Іменем України
"22" жовтня 2009 р. справа № 5020-12/188-3/289
За позовом Закритого акціонерного товариства “Механізація Будівництва”
до Установи “24 Управління начальника робіт
Міністерства Оборони України”
про стягнення заборгованості в сумі 91 962,39 грн.,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ЗАТ "Механізація Будівництва") -Іванова А.І., представник, довіреність б/н від 18.02.2009;
відповідач (Установа "24 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України") -Кулик В.М., начальник, наказ №13 від 09.02.2006, паспорт серії НЕ №014520, виданий Корсунь-Шевенківським РВ УМВС України в Черкаській області від 12.03.2002.
23.07.2009 Закрите акціонерне товариство "Механізація Будівництва" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства "24 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України" про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 85 871,75 грн., яка складається з суми основного боргу -81 941,87 грн., пені -2 297,69 грн., збитків від інфляції -718,72 грн., 9% річних - 913,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору підряду № 21/04-БК від 21.04.2008 в частині оплати за виконані роботи.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.07.2009 порушено провадження у справі №5020-12/188.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №111 від 21.09.2009, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Харченка І.А. справа № 5020-12/188 передана до провадження судді Головко В.О.
Ухвалою від 21.09.2009 справу прийнято до провадження суддею Головко В.О., справі привласнено № 5020-12/188-3/289.
Під час судового розгляду позивач неодноразово змінював позовні вимоги. Згідно з останньою заявою від 20.10.2009 -просить стягнути з відповідача 91 962,39 грн., з яких: сума основного боргу -81 941,87 грн.; пеня -6 549,68 грн., збитки від інфляції - 718,72 грн., 9% річних -2 752,12 грн.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.
В судовому засіданні 06.10.2009 відповідач надав установчі документи, а саме: Положення про Установу "24 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України", затверджене наказом Міністра оборони України від 25.12.2008 № 648 (арк.с. 45-51), свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 628593 (арк.с. 52) та довідку управління статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 16-364-8601 (арк.с. 53), з яких вбачається, що правильна назва відповідача "Установа "24 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України", ідентифікаційний код 22998756, а не "Державне підприємство "24 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України", як зазначено позивачем.
Беручи до уваги викладене, суд вважає за можливе змінити назву відповідача в процесуальних документах.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 06.10.2009, відповідно до частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 22.10.2009.
Після перерви представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
21.04.2008 між "24 Управлінням начальника робіт Міністерства оборони України" (Замовник) та Закритим акціонерним товариством "Механізація будівництва" (Підрядник) був укладений договір підряду №21/04-БК (далі - Договір, договір підряду), відповідно до умов якого Підрядник приймає на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-монтажних робіт за допомогою баштового крану КБ-408 на будівництві 9-поверхового житлового будинку по вул. Кесаєва, 1 в місті Севастополі, а саме: влаштування верхньої будівлі кранового шляху; перебазування, монтажу, демонтажу ланок кранових шляхів; розібрання, збірка, монтаж, демонтаж, технічний огляд, технічне обслуговування баштового крану при виконанні робіт, а Замовник, в свою чергу, -зобов'язання оплатити виконані Підрядником роботи (арк.с. 9-11).
За умовами пункту 2.4 Договору, оплату за здійснені роботи Замовник здійснює щомісячно, протягом 7 днів з моменту підписання Актів про вартість виконаних робіт, грошовими коштами, шляхом перерахування суми вартості виконаних обсягів робіт на розрахунковий рахунок або в касу Підрядника з урахуванням виплаченого авансу.
Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Договору строк його дії -з моменту підписання до 31.12.2008. Після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 10 днів до закінчення строку його дії. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Враховуючи відсутність заяв сторін про розірвання Договору, він є продовженим на рік та діє до 31.12.2009.
Згідно з пунктом 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору, сторони несуть відповідальність, згідно з діючим законодавством України.
Зобов'язання щодо здійснення робіт позивачем виконувались належним чином та своєчасно. Зокрема, за період з квітня 2009 року по червень 2009 року, Підрядник виконав роботи на загальну суму 81 941,87 грн. (арк.с. 12-14).
Втім, відповідач в порушення умов договору оплату за виконані роботи не здійснив.
Невиконання зобов'язань за договором з боку відповідача і стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд вважає позов Закритого акціонерного товариства "Механізація Будівництва" таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору підряду.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати виконаних за вказаним договором робіт з урахуванням індексу інфляції, а також 9% річних та неустойки як санкції за порушення зобов'язання. Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), а також Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, які регулюють загальні положення про зобов'язання (в тому числі про договір підряду), питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 854 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктами 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Судом встановлено, а відповідачем не оспорюється той факт, що позивач протягом квітня-червня 2009 року надав йому для роботи баштовий кран КБ-408.
Факт виконання робіт баштовим краном підтверджується також актами приймання вартості виконаних робіт № 134 за квітень 2009 року на суму 27 825,84 грн., підписаним повноважними представниками сторін 30.04.2009; № 173 за травень 2009 року на суму 24 864,40 грн., підписаним представниками Підрядника та Замовника 31.05.2009 та 18.06.2009 відповідно; № 207 за червень 2009 року на суму 29 251,63 грн., підписаним повноважними представниками сторін 30.06.2009 (арк.с. 12-14). Загальна вартість виконаних робіт становить 81 941,87 грн. (27 825,84 + 24 864,40 + 29 251,63).
Виходячи з умов Договору підряду (пункт 2.4. Договору), відповідач мав сплатити за виконані роботи згідно з актом № 134 від 30.04.2009 -в строк до 07.05.2009; згідно з актом № 173 від 18.06.2009 -до 25.06.2009; згідно з актом № 207 від 30.06.2009 -до 07.07.2009.
Доказів оплати робіт, зазначених у наведених актах, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 81 941,87 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що при неналежному виконанні грошових зобов'язань нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення без урахування строку позовної давності. Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, замовник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 9% річних від простроченої суми. Нарахування штрафних санкцій припиняється з дня виконання зобов'язань.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що, в цілому, він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства України. Проте, при розрахунку пені по акту № 173 за травень 2009 року позивачем не дотримано умов договору.
Як зазначено вище, згідно з пунктом 2.4. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється Замовником щомісячно, протягом семи днів з моменту підписання Актів про вартість виконаних робіт.
З матеріалів справи вбачається, що акт № 173 за травень 2009 року підписаний представником Підрядника 31.05.2009, а представником Замовника 18.06.2009 (арк.с. 13). Отже, датою підписання цього акту є остання дата, тобто 18.06.2009, тому нарахування штрафних санкцій можливе лише з 26.06.2009 (18.06.2009 + 7 дн. = 25.06.2009).
Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок суми пені.
При цьому судом взяті до уваги такі облікові ставки НБУ:
- з 16.02.2009 -12% річних (лист Національного Банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009);
- з 15.06.2009 -11% річних (постанова Правління Національного Банку України №343 від 12.06.2009 "Про регулювання грошово-кредитного ринку");
- з 12.08.2009 -10,25% річних (постанова Правління Національного Банку України №468 від 10.08.2009 "Про зміну облікової ставки").
За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 6 303,09 грн., а саме:
1. За актом № 134 від 30.04.2009 на суму 27 825,84 грн.
за період з 08.05.2009 по 14.06.2009 (38 днів): 27825,84*12*2/365*38/100 = 695,26 грн.
за період з 15.06.2009 по 11.08.2009 (58 днів): 27825,84*11*2/365*58/100 = 972,76 грн.
за період з 12.08.2009 по 22.10.2009 (72 дні): 27825,84*10,25*2/365*72/100 = 1125,23 грн.
2. За актом № 173 від 18.06.2009 на суму 24 864,40 грн.
за період з 26.06.2009 по 11.08.2009 (47 днів): 24864,40*11*2/365*47/100 = 704,38 грн.
за період з 12.08.2009 по 22.10.2009 (72 дні): 24864,40*10,25*2/365*72/100 = 1005,48 грн.
3. За актом № 207 від 30.06.2009 на суму 29 251,63 грн.
за період з 08.07.2009 по 11.08.2009 (35 днів): 29251,63*11*2/365*35/100 = 617,09 грн.
за період з 12.08.2009 по 22.10.2009 (72 дні): 29251,63*10,25*2/365*72/100 = 1182,89 грн.
Таким чином, за прострочку виконання зобов'язань за договором підряду № 21/04-БК від 21.04.2008 з відповідача підлягає стягненню пеня в загальній сумі 6 303,09 грн. (695,26 + 972,76 + 1125,23 + 704,38 + 1005,48 + 617,09 + 1182,89). Решта позовних вимог щодо стягнення пені (6549,68-6303,09=246,59) задоволенню не підлягає як необґрунтована.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у загальній сумі 718,72 грн. та 9% річних у загальній сумі 2752,12 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, визначеного пунктом 2.4. Договору, щодо оплати робіт протягом 7 днів з моменту підписання Актів про вартість виконаних робіт.
Також пунктом 5.3. Договору підряду сторони визначили інший розмір процентів, ніж встановлений статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме: 9% (замість 3%).
Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 9% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.
Разом з тим, при обчисленні інфляційного відшкодування та 9% річних відповідачем знову-таки допущені певні помилки.
Тому суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче.
При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.
Розрахунок інфляційних збитків:
1. За актом № 134 від 30.04.2009 на суму 27 825,84 грн.
за період з 08.05.2009 по 22.10.2009 (травень-вересень): 100,5*101,1*99,9*99,8*100,8 = 102,1
27825,84*102,1/100 - 27825,84 = 584,34 грн.
2. За актом № 173 від 18.06.2009 на суму 24 864,40 грн.
за період з 26.06.2009 по 22.10.2009 (липень-вересень): 99,9*99,8*100,8 = 100,5
24864,40*100,5/100 -24864,40 = 124,32 грн.
3. За актом № 207 від 30.06.2009 на суму 29 251,63 грн.
за період з 08.07.2009 по 22.10.2009 (липень-вересень): 99,9*99,8*100,8 = 100,5
29251,63*100,5/100 -29251,63 = 146,26 грн.
Отже, загальний розмір інфляційних збитків за розрахунком суду становить 854,92 грн. (584,34 + 124,32 + 146,26).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
З огляду на відсутність такого клопотання, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в заявленому розмірі, тобто в сумі 718,72 грн.
Розрахунок 9% річних:
1. За актом № 134 від 30.04.2009 на суму 27 825,84 грн.
за період з 08.05.2009 по 22.10.2009 (168 днів): 27825,84*9/365/100*168 = 1152,68 грн.
2. За актом № 173 від 18.06.2009 на суму 24 864,40 грн.
за період з 26.06.2009 по 22.10.2009 (119 днів): 24864,40*9/365/100*119 = 729,58 грн.
3. За актом № 207 від 30.06.2009 на суму 29 251,63 грн.
за період з 08.07.2009 по 22.10.2009 (107 днів): 29251,63*9/365/100*107 = 771,76 грн.
Таким чином, загальний розмір 9% річних становить 2 654,02 грн. (1152,68 + 729,58 + 771,76), тому позовні вимоги щодо стягнення 9% річних підлягають задоволенню частково, в сумі 2 654,02 грн. Решта позовних вимог (2752,12-2654,02=98,10) є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 81 941,87 грн., збитки від інфляції -718,72 грн., 9% річних -2 654,02 грн., сума пені -6 303,09 грн., а всього 91 617,70 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було заявлено до стягнення 91 962,39 грн. (арк.с. 56-57). Позовні вимоги задоволені судом в сумі 91 617,70 грн., що становить 99,63% від заявленої суми.
Згідно з підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито", із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, стягується державне мито в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6*17,00=102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1500*17,00=25500,00 грн.). Отже, під час подачі позову позивач мав сплатити державне мито в розмірі 858,72 грн., а з урахуванням збільшення розміру позовних вимог - 919,62 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 390 від 15.06.2009 (арк.с. 6), позивач сплатив державне мито в більшому розмірі -в сумі 1347,76 грн.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Випадки, коли сплачене державне мито підлягає поверненню повністю або частково, визначені статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Зокрема, до таких випадків належить внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством (пункт 1 статті 8 Декрету).
Таким чином, надміру сплачене державне мито підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України в сумі 428,14 грн. (1347,76-919,62).
Стягненню з відповідача на користь позивача належить 916,18 грн. державного мита (1% від 91 617,70 грн.) та 117,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (99,63% від 118,00 грн.).
Керуючись ст. ст. 47, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Установи "24 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України" (ідентифікаційний код 22998756, 99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 14А; п/р 26007035739100 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва" (ідентифікаційний код 22288148, 99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, 1-В; п/р 26007301001070 в СФ ВАТ "ВТБ-Банк", м. Севастополь, МФО 384997) заборгованість в розмірі 91 617,70 грн. (дев'яносто одна тисяча шістсот сімнадцять грн. 70 коп.), з яких: основна заборгованість -81 941,87 грн., збитки від інфляції -718,72 грн., 9% річних -2 654,02 грн., пеня -6 303,09 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 916,18 грн. (дев'ятсот шістнадцять грн. 18 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,56 грн. (сто сімнадцять грн. 56 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 246,59 грн. пені та 98,10 грн. 9% річних -в позові відмовити.
4. Повернути Закритому акціонерному товариству "Механізація будівництва" (ідентифікаційний код 22288148, 99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, 1-В; п/р 26007301001070 в СФ ВАТ "ВТБ-Банк", м. Севастополь, МФО 384997) із Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у сумі 428,14 грн. (чотириста двадцять вісім грн. 14 коп.) за платіжним дорученням №390 від 15.06.2009 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено згідно
з вимогами ст. 84 ГПК України
та підписано 23.10.2009
Розсилка з повідомленням:
1. ЗАТ “Механізація будівництва”
(99053, місто Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, 1-В)
2. ДП “24 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України”
(99040, місто Севастополь, вулиця Індустріальна, 14А)
3. Справа