33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" жовтня 2009 р. Справа № 14/128
за позовом підприємець ОСОБА_1
до відповідача 1: Мізоцької селищної ради
до відповідача 2: підприємця ОСОБА_2
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Рівненської регіональної філії; Управління Держкомзему у Здолбунівському районі
про визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування
Суддя
Представники:
Від позивача : ОСОБА_1, представник ОСОБА_3
від відповідача-1: представник Власюк А.Д.
від відповідача-2: не з"явився
від третіх осіб: не з"явилися
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
В засіданні оголошувалася перерва з 21.10.2009р. по 27.10.2009 року.
СУТЬ СПОРУ: Підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд зпозовом до Мізоцької селищної ради Здолбунівського району та підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Мізоцької селищної ради Здолбунівського району в частині надання дозволу на викуп земельної ділянки підприємцем ОСОБА_2 для обслуговування належної їй 10/100 частини приміщення магазину в АДРЕСА_1 з врахуванням частини земельної ділянки, на якій знаходиться східцева клітка, що є єдиним доступом (входом-виходом) до належного їй (Позивачу у справі) на праві приватної власності приміщення магазину.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається на незаконність рішення Відповідача 1 в частині, оскільки, на його думку, воно протирічить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не відповідає вимогам Конституції України, Земельному та Цивільному Кодексам України, попереднім домовленостям та принципу добросусідства, не враховує її законних інтересів для здійснення підприємницької діяльності та позбавляє права на земельну ділянку у відповідному розмірі для обслуговування приміщення магазину, належного їй на праві приватної власності, оскільки згоди на погодження межі земельної ділянки для викупу Відповідачем 2 як суміжному землекористувачу не надавала - лише для відведення землі в оренду.
Позивач вважає, що право на земельну ділянку, на якій знаходиться східцева клітка, що є єдиним доступом (входом-виходом) до належного їй на праві приватної власності приміщення магазину, належить їй і дана частина земельної ділянки не може бути відчужена Відповідачем 1 Відповідачу 2, в т.ч. без її згоди, і що підтверджується наступним:
- поповерховим планом з технічного паспорту на приміщення магазину «Дитячий світ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виготовленим Рівненським обласним БТІ 10.11.2003р. ;
- договором купівлі-продажу 52/100 частини приміщення магазину «Дитячий світ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним з Мізоцьким споживчим товариством та витягом про реєстрацію права власності на 52/100 частини даного магазину (позначені на поповерховому плані під літерами Ѕ 1 - коридор, 5 - підсобна, 6 - підсобна, 7 - підсобна, 13 - основна, загальною площею 182,1 кв.м вартістю 20 988 грн.), виданим Рівненським обласним БТІ 05.11.2004р.;
- поповерховим планом з технічного паспорту на приміщення магазину «Дитячий світ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виготовленим Здолбунівським міським БТІ 03.10.2006р.;
- договором оренди земельної ділянки в розмірі 0,0239 га від 02.10.2006р., укладеним між Мізоцькою селищною радою та підприємцем ОСОБА_1 для обслуговування магазину з продажу товарів продовольчої та промислової групи в межах АДРЕСА_1 з планом земельної ділянки, що передається в оренду .
Позивач також вважає, що Відповідач 1 при прийнятті оспорюваного рішення не врахував те, що:
- право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди у разі переходу права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди, виходячи із ч.4 ст.120 Земельного Кодексу України, а в даному випадку, іншого у договорах купівлі-продажу частин однієї будівлі магазину, відповідно: 52/100 - Позивачу та 10/100 частини - Відповідачу 2, не передбачено;
- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах є підставою у відповідності до п.п. б п.5 ст.128 Земельного Кодексу України, для відмови в продажу земельної ділянки. Недостовірними відомостями, в даному випадку, Позивач вважає подання Відповідачем 2 в документах для викупу земельної ділянки акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі, відведеної Відповідачу 2 в оренду ( а не на викуп).
07.10.2009 року Позивач подав до суду письмову заяву у відповідності зі статтею 22 Господарського процесуального Кодексу України про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просить визнати (уточнивши дату та номер рішення, розмір земельної ділянки) незаконним та скасувати рішення Мізоцької селищної ради від 24.03.2009р. №519 в частині продажу підприємцю ОСОБА_2 (Відповідачу 2) земельної ділянки розміром 0,0005 га, що прилягає до приміщення, належного підприємцю ОСОБА_1 (Позивачу у справі); визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений Бондаренком О.В., приватним нотаріусом Здолбуніського районного нотаріального округу 01.06.2009р. р.№271 в частині продажу підприємцю ОСОБА_2 (Відповідачу 2) земельної ділянки розміром 0,0005 га, що прилягає до приміщення, належного підприємцю ОСОБА_1 (Позивачу у справі), оплативши дану вимогу державним митом у відповідному розмірі, у тому числі зі слідуючих додаткових підстав. При цьому, Позивачем було додатково подано до суду в обгрунтування своїх уточнених та збільшених позовних вимог фотографічне зображення місцерозташування східцевої клітки, земельна ділянка, на якій вона розташована, є предметом спору.
Позивач зазначає, що як вбачається із плану земельної ділянки, що є невід'ємною частиною відповідно до п.10.4 оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного 01.06.2009р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, земельна ділянка загальною площею 48 кв.м, включає в себе також і земельну ділянку, на якій знаходиться східцева клітка, що є єдиним доступом (входом-виходом) до належного Позивачу у справі, на праві приватної власності приміщення, необхідну для його обслуговування, відповідно її розмір згідно вказаних на плані розмірів, складає 2,05 кв.м Ч 2,40 = 4,92 кв.м або 0,0005 га.
Позивачем як суміжним землекористувачем, зазначені у плані межі земельної ділянки, що є додатком до договору купівлі-продажу, в цілому та частини в розмірі 0,0005 га для продажу Відповідачу 2 не погоджувалися. Відповідно, викуп земельної ділянки у відповідному розмірі та у відповідних межах відбувся без погодження із Позивачем як суміжним землекористувачем, акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, відведеної Відповідачу 2 для продажу - не підписувався, відтак вказує, що технічна документація із землеустрою щодо відчуження земельної ділянки Відповідачем 1 Відповідачу 2 не виготовлялася, що є обов'язковим відповідно до ст.ст.20, 25, 50 Закону України «Про землеустрій», Відповідачем 1 проект землеустрою щодо відчуження в т.ч. оспорюваної земельної ділянки Відповідачу 2 не затверджувався.
Додатково в своє обгрунтування щодо не врахування Відповідачем 1 вимог ч.4 ст.120 Земельного Кодексу України при прийнятті оспорюваного рішення, Позивач посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.11.2003р. вартість 52/100 частини будівлі, придбаної Позивачем становила 20 988 грн., а придбаної Відповідачем 2, 10/100 частини згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2004р. - 2900 грн., а відповідно до договору купівлі-продажу від 01.06.2009р., Відповідачем 2 придбано 0,0048 га земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, а згідно договору оренди від 02.10.2006р. Позивачу було надано в користування для обслуговування магазину лише 0,0239 га. Тобто, в даному випадку, при наданні Відповідачем 1 земельної ділянки Відповідачу 2 спочатку в оренду, а потім і наданні дозволу на викуп не дотримано вимог, зокрема ч.4 ст.120 Земельного Кодексу України, а саме при визначенні права на земельну ділянку пропорційно часткам осіб у вартості будівлі.
Вважає, що у відповідності до ст.152 Земельного Кодексу України, як землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків та, захист його права на земельну ділянку відповідно до ч.3 даної статті може бути здійснений шляхом, зокрема, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання угоди недійсною.
В судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять суд позов задоволити повністю, а у зв'язку з неявкою представника Відповідача 2 та представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів 26.10.2009р., повідомлених про час та місце судового слухання належним чином - розглядати справу без їхньої участі.
Відповідач 1 - Мізоцька селищна рада Здолбунівського району відзиву на позов не подала, двічі її представник в судові засідання, відповідно, 10.09.2009 року та 22.09.2009 року не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, витребуваних судом матеріалів не надав, у зв'язку з чим судовий розгляд справи відкладався, відповідно на 22.09.2009 року та 06.10.2009 року. З цього приводу, судом винесено окрему ухвалу від 22.09.2009 року відносно Мізоцької селищної ради. Ухвалу суду від 06.10.2009 року належним чином не виконав, зокрема не надав відомостей стосовно підпунктів «в» та «г» п.2 ухвали. Його представники в судовому засіданні позов не визнали, однак суду пояснили, що викуп земельної ділянки Відповідачем 2, підприємцем ОСОБА_2, у розмірі 0,0048 га, як співвласником будівлі магазину та суміжним землекористувачем здійснювався на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду; проект землеустрою щодо відчуження в т.ч. оспорюваної земельної ділянки Відповідачу 2 не затверджувався; акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, відведеної Відповідачу 2 для продажу - із Позивачем як суміжним землекористувачем не підписувався. Вважає, що діяв в межах чинного законодавства України, а спір, що розглядається в суді стався із-за неузгодженості між землекористувачами, підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Представник Відповідача 1 також заявив, що на момент прийняття рішення про відчуження земельної ділянки Відповідачу 2 та укладення договору купівлі-продажу, у приміщенні магазину, що належить Позивачу був відсутній вихід на східцеву клітку, за земельну ділянку під якою розміром 5 кв.м (2,05 кв.м х 2,40) триває спір. На запитання: чи потрібна Позивачу для обслуговування даного приміщення магазину земельна ділянка та чи передбачається згідно державних будівельних норм і в якому розмірі (мінімальному) надання земельної ділянки для обслуговування об'єкта нерухомого майна, пояснив: «так», чому ж ніхто із представників Відповідача не перевірив наявного факту перед прийняттям відповідних рішень - жоден із представників пояснити не зміг.
Відповідач 2 - підприємець ОСОБА_2 відзиву на позов не подала, двічі вона та її представник в судові засідання, відповідно, 10.09.2009 року та 22.09.2009 року не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду Відповідач 2 був повідомлений належним чином, витребуваних судом матеріалів не надав, у зв'язку з чим судовий розгляд справи відкладався, відповідно на 22.09.2009 року та 06.10.2009 року. Ухвала суду від 06.10.2009 року щодо надання суду доказів погодження меж земельної ділянки за адресою: смт.Мізоч Здолбунівського району по вул.б.Хмельницького, 10 з Позивачем з метою дальнішого її викупу, проекту землевідведення вказаної ділянки або причини його відсутності, Відповідачем 2 не виконана.
Відповідач 2 та його представник в попередніх судових засіданнях позов не визнали, суду пояснили, що викуп земельної ділянки Відповідачем 2, підприємцем ОСОБА_2, у розмірі 0,0048 га, як співвласником будівлі магазину та суміжним користувачем здійснювався на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду; проект землеустрою щодо відчуження в т.ч. оспорюваної земельної ділянки Відповідачу 2 не затверджувався; акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, відведеної Відповідачу 2 для продажу - із Позивачем як суміжним землекористувачем не підписувався - відповідно для викупу земельної ділянки достатньо технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду, межі із суміжним землекористувачем, Позивачем у справі, для відведення землі в оренду погоджено.
Також Відповідач 2 заявив, що на момент прийняття рішення про відчуження земельної ділянки йому та укладення договору купівлі-продажу, у приміщенні магазину, що належить Позивачу був відсутній вихід на східцеву клітку, за земельну ділянку під якою розміром 5 кв.м (2,05 кв.м х 2,40) триває спір.
В судове засідання, призначене судом на 26.10.2009 року, ні Відповідач, ні його представник не з'явилися, про дату, час і місце ролзгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить підпис представника в протоколі судового засідання від 21.10.2009 року..
Представник, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів, ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Рівненської регіональної філії, в судових засіданнях по суті спору пояснила, що позов вважає обгрунтованим, виходячи із наступного. При відчуженні земельної ділянки Відповідачем 1 Відповідачу 2 технічна документація із землеустрою щодо відчуження даної земельної ділянки не виготовлялася; викуп земельної ділянки у відповідному розмірі та у відповідних межах відбувся без погодження із Позивачем як суміжним землекористувачем, акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, відведеної Відповідачу 2 для продажу - не підписувався, відповідно рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відчуження Відповідачем 1 не приймалося, що є обов'язковим відповідно до ст.128 Земельного Кодексу України, ст.ст.ст.20, 25, 50 Закону України «Про землеустрій», водночас порушенням зі сторони Відповідача 1. Крім того, взяття за основу для викупу земельної ділянки Відповідачем 1 технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду не передбачено чинним земельним законодавством. Крім того, представник пояснила, що прийняте рішення в оспорюваній частині фактично порушує права суміжного землекористувача - Позивача у справі, а саме право на земельну ділянку, на якій знаходиться східцева клітка, що є єдиним доступом (входом-виходом) для обслуговування належного на праві власності приміщення магазину.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів, Управління Держкомзему у Здолбунівському районі в судових засіданнях підтримала думку представника ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Рівненської регіональної філії.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.
27.11.2003 року Позивачем було придбано на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Мізоцьким споживчим товариством, 52/100 частини приміщення магазину «Дитячий світ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Рівненським обласним БТІ 05.11.2004р. на підставі договору купівлі-продажу було зареєстровано право приватної власності на 52/100 частини вказаного вище магазину в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.6).
Згідно поповерхового плану технічного паспорту на приміщення магазину «Дитячий світ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого Рівненським обласним БТІ 10.11.2003р., приміщення, викуплені Позивачем згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2003р., склали 52/100 частини від цілої будівлі магазину - позначені під літерами Ѕ 1 - коридор, 5 - підсобна, 6 - підсобна, 7 - підсобна, 13 - основна, загальною площею 182,1 кв.м вартістю 20 988 грн. (а.с.7-12).
Відповідачем 2, підприємцем ОСОБА_2, 01.06.2004 року було придбано на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Мізоцьким споживчим товариством, 10/100 частини приміщення магазину «Дитячий світ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно поповерхового плану технічного паспорту на приміщення магазину «Дитячий світ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого Рівненським обласним БТІ 10.11.2003р., приміщення, викуплені Відповідачем 2 згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2004р., склали 10/100 частини від цілої будівлі магазину - позначені під літерами: частина коридору - 1 площею 5,9 кв.м, 2 - приміщення площею 15,2 кв.м, 3- приміщення площею 11,9 кв.м, що в загальному складають 33 кв.м.
Судом встановлено, що приміщення магазину, що належать Позивачу (52/100 частини) є суміжними до приміщень магазину, що належать Відповідачу 2 (10/100 частини).
Станом на 03.10.2006 року, приміщення коридору - 1, придбане Позивачем та Відповідачем 2 в рівних частках, було поділене порівну та відгороджене цегляною перегородкою, дверні пройоми - замуровані. Про розмежування між Позивачем та Відповідачем 2 даного приміщення свідчить поповерховий план, належного Позивачу приміщення, виготовлений Здолбунівським міським БТІ 03.10.2006р. (яке на той момент здійснювало інвентаризацію та реєстрацію прав власності на нерухоме майно на території Здолбунівського району).
З останнього вбачається, що належне Позивачу на праві власності приміщення (бувша частина коридору - 1) є повністю відокремлене і має єдиний вихід з проходом по східцевій клітинці, яка на момент купівлі-продажу вище зазначених приміщень спочатку Позивачем, а згодом і Відповідачем 2 була загальною для обох співласників. Дана обставина в свою чергу спростовує пояснення, які були надані в судовому засіданні представниками обох Відповідачів, що на момент прийняття рішення про відчуження земельної ділянки Відповідачу 2 та укладення договору купівлі-продажу, у приміщенні магазину, що належить Позивачу був відсутній вихід з вищезазначеного приміщення (бувша частина коридору - 1) на східцеву клітку, за земельну ділянку під якою розміром 5 кв.м (2,05 кв.м Ч 2,40) триває спір.
В подальшому на вимогу Відповідача 1 та за домовленістю між Позивачем і Відповідачем 2 було облаштовано східцеву клітку пропорційно до перегородки приміщення -1 (згідно плану Здолбунівського МБТІ), яка перебувала у загальному користуванні, оскільки в жодному із договорів купівлі-продажу частин магазину «Дитячий світ» не вказано про продаж будь-кому східцевої клітки, що не заперечувалося і сторонами по справі. Дане підтверджується також фотографічним зображенням місцерозташування східцевої клітки, земельна ділянка, на якій вона розташована, є предметом спору.
02.10.2006р. між Відповідачем 1 та Позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0239 га для обслуговування магазину з продажу товарів в АДРЕСА_1 терміном на 3 роки з переважним правом поновлення його на новий строк.
21.11.2005 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0048 га для обслуговування магазину з продажу товарів в АДРЕСА_1 терміном на 3 роки з переважним правом поновлення його на новий строк.
24.03.2009р. Відповідач 1 прийняв оспорюване рішення №519 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Відповідачу 2 в АДРЕСА_1 площею 0,0048 га для здійснення підприємницької діяльності, а 01.06.2009р. уклав із Відповідачем 2 договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений Бондаренком О.В., приватним нотаріусом Здолбуніського районного нотаріального округу р.№271. Згідно плану земельної ділянки (що є додатком до договору), Відповідачем 1 Відповідачу 2 продана земельна ділянка загальною площею 48 кв.м, в т.ч. Відповідачу 2 продано земельну ділянку, на якій знаходиться східцева клітка, що є єдиним доступом (входом-виходом) до належного Позивачу на праві приватної власності приміщення, тобто в даному випадку, необхідної в першу чергу для обслуговування приміщення магазину саме Позивачу, а не Відповідачу 2.
Як вбачається із вищезазначеного плану земельної ділянки, розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування приміщення магазину саме Позивачу згідно вказаних на плані розмірів, відповідно складає 2,05 кв.м х 2,40 = 4,92 кв.м .
Статтею 128 Земельного Кодексу України передбачено порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Відповідно до ч.2 даної статті, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Відповідно до ч.3 даної статті, орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Відповідно до ч.5 даної статті передбачено підстави для відмови в продажу земельної ділянки, якими зокрема є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
Відповідно до п. «б» ст. 20 Закону України «Про землеустрій», землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок...
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Види документації із землеустрою: і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам Земельного Кодексу України та Закону України «Про землеустрій», Відповідач 1 порушив порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.
По-перше, Відповідачем 1 поверхнево розглянуто заяву (клопотання) Відповідача 2 на викуп земельної ділянки, оскільки в такій заяві зазначаються і місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа. Відповідно, не здійснив виїзду на місце, не перевірив: чи погоджувалися межі земельної ділянки для викупу Відповідачу 2 земельної ділянки в розмірі 0,0048 га з Позивачем як суміжним землекористувачем, хоча в п.1.4 договору купівлі-продажу від 01.06.2009р. Відповідач 1 як Продавець по договору гарантував, що дана земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору Продавець чи Покупець не міг не знати.
По-друге, Відповідач 1 фактично ухилився від виконання вимог закону, не прийняв рішення про надання дозволу Відповідачу 2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для викупу. Відповідно, оскільки Відповідачем 2 не було надано проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для викупу, Відповідач 1 не прийняв рішення про відмову у продажі земельної ділянки у зв'язку із неподанням документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки.
Внаслідок своїх неправомірних дій ВІдповідач 1 порушив права Позивача на землю, а саме право на земельну ділянку, необхідну для обслуговування належного на праві приватної власності, приміщення магазину, зокрема у розмірі 0,000492 га а саме для доступу (входу-виходу) до даного приміщення, оскільки в такому випадку, Позивачу для обслуговування його ж приміщення не надано жодного квадратного метра.
Крім того, при відчуженні земельної ділянки в розмірі 0,0048 га Відповідачу 2, Відповідач 1 не врахував вимог ч.4 ст.120 Земельного Кодексу України, згідно якої право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди у разі переходу права власності на будівлю та споруду до кількох осіб. У даному випадку, іншого у договорах не передбачено.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.11.2003р., вартість 52/100 частини будівлі, придбаної Позивачем становила 20 988 грн., а придбаної Відповідачем 2, 10/100 частини згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2004р., - 2900 грн.
В пропорції це складає: 20 988 грн. : 2 900 грн. = 7,23 рази
А, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.06.2009р., Відповідачем 2 придбано 0,0048 га земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, а згідно договору оренди від 02.10.2006р. Позивачу було надано в користування для обслуговування магазину 0,0239 га.
В пропорції це складає: 0,0239 га : 0,0048 га = 4,979 рази.
Відповідно, різниця складає 7,23 - 4,979 = 2,25 рази.
Тобто, в даному випадку, при наданні Відповідачем 1 земельної ділянки Відповідачу 2 спочатку в оренду, а потім і наданні дозволу на викуп не дотримано вимог, зокрема ч.4 ст.120 Земельного Кодексу України, а саме не дотримано принципу визначення права на земельну ділянку пропорційно часткам осіб у вартості будівлі.
Таким чином, суд вважає, що, Відповідач 1, Мізоцька селищна рада, прийнявши 24.03.2009р. вищезазначене оспорюване рішення за №519, порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України, ст.23 Господарського Кодексу України, статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, якими встановлено, що органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.
Крім того, вищезазначений правовий акт органу місцевого самоврядування, а саме рішення Мізоцької селищної ради у вказаній вище частині не відповідає законові та одночасно порушує права Позивача як співвласника приміщення магазину та суміжного землекористувача. У відповідності до ч.1 ст.393 ЦК України такий акт за заявою Позивача визнається судом незаконним та скасовується у відповідній частині.
Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Тому, оскільки на підставі незаконного в частині акту органу місцевого самоврядування, було укладено угоду купівлі-продажу земельної ділянки, суд задовільняє також вимогу Позивача про визнання угоди недійсною у відповідній частині.
Відповідачі не довели обставин, на які посилаються як на підставу своїх заперчень.
На підставі ст.49 ГПК України на Відповідачів покладаються судові витрати.
Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Визнати незаконним та скасувати рішення Мізоцької селищної ради від 24.03.2009р. №519 в частині продажу підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,000492 га в АДРЕСА_1, що прилягає до приміщення, належного підприємцю ОСОБА_1
3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений між Мізоцькою селищною радою та СПД-фізичною особою ОСОБА_2, посвідчений Бондаренком О.В., нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу 01.06.2009р. за .№271, в частині продажу підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,000492 га в АДРЕСА_1, що прилягає до приміщення, належного підприємцю ОСОБА_1
4. В решті позову відмовити в задоволенні.
5. Стягнути з Мізоцької селищної ради та підприємця ОСОБА_2 по 85 грн. витрат по держмиту та по 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного.
Суддя
підписано "02" листопада 2009 р.