33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" жовтня 2009 р. Справа № 17/148
Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши матеріали справи
за позовом підприємця ОСОБА_1
до відповідача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк »
про внесення змін до договору
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_3;
від відповідача : Рищук В.В.
Статті 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснені.
Позивач звернувся в господарський суд із позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»про внесення змін до кредитного договору №EL-SME OAO/003/2007 від 17.10.2007р. (далі про тексту Договір) укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк»виклавши пункт 1.11.1 частини 2 Договору в такій редакції: «Усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів здійснюються Позичальником у валюті України, виходячи з курсу НБУ, що діяв на день укладання договору». Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що фінансова криза 2008 року в світовій економіці та економіці України призвела до різкого зростання курсу долара США до гривні України, негативно відобразилася на фінансовій стабільності та платоспроможності позичальника, що унеможливлює своєчасне та повне здійснення розрахунків з банком на умовах встановлених кредитним договором. Дані обставини на думку позивача є підставою для внесення змін до крединого договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відзиві та у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з тих мотивів, що посилання на непередбачуваність зростання курсу долара США до гривні України є необгрунтованою оскільки курс гривні з моменту її введення як національної валюти постійно зменшувався по відношенню до долара США , зростання курсу долара США до гривні України, однаково негативно відображається і на відповідачі, оскільки останній залучає валютні кошти через депозити фізичних і юридичних осіб та міжбанківському валютному ринку, тому не існує порушення співвідношення інтересів сторін. З інших підстав вказаних у запереченнях просить в позові відмовити (а.с.22,23).
Відповідач у відзиві вказує, що згідно ст. 1 статуту Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»є правонаступником всіх прав і обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності, на основі діючого законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що 08 листопада 2006р. ЗАТ «ОТП Банк»видано ліцензію Національного банку України № 191 на право здійснення банківських операцій визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.32).
Того ж таки 08 листопада 2006р. ЗАТ «ОТП Банк»видано дозвіл Національного банку України № 191-1 на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме операцій з валютними цінностями (а.с.33,34).
17 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»(далі -Відповідач) та підприємцем ОСОБА_1 ( далі Позивач) було укладено кредитний договір №EL-SME OAO/003/2007 від 17.10.2007р. (далі про тексту Договір), відповідно до якого Відповідач надав Позивачу кредит в сумі 130 000 доларів США на придбання обладнання, зі строком повернення кредиту до 15 жовтня 2010 року, на умовах передбачених Договором (а.с.8-11).
Пункт 1.11.1 частини 2 Договору передбачено, що усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів здійснюються Позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах, встановлених договором.
Позивачем направлено пропозицію Відповідачу від 20.07.2009р. про зміну умов Договору виклавши пункт 1.11.1 частини 2 Договору в такій редакції: «Усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів здійснюються Позичальником у валюті України, виходячи з курсу НБУ, що діяв на день укладання договору»(а.с.13).
Відповідач у відповідь направив Позивачу лист від 21 серпня 2009р. в якому зазначив про неможливість прийняття пропозиції Позивача про внесення змін до пункт 1.11.1 частини 2 Договору (а.с.14).
Заявляючи позовні вимоги про викладення пункт 1.11.1 частини 2 Договору в редакції якій просить Позивач, останній посилається на ст. 652 Цивільного кодексу України.
Проте суд вважає такі доводи Позивача необгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно з ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частинами 1, 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, передбачено:
1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору,договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи зі змісту вказаних норм законів України та наявних у справі доказів не вбачається умов передбачених пунктами 1,3 ч.2 ст. ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме:
- не можна вважати встановленою ту обставину, що в момент укладення Договору сторони виходили з того, що валютний курс гривні України по відношенню до долара США не буде змінюватися, оскільки курс з моменту введення гривні, як національної валюти України постійно коливався, майже завжди в бік зменшення курсу гривні, про що також заявлено представником відповідача в судовому засіданні;
- не обгрунтованим є твердження про порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавлення Позивача того, на що він розраховував при укладанні Договору, оскільки Позивач отримавши кредит використав його за цільовим призначенням придбавши обладнання, тобто він отримав те, на що розраховував при укладанні Договору, а повернення грошових коштів по кредиту у гривнях України за курсом НБУ, що діяв на день укладання договору буде приносити фінансові збитки відповідачу, оскільки останній залучає валютні кошти на міжбанківському ринку України та завдяки депозитам фізичних та юридичних осіб;
Крім цього, виходячи з змісту поняття підприємництва (ст. 42 ГК України), як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності та змісту Договору вбачається, що ризик зміни обставин (п.4 ч.2 ст. 652 ЦК України), в даному випадку збільшення курсу долара США до гривні України має нести саме Позивач, оскільки в противному випадку - зменшення курсу долара США до гривні України, такий ризик і збитки від цього мав би нести Відповідач.
З врахуванням вищевикладеного позов є необгрунтованим, безпідставним і не підлягає задоволенню з покладанням на позивача судових витрат по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Згідно ст. 1 статуту Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав і обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»в зв'язку з зміною назви, таким чином правильна назва відповідача Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення оформлено та підписано 30.10.2009р.
Суддя М.Г. Петухов.