Іменем України
"22" жовтня 2009 р. справа № 5020-4/052
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Коралл”
(99011, місто Севастополь, проспект Нахімова, 3)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Севастопольської міської Ради
(місто Севастополь, вулиця Леніна, 3)
про стягнення 114768,60грн.,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників сторін:
від позивача -Гатіятулін Е.Д., довіреність б/н від 01.01.2009;
від відповідача -Молчанов А.О., довіреність б/н від 06.01.2009,
від третьої особи - не з'явився.
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Коралл” про стягнення 114768,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.08.2008 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна в рамках якого відповідач був зобов'язаний сплатити вартість майна в розмірі 1759080,00 грн. з яких фактично оплачено 400000,00 грн. Позивач, посилаючись на положення пунктів 6.3, 6.5 Договору купівлі-продажу просить суд стягнути відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті об'єкта нерухомості.
Ухвалою суду від 14.07.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначений на 29.07.2009.
Відповідач проти позову заперечує, вважає що порушення виникло не внаслідок його вини, а внаслідок випадку або непереборної сили -світової кризи, просить суд при прийнятті рішення у справі прийняти до уваги положення статей 218, 233 Господарського кодексу України, які передбачають можливість зменшення розміру штрафних санкцій.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила.
Розглянувши матеріали справи, суд -
22.08.2008 між територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діяв позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю “Коралл” було укладено договір № 25-08/КП купівлі-продажу комунального майна -вбудованого нежилого приміщення, загальною площею 197,70 кв.м., розташованого за адресою м. Севастополь, пр. Нахімова 3 (п.1.1 Договору).
Ціна продажу вищевказаного майна, згідно з пунктом 2.3 Договору, склала 1 759 080,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1 Договору, відповідач зобов'язаний внести 1759080,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору.
19.09.2008 відповідач перерахував позивачу 400 000,00 грн., 04.12.2008 додатково було сплачено 1 359 080,00 грн.
Судом встановлено, що в період з 22.09.2008 по 04.12.2008 (74 дні) збоку відповідача мала місце заборгованість за Договором купівлі-продажу в сумі 1359080,00 грн.
Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу та пені за несвоєчасне здійснення оплати за придбаний на підставі договору купівлі-продажу об'єкт нерухомості.
Так, відповідно до пункту 6.3 Договору, в разі порушення строку оплати за придбане майно відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 200 % від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватися пеня, за кожен день прострочення.
Пунктом 6.5 Договору також встановлено, що у випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватися більше ніж 61 день, позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Перевіривши представлений позивачем в позовні заяві розрахунок пені, судом встановлено, що пеня розрахована на суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.
В той же час, суд зазначає, що ані умовами чинного законодавства, ані змістом укладеного сторонами договору купівлі-продажу розрахунок пені на суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції не передбачено. Окремих вимог про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення позивачем не заявлялось.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради задовольнити частково -перерахувавши суму пені без врахування індексу інфляції та з урахуванням сплаченої відповідачем неустойки в розмірі 1000,00 грн. Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 65075,75 грн. та штраф в сумі 49016,00 грн. (66075,75+49016,00-1000,00).
Що стосується посилань відповідача на положення статей 218, 233 Господарського кодексу України, які передбачають можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд звертає увагу на пункт 3.9.2. Роз'яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», яким встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Так, надаючи оцінку доводам відповідача про можливість зменшення заявленого позивачем розміру неустойки, суд, на виконання вимог зазначених вище нормативних актів і роз'яснень встановив, що
- доказів винятковості випадку неоплати відповідачем вартості придбаного ним нерухомого приміщення не надано. Посилання на Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не можуть бути визнані достатніми, оскільки фінансова криза є загальнопоширеним явищем і не стосується виключно відповідача;
- відповідач не надав суду жодних доказів його звернення до позивача з метою врегулювання виниклою ситуації. Доданий до матеріалів справи лист від 20.10.2008 № 572, адресований позивачеві, стосується вирішення питання про не розірвання договору, а не врегулювання питання про відстрочку чи надання розстрочки погашення вартості придбаного об'єкту;
- докази звернення відповідача до СФ «Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», на думку суду, не можуть свідчити про вжиття всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги положення статті 629 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є обов'язком до виконання сторонами, та враховуючи викладені вище обставини суд не вбачає підстав для зменшення суми штрафних санкцій.
Згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: держмито у розмірі 1140,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 313,14 грн.
На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85, 16, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Коралл” (99011, місто Севастополь, проспект Нахімова, 3, ідентифікаційний код 19446827) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) пеню у розмірі 65075,75 грн., 30% річних у розмірі 48016,00 грн., а також 1140,91 грн. -державне мито та 313,14 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення оформлено згідно
з вимогами статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
та підписано 26.10.2009
1. Фонд комунального майна СМР
(99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5)
2. ТОВ “Коралл”
(99011, місто Севастополь, проспект Нахімова, 3)
(місто Севастополь, 50років СРСР, 4/1 кв. 115).
3. Севастопольська міська Рада
(місто Севастополь, вулиця Леніна, 3).
4. Справа