"19" жовтня 2009 р.Справа № 12/176-09-4278
Позивач: Міністерство транспорту та зв'язку України
Відповідач: Одеська міська рада
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська залізниця
про визнання права власності
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників:
від позивача: Зінченко В.М.- довіреність №8916/15/14-08 від 25.12.08р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Зінченко В.М.- довіреність №153 від 08.01.09р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Міністерство транспорту та зв'язку України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської залізниці, в якому просить визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право власності на нежитлову двоповерхову станційну будівлю, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059) та розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.09р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська залізниця позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України підтримує у повному обсязі, згідно наданих у судовому засіданні письмових пояснень від 09.09.09р.
Відповідач - Одеська міська рада, в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями що є у матеріалах справи.
01.10.09р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов (вх.№ 25243) згідно якого проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Згідно Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №789\2006 від 06.06.2006р., Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформації, користування радіочастотним ресурсом України. Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями , що належать до сфери його управління.
Згідно Статуту Одеська залізниця є територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності та підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.
Згідно розділу 4 вказаного Статуту майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
На території, що була виділена Одеській залізниці, здійснювалося будівництво об'єктів нерухомості, у т.ч. у 1965 році було збудовано нежитлову двоповерхову станційну будівлю, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059) яка розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1.
Площа спірного об'єкту також визначена у технічному паспорті, виготовленому Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" станом на 07.07.2007р.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний об'єкт знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, яке є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці, заснованим на загальнодержавній власності без права юридичної особи і входить до складу Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці.
На підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. №1234-ХХІІІ, Одеській залізниці було видано Державний акт серії І-ОД №000301 на право постійного користування землею площею 377,06га для виробничої діяльності в межах відповідно до плану землекористування.
Листом від 25.05.2007р. вих. № 5833 Юридичним управлінням Одеської міської ради на заяву начальника Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 надано відповідь про можливість оформлення свідоцтв про права власності на об'єкти залізниці лише за наявності актів про прийняття об'єктів до експлуатації.
Будівництво об'єкту здійснювалося Одеською залізницею самостійно, та останній був введений в експлуатацію у 1965р. згідно інвентарної картки обліку основних засобів №010059. Поряд з цим, акти введення в експлуатацію спірних приміщень у Міністерства транспорту та зв'язку України та Одеської залізниці не збереглися.
Листом від 29.04.2008 № 949 Одеська залізниця, в особі відокремленого структурного підрозділу залізниці - Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 по-друге звернулась на адресу Одеської міської ради із заявою про видачу свідоцтв про право власності, в тому рахунку на нежитлову двоповерхову станційну будівлю Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці, розташовану на ст. Одеса-Застава-1 у м. Одесі.
Відповідь на зазначений лист Одеська залізниця до цього часу не отримала, свідоцтво про право власності на нерухоме майно відсутнє. Таким чином, залишивши заяву Одеської залізниці без розгляду та виконання, відповідач фактично по-друге відмовив Одеській залізниці в оформленні свідоцтв про право власності, в тому числі на спірний об'єкт, чим фактично заперечив (не визнав) наявність права власності держави на нерухоме майно, що перебуває у Одеської залізниці на праві повного господарського відання.
Посилаючись на вищезазначене, а також те, що Одеська міська рада відмовила у видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна з причини відсутності документу на підставі якого здійснюється державна реєстрація та який засвідчує право на вказаний об'єкт -акту прийому об'єкту до експлуатації, Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до суду із позовом про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на нежитлову двоповерхову станційну будівлю, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059) та розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Згідно з редакцією ст.90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. №1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірних споруд, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Згідно ст.6 Конституції УРСР 1937р., що була чинна на момент будівництва спірних споруд, землі її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарського підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т.п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.
Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.
Відповідно до ст.4 Закону УРСР „Про економічну самостійність Української РСР”, прийнятого у 1990р. до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.
З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з'явилися нові об'єкти та суб'єкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 цього Закону власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.
Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать: загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб'єкт такого права.
Пункт 1 ст.32 вказаного Закону визначає суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України.
Положеннями ст.3 названого Закону, який діяв в Україні з 1991р., так і приписами ст.ст.2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. (який є чинним на теперішній час), держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.
Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.
У відповідності до ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що нежитлова двоповерхова станційна будівля, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059) та розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1, на час її створення належала до державної форми власності.
Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” визначено, що управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст.4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Крім того, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Відповідно до пп.12 п.4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Як вбачається з статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст.ст. 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Згідно п.4.1., п.4.2 статуту майно Залізниці складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах повного господарського відання.
Проаналізувавши матеріали справи, з огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірного об'єкту нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірного об'єкту нерухомості на балансі Одеської залізниці, якій цей об'єкт був переданий на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб'єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об'єкт, суд доходить висновку, що нежитлова двоповерхова станційна будівля, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059) та розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1, належать до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.
Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці суд доходить висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб'єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв'язку України.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З врахуванням наведеного, позовна вимога позивача щодо визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на нежитлову двоповерхову станційну будівлю, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059) яка розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1, є обґрунтованою та доведеною, у зв'язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь третьої особи -Одеської залізниці витрат по сплаті державного мита в сумі 1937,75 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування мита тільки стороні, на користь якої відбулося рішення.
Приймаючи до уваги, що Одеська залізниця є третьою особою, вимоги про стягнення на її користь витрат по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу не відповідають чинному процесуальному законодавству, незважаючи на сплату нею судових витрат за позивача.
Виходячи з цього у задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь третьої особи -Одеської залізниці витрат по сплаті державного мита в сумі 1937,75 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. слід відмовити.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач, відповідно до ст. 88 ГПК України, не позбавлений права звернутися до господарського суду з заявою про вирішення питання щодо розподілу господарських витрат, шляхом прийняття додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) право власності на нежитлову двоповерхову станційну будівлю, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059), яка розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно ст. 85 ГПК України та є підставою для реєстрації органами БТІ права власності на нежитлову двоповерхову станційну будівлю, площею 368,9м2, що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Одеської залізниці (інвентарний № 010059) яка розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса -Застава-1 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584).
Суддя