Іменем України
"21" жовтня 2009 р. справа № 5020-12/123-3/281
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростройторг”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”
про стягнення заборгованості в сумі 18 296,10 грн.,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Євростройторг”) - Южанінова Т.В., представник, довіреність б/н від 16.06.2009, дійсна до 16.06.2012;
відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Максимум”) - Опанасенко Н.С., представник, довіреність б/н від 15.01.2009, дійсна до 16.01.2012.
13.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Євростройторг” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” про стягнення заборгованості в сумі 32 081,06 грн., яка складається з суми основного боргу -29 028,00 грн., пені -2 389,00 грн., інфляційних збитків -406,39 грн., 3% річних -257,67 грн.
Позов обґрунтовано порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №ЕСТ-2003/09-01 в частині оплати за отриманий товар.
У первісному відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 18 704,00 грн. основного боргу. Щодо розрахунку 3% річних, інфляційного відшкодування та пені зауважив, що позивач невірно визначив період заборгованості та суму боргу (арк.с. 23-24).
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №111 від 21.09.2009, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Харченка І.А. справу №5020-12/123 передано до провадження судді Головко В.О.
Ухвалою від 21.09.2009 справу прийнято до провадження суддею Головко В.О., справі присвоєно № 5020-12/123-3/281, розгляд справи призначений на 15.10.2009.
В процесі судового розгляду позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог та робив перерахунок сум, заявлених до стягнення; остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 296,10 грн., яка складається з суми основного боргу -15 204,00 грн., пені -2 216,09 грн., інфляційних збитків -577,32 грн. та 3% річних - 298,69 грн. (арк.с. 92).
У судовому засіданні 15.10.2009, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 21.10.2009.
Після перерви представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив про визнання ним позовних вимог в сумі 15 204,00 грн. Вирішення питання про стягнення штрафних санкцій залишив на розсуд суду (арк.с. 90).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євростройторг” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №ЕСТ-2003/09-01 (далі -Договір).
Предметом даного Договору є зобов'язання Продавця передати у власність покупця відповідний товар (бетономішалки та інші товари народного споживання) та зобов'язання Покупця -прийняти та оплатити вартість зазначеного товару в асортименті, кількості та номенклатурі відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
За умовами пунктів 2.1.-2.2. Договору, Продавець передає Покупцю товар за договірною ціною, яка зазначена у рахунку на оплату кожної партії товару. Загальна сума платежів за Договором визначається на підставі сум, вказаних у рахунках на оплату товару.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. Договору, форма оплати за договором -безготівковий розрахунок, оплата за товар здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару за накладними.
Згідно з пунктом 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.
За прострочення платежу Покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення (пункт 5.2. Договору).
Сторони встановили, що Договір набирає законної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009, але в будь-якому випадку до повного завершення всіх розрахунків між сторонами (пункт 7.1. Договору).
Зобов'язання по передачі Товару позивачем виконувались належним чином, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000019 від 20.03.2009, № РН-0000020 від 20.03.2009, № РН-0000021 від 20.03.2009, № РН-0000030 від 30.04.2009, № РН-0000031 від 30.04.2009, № РН-0000032 від 30.04.2009 (арк.с. 10-12, 82-84), але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному обсязі, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору купівлі-продажу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за вказаним договором товару з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних та неустойки як санкції за порушення зобов'язання. Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), а також Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачеві товар 20.03.2009 за накладними №№ РН-0000019 на суму 11 496,00 грн., РН-0000020 на суму 11 496,00 грн., РН-0000021 на суму 6 991,00 грн. (арк.с. 10-12), разом на суму 29 983,00 грн. та 30.04.2009 за накладними №№ РН-0000030 на суму 8 841,00 грн., РН-0000031 на суму 8 841,00 грн., РН-0000032 на суму 6 690,00 грн. (арк.с. 82-84), разом на суму 24 372,00 грн. Загальна ж сума поставленого товару склала 54 355,00 грн. (29 983,00 + 24 372,00).
За товар, отриманий 20.03.2009, відповідач розрахувався частково, в загальній сумі 955,00 грн. (355,00 + 600,00), що підтверджується платіжними дорученнями № 5505 від 23.04.2009 на суму 355,00 грн., № 5557 від 27.04.2009 на суму 300,00 грн., № 5585 від 27.04.2009 на суму 300,00 грн. (арк.с. 42-43) та банківськими виписками від 23.04.2009 на суму 355,00 грн., від 27.04.2009 на суму 600,00 грн. (300,00 + 300,00) (арк.с. 13-14).
Крім того, відповідач за поворотними накладними №№ ЦЦ09488, ЦЦ09489, ЦЦ09490 від 30.04.2009 повернув товар на загальну суму 25 787,00 грн. (6 991,00 + 9 398,00 + 9 398,00), що не заперечується позивачем.
Отже, несплаченим (з отриманого 20.03.2009) залишився товар на суму 3 241,00 грн. (29 983,00 -955,00 -25 787,00).
За товар, отриманий 30.04.2009, відповідач також розрахувався частково: в сумі 5 500,00 грн. (1 000,00 + 1 000,00 + 2 000,00 + 1 000,00 + 500,00), що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями № 7052 від 31.07.2009 на суму 1 000,00 грн., № 7064 від 03.08.2009 на суму 1 000,00 грн., № 126 від 25.08.2009 на суму 2 000,00 грн. (арк.с. 67-68) та банківськими виписками від 03.08.2009 на суму 1 000,00 грн., від 27.08.2009 на суму 1 000,00 грн. та від 01.09.2009 на суму 500,00 грн. (арк.с. 85-87).
Згідно з поворотною накладною № ЦЦ09794 від 05.06.2009 відповідач повернув позивачеві товар на суму 6 909,00 грн. (арк.с. 46).
Таким чином, з товару, отриманого 30.04.2009, неоплаченим залишився товар на загальну суму 11 963,00 грн. (24 372,00 -5 500,00 -6 909,00).
Отже, загалом відповідач не сплатив позивачеві 15 204,00 грн. (3 241,00 + 11 963,00).
При цьому суд зазначає, що за першу партію товару (поставлений 20.03.2009) відповідач мав розрахуватися в строк до 09.04.2009 (включно), тобто протягом 20 календарних днів з моменту поставки (як це передбачено пунктом 3.2. Договору). Друга партія товару (поставлений 30.04.2009) мала бути оплачена відповідачем в строк до 20.05.2009 (включно).
У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором купівлі-продажу зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав.
Під час судового розгляду сторонами складений та підписаний акт звірення взаєморозрахунків за спірним Договором станом на 16.09.2009 (арк.с. 80), відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Євростройторг” склала 15 204,00 грн.
В заяві від 21.10.2009 відповідач визнав позовні вимоги в цій частині (арк.с. 90).
Відповідно до частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Суд перевірив повноваження особи, що підписала заяву про визнання позовних вимог, та вважає, що такі дії відповідача не суперечать чинному законодавству України.
Крім того, наявна заборгованість в сумі 15 204,00 грн. підтверджується бухгалтерськими довідками обох підприємств (арк.с. 91, 99).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 204,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що при неналежному виконанні грошових зобов'язань за Договором, Покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Позивачем за договором №ЕСТ-2003/09-01 від 01.03.2009 нарахована пеня в розмірі 2 216,09 грн. за період з 10.04.2009 по 21.10.2009 (арк.с. 98).
Листом Національного Банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009 визначено, що з 16.02.2009 розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 12% річних.
Постановою Правління Національного Банку України №343 від 12.06.2009 “Про регулювання грошово-кредитного ринку” з 15.06.2009 розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 11% річних.
Постановою Правління Національного Банку України №468 від 10.08.2009 “Про зміну облікової ставки” з 12.08.2009 облікову ставку установлено в розмірі 10,25% річних.
Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення.
При цьому судом враховані зменшення суми боргу (та, відповідно, суми, яка бралася для розрахунку), пов'язані із частковим погашенням заборгованості та поверненням отриманого товару.
За результатами перевірки суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 216,09 грн. підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у загальній сумі 577,32 грн. та 3% річних у загальній сумі 298,69 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, визначеного пунктом 3.2. Договору, щодо оплати кожної партії товару протягом 20 календарних днів з моменту її отримання. Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.
Суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування, в тому числі застосовані позивачем індекси інфляції (арк.с. 96-97), і вважає їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 577,32 грн. та 3% річних в сумі 298,69 грн. підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 15 204,00 грн., сума пені -2 216,09 грн.; 3% річних -у сумі 298,69 грн.; збитки від інфляції -577,32 грн., а всього 18 296,10 грн.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 321,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (ідентифікаційний код 31005009, 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кв. 74; 99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, оф. 2, п/р 26002055024101 в ВАТ “Сведбанк”, МФО 300164, п/р 26005317020001 в СФ КБ “Приватбанк”, м. Севастополь, МФО 324935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євростройторг” (ідентифікаційний код 35932839, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, буд. 9-Д, кв. 24; 49008, м. Дніпропетровськ, вул Робоча, б. 73, кв. 221, п/р 26009109722001, п/р 26004988158781 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 305017) заборгованість в сумі 18 296,10 грн. (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто шість грн. 10 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 321,00 грн. (триста двадцять одна грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.)
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 23.10.2009.
Розсилка з повідомленням:
1. ТОВ „Євростройторг”
(99040, м. Севастополь, вул. Лоцманська, 3 кв. 51)
2. ТОВ „Максимум”
(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 58/74;
99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10 к. 9)
3. С