"19" жовтня 2009 р.Справа № 8/62-1438
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І. М. розглянув справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ “Укртелеком”, вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль
до відповідача: Військової частини А -1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль
про: стягнення заборгованості в сумі 42 032 грн. 54 коп.
За участю представників:
позивача: Тимчишин Н.І. -юрисконсульта, довіреність № 18-02/02 від 31.03.09 р.
відповідача: Жмінки І.В. -помічника командира військової частиниА-1769 з правової роботи -майора, довіреність, №83 від 27.01.09р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулось до господарського суду з позовом до Військової частини А -1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості за послуги електрозв'язку та послуги ADSL -доступу до мережі Інтернет в загальній сумі 42 032 грн. 54 коп., з яких: 30 484, 72 грн. -основний борг, 1 553, 99 грн. - пеня, 8876, 20 грн. -інфляційні нарахування та 1 117, 63 грн. -3% річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Військова частина А -1769, м. Тернопіль взяті на себе визначені умовами договорів про надання послуг електрозв'язку № 219 від 13.06.2003 р. та № 46 від 14.02.2006 р., а також договору про надання ADSL -доступу до мережі інтернет № 245 від 29.01.2008 р. зобов'язання виконала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, на яку у відповідності до умов договору та чинного законодавства нараховані штрафні санкції.
В підтвердження викладеного додає: договори про надання послуг електрозв'язку № 219 від 13.06.2003 р. та № 46 від 14.02.2006 р., договір про надання ADSL -доступу до мережі Інтернет № 245 від 29.01.2008 р., розрахунки боргу за послуги електрозв'язку, карточку обліку розрахунків за період з березня місяця 2007 р. по червень місяць 2009 р. та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 11:20 год. 17.08.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:15 год. 28.09.2009р.
В судовому засіданні 28.09.2009р., за клопотанням представника відповідача, оголошувалась перерва до 10:15 год. 19.10.2009р.
Ухвалою суду від 17.08.2009р., за згодою сторін, строк вирішення спору в порядку ч.4 ст. 69 ГПК України продовжено до 31.10.2009р.
Згідно представленого відзиву на позов № 1234 від 25.09.2009р. , підтриманого повноважним представником в судових засіданнях, відповідач позовних вимог не визнає. Стверджує, що Наказом міністра оборони України №689 від 14.12.2007р. затверджено "Інструкцію з організації представництва інтересів міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів" відповідно до п.3.7 якої "…рішення про визнання позову, а також про укладення мирової угоди приймається командиром військової частини виключно після отримання письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, визначеного відповідальним за бюджетну програму, за якою передбачено стягнення коштів (його правонаступника), або заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень)".
Зазначає, що 28.08.2009р. командиру військової частини ним було направлено та отримано останнім 01.09.2009р. повідомлення про клопотання перед вищим командуванням щодо надання письмової згоди про визнання даного позову. Проте, станом на день проведення судового засідання будь-яких документів про надання згоди щодо визнання заявлених до стягнення 42 032,54 грн. не надходило. Відтак, просить в задоволенні позову відмовити. В підтвердження викладеного представив лист № 1169 від 28.08.2009р.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
13.06.2003 р. та 14.02.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг, як Підприємством зв'язку, та Військовою частиною А -1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль, як Споживачем, були укладені Договори про надання послуг електорозв'язку № 219 та, відповідно, № 46, умовами п.п. 2.1 п. 2 яких визначено, що Підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг зв'язку.
Окрім того, 29.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком" та Військовою частиною А -1769 був укладений договір № 245 про надання ADSL -доступу до мережі Інтернет, умовами п. 1 якого передбачено, що Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР - адреси.
П. п 7.1 п. 7 договору № 219 від 13.06.2003 р. та додатком № 3 до даного договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років, - з 13.06.2003р. по 13.06.2008р. Згідно п. п. 7.2. п. 7 даного договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.
Термін дії договору № 46 від 14.02.2006р.: з 14.02.2006р. по 14.02.2011р.
П. п. 8.1 п. 8 договору № 245 від 29.01.2008 р. про надання ADSL -доступу до мережі інтернет сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 28.01.2009 р. П. п. 8.5 п. 8 даного договору визначено, що при відсутності претензій від обох сторін договір вважається продовженим на наступний рік на умовах попереднього року.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи в суді усі договори чинні, що підтверджено і судовому засіданні повноважними представниками сторін.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що Договір №219 був укладений сторонами 13.06.2003р., проте діє по даний час, до правовідносин між сторонами в цій частині спору застосовуються норми Цивільного кодексу України.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами по справі виникли зобов'язання, за договором про надання послуг, згідно якого, в силу ст. ст. 901, 903 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до п. п. 3.2.8 п. 3 договорів № 219 від 13.06.2003 р. та № 46 від 14.02.2006 р. відповідач зобов'язався вчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
П. п. 4.2 п. 4 договорів № 219 від 13.06.2003 р. та № 46 від 14.02.2006 р., споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою -авансовою, безквитанційною або з поданням рахунків системою оплати, - Споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (п. п. 4.6 п. 4 Договору).
Згідно п. п. 3.2.1 п. 3 договору № 245 від 29.01.2008 р., відповідач зобов'язався своєчасно, згідно розділу 5 цього договору, вносити плату за послугу.
П. п. 5.2 п. 5 договору № 245 від 29.01.2008 р. сторони передбачили, що відповідач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця в розмірі не менше суми послуги, наданої у попередньому розрахунковому періоді з наступним перерахунком суми (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковий період. Оплата послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково при оплаті послуги нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати. Споживач має право поповнювати авансові суми без попереднього отримання рахунків або згідно з отриманим рахунком, а також звертатися до розрахункової дільниці ЦТП за роз'ясненнями щодо суми фактичних розрахунків. Повний розрахунковий період за надані послуги встановлюються з першого до останнього числа поточного місяця.
Акт здачі -приймання Послуги про надання доступу до Глобальної мережі Інтернет за допомогою ADSL -з'єднання згідно з договором № 245 від 29.01.2008р, підписаний повноважними представниками сторін, свідчить про те, що з 30.01. 2008р. позивач надав, а відповідач прийняв підключення до мережі Інтернет, із зазначенням того, що сторони взаємних претензій щодо наданих послуг не мають.
Як вбачається із наданих позивачем документів, зокрема: карточки обліку розрахунків за період з березня місяця 2007 р. по червень місяць 2009 р., розрахунку загальної суми боргу за надані послуги у березні 2007 р. -червні 2009 р (включно) відповідачу надано послуги електрозв'язку та доступу до мережі Інтернет на загальну суму 32 484,72 грн.
Факт отримання даних послуг підтверджено матеріалами справи та не заперечено самим представником відповідача в судових засіданнях.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги електрозв'язку та доступу до мережі Інтернет належним чином не виконав, оплативши лише 2000 грн. за отримані у лютому та березні місяці 2008р. послуги електрозв'язку, згідно договору № 46 від 14.02.2006р., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з банківського рахунку позивача.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги електрозв'язку вже була предметом судового розгляду. Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.06.2007р. у справі № 8/104-1819 було задоволено позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком" та стягнуто з Військової частини А-1769 грн. заборгованість за надані послуги електрозв'язку за період з лютого місяця 2004р. по березень місяць 2007 р. в сумі 21 670,87 грн., з яких: 15452,76 грн. -основний борг; 127,20 грн. -пеня; 1148,99 -3% річних; 4504,13 грн. -інфляційних нарахувань. Провадження в частині стягнення 11 150 грн. основного боргу припинено (сплата відповідачем 15.06.2007р. - 5895,15 грн. та 23.05.2007р. -5254,85 грн.).
Згідно картки обліку розрахунків підприємства -ВЧ А-1769, за період з березня місяця 2007р. по червень місяць 2009р. (включно) відповідачем на рахунок позивача загалом сплачено 26503,74грн. З них: сплачена відповідачем сума в травні в розмірі 5254,85 грн. та в червні в розмірі 5895,15 грн., як зазначено вище, зарахована судом в рахунок часткового погашення боргу при розгляді справи 8/104-1819 (припинено провадження); сума в розмірі 12 208,96 грн. зарахована позивачем в рахунок часткового погашення боргу, стягнутого рішенням суду 18.06.2007р. у вищезазначеній справі.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, наказ від 03.07.2007р., виданий на примусове виконання рішення господарського суду від 18.07.2007р. у справі № 8/104-1819 на загальну суму 21 670,87 грн. до виконавчої служби стягувачем не направлявся. Тому, враховуючи, що сплата відповідачем зазначених коштів частково була внесена готівкою, часткового без зазначення призначення платежу, а частково, із зазначенням -часткова оплата заборгованості по послугах зв'язку згідно рішення суду у справі № 8/104-1819 від 18.06.2007р., зарахування коштів в сумі 12 208,96 грн. здійснювалось позивачем самостійно,- в рахунок часткового погашення боргу, стягнутого рішенням суду від 18.07.2007р., по мірі їх поступлення, про що свідчить довідка ТФ Центр телекомунікаційних послуг №09/55 від 19.10.09р.
Окрім того, із картки обліку вбачається, що відповідачем в січні місяці 2008 року була сплачена сума в розмірі 1144,78 грн., яка зарахована позивачем в рахунок погашення нарахованої відповідачу пені (р. Пеня).
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт часткової сплати коштів за надані позивачем послуги та не заперечив проти проведених позивачем вищезазначених зарахувань.
Таким чином, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги електрозв'язку та доступу до мережі Інтернет, чим порушено умови договору електрозв'язку № 219 від 13.06.2003 р. та № 46 від 14.02.2006 р., договір про надання ADSL - доступу до мережі Інтернет № 245 від 29.01.2008 р та норми чинного законодавства, внаслідок чого станом на день розгляду справи в суді його заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг становить 30 484 грн. 72 коп.
Окрім того, із письмових заперечень на позовну заяву № 1234 від 25.09.2009р. вбачається, що відповідач позовних вимог не визнає лише по причині того, що військова частина є бюджетною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України, і станом на 25.09.2009р. грошові кошти для сплати за послуги електрозв'язку та доступу до мережі Інтернет не поступали, а також тому, що згідно "Інструкції з організації представництва інтересів міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів" йому заборонено визнавати позов без отримання письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, визначеного відповідальним за бюджетну програму, за якою передбачено стягнення коштів (його правонаступника), або заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень)".
Більше того, із долученого до матеріалів справи листа № 1169 від 28.08.2009р. командира військової частини А 1769 вбачається, що останній фактично визнає заявлену позивачем до стягнення суму боргу за отримані послуги в розмірі 42 032,54 грн. та просить Командира військової частини А 0796 у відповідності до вимог п. 3.7 Інструкції клопотати перед вищим командуванням про надання письмової згоди щодо визнання даного позову ("на даний час військова частина А 1769 відповідні відшкодування витрат на оплату за послуги електрозв'язку позивачу не провела в зв'язку з відсутністю коштів"). Станом на день розгляду справи в суді, як стверджує повноважний представник відповідача, відповідь на його клопотання № 1169 від 28.08.2009р. не надходила.
Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплатити отримані ними телекомунікаційні послуги.
Всупереч згаданих приписів закону, положень договорів відповідач, станом на час розгляду справи в суді свою заборгованість не погасив.
За даних обставин, суд визнає обґрунтованими, правомірними та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з Військової частини А -1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль -30 484, 72 грн. -основного боргу за надані послуги електрозв'язку згідно договорів № 219 від 13.06.2003 р. та № 46 від 14.02.2006 р. та за надані послуги ADSL -доступу до мережі інтернет згідно договору № 245 від 29.01.2008 р.
Окрім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані втрати від інфляції за період з квітня місяця 2007р. по червень місяць 2009р. (включно) в сумі 8876,2 грн., а також 3% річних за період з 21.04.2007р. по 30.06.2009р. в сумі 1117,63 грн.
Розглянувши представлений розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність заборгованості за договорами, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявлених сумах.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”, передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.
Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 553 грн. 99 коп., нараховану в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за надані послуги зв'язку, за період з 21.01.2009 р. по 30.06.2009 р.
Однак, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
За таких обставин, враховуючи положення ГК України та ЦК України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору або акту цивільного законодавства та її нарахування припиняються через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним (з врахуванням наявної заборгованості відповідача по усіх 3 (трьох) договорах та часткової сплати), суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1553,99 грн., нарахованої за період з 21.01.2009 р. по 30.06.2009 р., оскільки пеня в цій частині нарахована всупереч вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та без врахування вже сплаченої позивачем суми пені в розмірі 1144, 78 грн.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82 -85, 115 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А -1769, вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 08112997) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 01188052) -30 484 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 72 коп. -основного боргу, 8 876 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 20 коп. -інфляційних втрат, 1 117 (одну тисячу сто сімнадцять) грн. 63 коп. -3% річних та 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн. 43 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.
3. В задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 1 553 грн. 99 коп. -відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -22.10.2009р.), через місцевий господарський суд.
Суддя