"19" жовтня 2009 р. Справа № 12/171-09-4273
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Відповідач: приватне підприємство "ТРАНСКОМ";
про стягнення 1550 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: -ОСОБА_2 -довіреність від 10.02.2009р.;
від відповідача: -не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1.), звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "ТРАНСКОМ" (далі -ПП "ТРАНСКОМ") заборгованості за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №12 від 05 квітня 2009 р., на загальну суму 2550 грн.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.09.2009р. наданими суду позивачем, поряд з цим, в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.
09.10.2009 р. та 16.10.2009 р. Позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог відповідно до якого сума заборгованості складає 1550 грн.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
05 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та приватне підприємство "ТРАНСКОМ" (Замовник) було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №12 (далі -Договір), відповідно до умов якого вартість перевозки складає 2550 грн. Строк доставки товару 11.04.2009 р.
Відповідно до абз. 3 п.4 строк дії Договору встановлено з моменту укладення договору та до належного виконання всіх зобов'язань сторонами. Зобов'язання та відповідальність сторін Договору передбачається його умовами та нормами діючого законодавства України.
Згідно до акту здачі -прийняття робіт (надання послуг) та рахунку -фактури №СФ -0000018 від 10.04.2009 р. Позивач надав Відповідачу транспортні послуги на суму 2550 грн.
В супереч взятих на себе договірним зобов'язанням, Відповідач частково розрахувався за надані послуги із Позивачем про що свідчить платіжне доручення №1901 від 20.08.2009 р.
Таким чином заборгованість Відповідача, згідно до уточнень Позивача від 16.10.2009 р. складає 1550 грн.
Порушення Відповідачем зазначених вище договірних зобов'язань зумовило звернення Позивача до суду з позовом.
У зв'язку із тим, що Відповідач не виконати зобов'язання у добровільному порядку, Позивач змушений був скористатися правовою допомогою адвоката, що підтверджується договором № 05/08/09-1 від 5 серпня 2009 року та сплачений гонорар за консультування та підготовку позовної заяви у розмірі 400 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 05/08/09-1 та платіжним дорученням № 160 від 06.08.2009 р.
Також Відповідач надав квитки куплені у зв'язку з відрядженням від 08.10.2009 р. №284229 на суму 134,46 грн. та від 10.10.2009 р. №582473 на суму 150,39 грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, щодо стягнення з Відповідача 1550 грн. заборгованості за Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №12 від 05.04.2009 р., підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 102 грн.
З огляду на те, що інтереси Позивача представляв адвокат, що підтверджується договором № 05/08/09-1 від 5 серпня 2009 року та сплачений гонорар за консультування та підготовку позовної заяви у розмірі 400 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 05/08/09-1 та платіжним дорученням № 160 від 06.08.2009 р., слід стягнути з Відповідача на користь Позивача суму судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 400 грн.
Також Позивач надав до суду білети, які є доказом витрат на відрядження у сумі 284,85 грн. З урахуванням положень статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на проїзд є судовими витратами, які слід покласти на Відповідача.
Стовно стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 312,50 грн., то суд зазначає наступне:
Згідно до постанови Кабінету міністрів України від 05.08.2009 р. №825 затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1258 розмір витрат з інформаційно -технічного забезпечення судового процесу складає 236 грн. Отже, слід стягнути з Відповідача на користь Позивача 236 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "ТРАНСКОМ" (65078, м. Одеса, вул. Терешкової , буд. 13, код ЄДРПОУ 31648258) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49081, АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) - 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. - основної заборгованості; 400 (чотириста) грн. -адвокатські послуги; 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 85 коп.,102 (сто дві) грн. -витрат на оплату державного мита; 236 (сто вісімнадцять) грн. -витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення підписане 23.10.2009 р.
Суддя