єкту позивачем з ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_4 були укладені ще ряд договорів на виготовлення та монтаж козирка по довжині продовольчого магазину, а саме 15 м, під літньою площадкою, виготовлення та встановлення заземлення, монтаж електричної частини магазину, проведення пусконалагоджувальних робіт, а також встановлення металево-пластикових вікон та дверей.
Зокрема, за договором підряду від 04.05.2007 р., укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_5 останній зобов'язався виготовити та встановити козирок по довжині продовольчого магазину, а саме 15 м, під літньою площадкою (т. 1 а.с. 36-37), що було зроблено відповідно до актів виконаних робіт та приймання-передачі від 24.05.2007 р., а також акту отримання матеріалів від 17.05.2007 р. (т. 1 а.с. 38, 38 на зв.).
За договором підряду від 05.04.2007 р., укладеним між позивачем та ПП ОСОБА_2 останній зобов'язався виготовити та встановити заземлення контуру магазину, монтаж електричної його частини та провести пусконалагоджувальні роботи (т. 1 а.с. 46-47). Роботи були виконані, що слідує з актів виконанні робіт та акту їх приймання-передачі від 05.05.2007 р. (т. 1 а.с. 48).
Відповідно до договору № 625 про надання послуг від 05.06.2006 р., укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_4, останній зобов'язався на замовлення позивача виготовити та встановити 6 металево-пластикових вікон та вхідні двері в продовольчому магазині в с. Залізний Порт по вул.. Шкільній 64-в (т. 1 а.с. 52-55). На виконання умов договору ПП ОСОБА_4 були виконані обумовлені підрядні роботи, про що між ними складено акт приймання-передачі виконаних робіт № 625 від 16.06.2006 р. (т. 1 а.с. 55).
Крім того, 16 травня 2006 року між позивачем та ПП ОСОБА_5 був укладений ще один договір підряду, за умовами якого на замовлення позивача, ПП ОСОБА_5 зобов'язався збудувати два торгових кіоски на території ринку в с. Залізний Порт. Вартість робіт за договором становить 8142 грн.
На виконання умов договору підрядником збудовано обумовлені торгові кіоски площею 19,25 м2, які передані замовнику за актами приймання-передачі та виконаних робіт від 20.04.2007 р. (т. 1 а.с. 41). Будівництво вказаних торгових кіосків ПП Корнійчуком на замовлення позивача також підтверджується актом про прийняття витратних матеріалів для будівництва без дати (т. 1 а.с. 42) та план-схемою будівництва за підписами цих осіб (т. 1 а.с. 43-45).
Поряд з цим, 05.04.2007 р. між позивачем та ПП ОСОБА_2 укладено договір підряду, за умовами якого останній зобов'язався виконати монтаж електричної частини торгових кіосків в с. Залізний Порт по вул. Шкільній, ринок ТОВ „Паритет” (т. 1 а.с. 49-50). За результатами здійснених робіт між сторонами складено акти приймання-передачі та виконання робіт від 05.05.2007 р. (т. 1 а.с. 51).
Під час судового розгляду справи приватні підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які були залучені до участі у справі в якості 3-х осіб, підтвердили факти укладення та виконання вказаних вище договорів на замовлення ПП ОСОБА_1 Водночас, судом встановлено, що безпосередньо ПП Корнійчук не здійснював підрядні роботи за названими договорами, оскільки роботи велися приватним підприємцем ОСОБА_7. Під час судового розгляду справи ОСОБА_7 надав пояснення, з яких слідує, що договори на виконання підрядних робіт по будівництво магазину та торгових кіосків укладалися між позивачем та ПП Корнійчуком, а безпосередньо роботи виконувала будівельна бригада під його, тобто ОСОБА_7, керівництвом на замовлення ОСОБА_1
Разом з тим, ПП ОСОБА_5 та ТОВ „Паритет” заперечують факт будівництва спірного майна на замовлення позивача, надавши до матеріалів справи договір підряду від 10.05.2006 р., укладений між ними на будівництво металевих павільйонів та торгових кіосків на території ринку (т. 1 а.с. 114). В якості доказу в підтвердження виконання робіт на замовлення товариства, а не позивача, товариством надано акти приймання-передачі робіт № 1 від 05.09.2006 р. (т. 1 а.с. 118), № 2 від 27.09.2006 р. (т. 1 а.с. 119), № 3 від 06.10.2006 р. (т. 1 а.с. 121), № 4 від 18.10.2006 р. (т. 1 а.с. 122), № 5 від 31.10.2006 р. (т. 1 а.с. 123), № б/н від 29.12.2006 р. (т. 1 а.с. 125).
Проте, з урахуванням викладених вище обставин, а також недоведеності будівництва спірного майна саме на замовлення ТОВ „Паритет”, оскільки в договорі підряду від 10.05.2006 р . та актах приймання-передачі збудованих об'єктів відсутні посилання на будівництво спірних будівель, а крім того в актах перелічені не всі павільйони та кіоски за номерами (тобто від 1 до 158), котрі будувалися на замовлення ТОВ „Паритет”, суд доходить висновку про підтвердження будівництва спірного майна на замовлення позивача, у зв'язку з чим, виконавчим комітетом Новофедорівської сільської ради неправомірно визнано право власності на спірне майно за ТОВ „Паритет”.
Також суд зазначає, що система, засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування в Україні визначені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”. За змістом статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні -це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади (в даному випадку жителів міста) самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
За статтею 59 цього Закону виконавчий комітет сільської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Ці рішення, фактично, є актами нормативного або ненормативного характеру. Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 6 „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, визначено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування серед інших випадків -фізичним та юридичним особам на новозбудовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
В даному випадку виконавчим комітетом Новофедорівської сільської ради оспорюване рішення в частині спірного майна прийняте з урахуванням викладених правових приписів, але без врахування факту відсутності у ТОВ „Паритет” права на набуття права власності на це майно, оскільки воно не будувалося за його рахунок. Напроти, торговий павільйон та два торгових кіоски будувалися на замовлення позивача та за згоди щодо такого будівництва ТОВ „Паритет”, у зв'язку з чим рішення виконавчого комітету № 193 від 28.11.2007 р. в частині визнання за ТОВ „Паритет” права власності на торговий павільйон (літера „К”) та 2 торговельних кіоски (літера „З” та „И”), розташовані за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Залізний Порт, вул.. Шкільна, 64-в; підлягає визнанню недійсним.
Суд також зазначає, що згідно до приписів статті 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, спір відносно права власності на спірне майно як позивача, так і ТОВ „Паритет”, повинен вирішуватись в судовому порядку, а не за рішенням органу місцевого самоврядування.
Відносно інших заявлених позивачем вимог, а саме про визнання недійсними акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 20.07.2007 р. та свідоцтва про право власності від 28.05.2008 р., суд зазначає, що ці документи не є актами в розумінні акту, як форми рішення державного чи іншого органу, а тому не можуть бути в судовому порядку визнані недійсними, оскільки за приписами статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть бути захищені (серед інших способів) шляхом визнання недійсними лише актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють їх права та інтереси. У зв'язку з цим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради № 193 від 28.11.2007 р. в частині визнання права власності за ТОВ „Паритет” на торговий павільйон (літера „К”) та 2 торгових кіоски (літери „З” та „И”), розташованих за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Залізний Порт, вул. Шкільна, 64-в
3.Стягнути з Новофедорівської сільської ради (розташованої за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Новофедорівка, вул. Леніна; розрахунковий рахунок не відомий) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; розрахунковий рахунок відсутній) -85 грн компенсації по сплаті державного мита та 78,67 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя М.К. Закурін