"19" жовтня 2009 р. Справа № 17/17-09-434
За позовом: Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”
до відповідачів : 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
2. Відкритого акціонерного товариства „Одеса-Авто”
про стягнення 183 096,81грн.
та за зустрічним позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до відповідачів: 1. Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”
2. Відкритого акціонерного товариства „Одеса-Авто”
про визнання договорів фінансового лізину неукладеними.
Суддя Зуєва Л.Є.
від ЗАТ „Єврофінанс”: Шкаровська О.В. -на підставі довіреності від 16.09.09р.;
від ФОП ОСОБА_1: не з'явився;
від ВАТ „Одеса-Авто”: Пироженко О.І. -на підставі довіреності від 27.03.09р.
СУТЬ СПОРУ: ЗАТ „Єврофінанс” звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 183 096,81 грн., з яких: 141 280,72 грн. -заборгованості по укладеним договорам фінансового лізингу; 15 374,02 грн. - збитків; 14 942,56 грн. -пені; 9384,03 грн. -інфляційних втрат; та 2115,48 грн. -3% річних.
Відповідач в засідання суду з'явися, письмового відзиву не надав, однак в усних поясненнях позовні вимоги не визнав та поросив суд в задоволенні позову відмовити.
По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва, починаючи з: 04.03.09р. по 01.04.09р., з 24.04.09р. по 13.05.09р., з 10.08.09р. по 14.09.09р., з 14.09.09р. по 19.10.09р.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
21.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №LА07000461 та Договір №LА070()0417.
У відповідності до п. 1.1 укладених договорів ЗАТ „Єврофінанс” (лізингодавець) зобов'язався передати, після підписання ФОП ОСОБА_1 (лізингоодержувач) ДФЛ, придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізигу -ТЗ, а лізингоодержувач прийняти відповідний ТЗ та використовувати його у відповідності до умов ДФЛ.
ЗАТ „Єврофінанс” на виконання умов укладених договорів передало у володіння та користування відповідача автомобілі Ivan А07 А22 в кількості 2 штуки.
Дані автомобілі передавались відповідачу за відповідними актами відповідно за договором №LA07000417 Акт від 25.12.2007 року, відповідно за договором №LА07000461 Акт від 25.12.2007 року.
Протягом строку дії Договорів відповідач провів оплату та сплатив 3 039,36 грн. в якості оплати автомобілів, дану суму було зараховано позивачем в якості погашення „тіла” договору фінансового лізингу (тобто - в рахунок зменшення вартості предмета лізингу, який, фактично, викуповувався відповідачем). Після цього жодних платежів не надійшло.
На звернення позивача щодо причин не оплати, відповідач письмових пояснень не надав.
У зв'язку з систематичною несплатою договірних платежів, позивач проінформував про розірвання контракту та вимагав повернення автомобілів.
04 грудня 2008 року автомобілі було повернуто, про що було складено відповідні акти приймання-передачі.
Заборгованість відповідача за лізинговими платежами склала, з урахуванням проведених оплата за двома договорами згідно приведеного позивачем розрахунку склала 141 280,72 грн.
Крім того, позивачем на придбання предметів лізингу було витрачено суму в розмірі 182000,02 грн. (договір №LА07000417) та 182000,02 грн. (договір №LА07000461), а всього - 364000,04 грн.
З них в якості погашення „тіла” кредиту ФОП ОСОБА_1 було оплачено 3039,36 грн., включено в заборгованість за лізинговими платежами (в якості погашення „тіла” кредиту) 73108,7 грн., залишкова вартість предметів лізингу -286115,20 грн. Позивач в своєму позові зазначає, що ним отримані збитки від дострокового розірвання договору фінансового лізингу відповідачем та односторонньої відмови від виконання прийнятих відповідачем зобов'язань в розмірі 1736,78 грн. Крім того, у зв'язку зі зміною виду лізингу з фінансового на оперативний додатково нараховано та сплачено ПДВ в розмірі 13 637,24 грн.
Крім цього, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, нараховані 3% річних у розмірі 2115,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9384,03 грн.
Пунктом 10.8 укладеного договору передбачено дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат Лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини Лізингоодержувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів Лізингодавцю за договором оперативного лізингу.
Крім того, позивачем в наслідок несвоєчасного виконання грошових зобов'язань відповідачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання, яка згідно представленого розрахунку становить 14 942,56 грн.
Зазначені обставини спонукали ЗАТ „Єврофінанс” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 02.02.2009р. віхд.№597 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 183 096,81 грн., з яких: 141 280,72 грн. -заборгованості по укладеним договорам фінансового лізингу; 15 374,02 грн. -збитків; 14 942,56 грн. -пені; 9384,03 грн. -інфляційних втрат; та 2115,48 грн. -3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2009р. порушено провадження у справі №17/17-09-434 за позовом ЗАТ „Єврофінанс” до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 183 096,81 грн.
Ухвалою суду від 01.07.2009р. для повного та всебічного розгляду справи, за ініціативою суду, залучено до участі у справі в якості іншого відповідача відкрите акціонерне товариство „Одеса-Авто”.
Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами ФОП ОСОБА_1, 04.08.2009р. звернулася до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ЗАТ „Єврофінанс” та ВАТ „Одеса-Авто” про визнання договорів фінансового лізингу неукладеними.
Ухвалою суду від 06.08.2009р. зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду разом з позовною заявою ЗАТ „Єврофінанс”.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та надані ними в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позовна заява ЗАТ „Єврофінанс” підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 слід відмовити, з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором мають виконуватися належним чином.
У відповідності до вимог ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до п. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Так розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підставі укладених договорів фінансового лізингу Договір №LА07000461 та Договір №LА07000417 від 21.11.2007р., відповідачу у користування було передано механічні транспортні засоби марки Ivan А07 А22, в кількості 2 шт., за користування яких відповідач по умовам укладених договорів зобов'язався у встановленому порядку та розмірах вносити лізингові платежі, графік оплати яких є додатком №4 до укладених договорів від 21.11.2007р.
У відповідності до п. 8.1 укладених договорів нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі транспортних засобів, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі.
Пунктом 8.2 Договорів встановлено. що лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно ДФЛ, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок Лізингодавця.
Однак, відповідачем суттєво були порушені умови укладеного між сторонами по справі договору в частині здійснення лізингоодержувачем лізингових платежів, а саме ним було сплачено лише 3 039,36 грн., які були зараховані позивачем в якості погашення „тіла” договору фінансового лізингу.
Виставлені ЗАТ „Єврофінанс” рахунки-фактури з грудня 2007р. по листопад 2008р., ФОП ОСОБА_1 не оплачувалися, внаслідок чого ЗАТ „Єврофінанс” на підставі п. 10.1 укладених договорів в односторонньому порядку відмовився від укладених договорів. В результаті чого, 04.12.2008р. між ЗАТ „Єврофінанс” та ФОП ОСОБА_1 підписані акти про тимчасове повернення автомобілів, до повного погашення заборгованості по укладеним договорам фінансового лізингу.
Однак, ФОП ОСОБА_1 в порушення умов вищезазначених угод не здійснила погашення заборгованості по лізингових платежах.
Вимогами ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому ст. 526 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 по виставленим ЗАТ „Єврофінанс” рахункам-фактурам, які наявні в матеріалах справи наявна заборгованість у розмірі 141 280,72 грн., з урахуванням часткової сплати відповідачем 3039,36 грн.
Дослідивши умови укладених договорів та вимоги діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у ФОП ОСОБА_1 станом на час розгляду справи у суді наявна заборгованість по нарахованим, але не сплаченим лізинговим платежам у розмірі 141 280,72 грн. і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розглянувши позовні вимоги ЗАТ „Єврофінанс” про стягнення з ФОП ОСОБА_1 збитків в розмірі 15 374,02 грн. суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги в цій частині також обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
При розрахунку позовних вимог ЗАТ „Єврофінанс” виходив з того, що для відповідача ним було придбано два нових автомобілі. Отже ЗАТ „Єврофінанс” було витрачено кошти в розмірі 182000,02 грн. (договір №LA07000417) та 182000,02 грн. (договір №LА07000461), а всього - 364000,04 грн. Відповідач в свою чергу сплатив 3039,36 грн..
У договорах фінансового лізингу сума лізингового платежу поділяється на суму, що направляється на погашення вартості автомобіля (оскільки автомобіль скуповується), суму комісії - винагорода позивача за надання послуги з фінансового лізингу, та сум нарахованого ПДВ. До дати повернення автомобілів ФОП ОСОБА_1, ЗАТ „Єврофінанс” нарахувало суми лізингових платежів за Договором, які, як вже зазначалось складаються з сум, що зменшують вартість автомобіля оскільки він викуповується), сум винагороди (комісії) позивача та сум ПДВ.
Таким чином відповідачу нараховано, але не сплачено 73 108,7 грн.
При поверненні предметів лізингу обов'язково проводиться експертиза, яка оцінює ринкову вартість автомобіля на момент його повернення. Щодо наданих відповідачу автомобілів таку ж експертизу також було проведено, матеріали якої знаходяться у справі, вартість предметів лізингу згідно з даними експерта склала -186115,20 грн.
Таким чином позивач отримав збитки від дострокового розірвання договорів фінансового лізингу відповідачем які розраховані наступним чином: 164000,04 грн. - 3039,36 грн. - 73108,7 грн. - 286115,20 грн. = 1736,78 грн., що становлять збитки у вигляді неоплаченої вартості автомобілів.
Крім того, між позивачем та відповідачем укладався Договір фінансового лізингу. Згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” договори фінансового лізингу зі строком понад 1 рік не є об'єктом оподаткування даним податком.
Якщо договір фінансового лізингу розривається достроково, до нього застосовуються правила для цілей оподаткування, як до договорів оперативного лізингу та з суми сплачених лізингових платежів утримується ПДВ. ПДВ є непрямим податком, який сплачується покупцями у ціні товару та перераховується до державного бюджету продавцем. У зв'язку з достроковим розірвання договорів фінансового лізингу для цілей оподаткування дані договори прирівняні до Договорів фінансового лізингу та позивач змушений був додатково нарахувати та сплатити ПДВ в розмірі 13 637,24 грн.,
Таким чином, загальний розмірі збитків понесених ЗАТ „Єврофінанс” внаслідок дострокового припинення укладених договорів фінансового лізингу становить 15 374,02 грн.
Зі змісту ст. 611 ЦК України слідує, що уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У відповідності до вимог ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Пунктом 8.9 передбачено, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Згідно п.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За таких обставин, дослідивши наданий представником позивача розрахунок по нарахуванню відповідачу пені у розмірі 14 942,56 грн., суд дійшов висновку, що він розрахований у відповідності з вимогами діючого законодавства у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних, які згідно приведеного розрахунку 2115,48 грн. та інфляційні витрати у розмірі 9384,03 грн.
В ході розгляду справи судом було перевірено правильність нарахування позивачем на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання, в результаті чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги в ці частині позову обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.614 ЦК України особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.
З огляду на викладе, приймаючи до уваги ті обставини, що станом на час розгляду справи у суді заборгованість за укладеними Договорами та нарахованим штрафним санкціями та нанесені збитки відповідачем не сплачені, будь-яких обґрунтувань своїх заперечень відповідачем також не надано, а також відповідачем не надано доказів відсутності вини у виникненні заборгованості по укладеним договорам, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача загальної суми заборгованості, яка згідно до представлено позивачем розрахунку складає 183096,81грн.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання договорів фінансового лізингу від 21.11.2007р. №LА07000461 та Договір №LА070000417 неукладеними, суд дійшов висновку, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, не підтверджені певними засобами доказування та не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, з огляду на наведене.
Посилання ФОП ОСОБА_1 на необхідність укладення тристороннього договору може мати місце виключно за наявності третьої особи, яка здійснює розрахунки з лізингодавцем за лізингоодержувача не заслуговує на увагу суду, оскільки такі розрахунки за Договорами №LА07000461 та LА07000417 не могли здійснюватись, внаслідок того, що на момент їх укладення право власності на автомобілі вже належало ЗАТ „Єврофінанс”, який придбав їх на підставі договору купівлі-продажу у ВАТ „Одеса-Авто”.
Вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання договорів неукладеними внаслідок того, що при укладенні договорів були допущені порушення передбачені законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, не відповідає дійсності, оскільки в ст. 6 вказаного закону визначені істотні умови всіх договорів про надання фінансових послуг та укладені з ФОП ОСОБА_1 договори містять всі визначені законом істотні умови, та передбачають додаткові, погоджені сторонами, умови (зокрема - про страхування, знос тощо), що передбачено законом.
Посилання ФОП ОСОБА_1 в зустрічному позові на те, що автомобілі було „конфісковано” позивачем, без відповідної правової підстави, судом до уваги не приймається та спростовується матеріалами справи, оскільки з наявних в матеріалах справи двосторонніх актах про тимчасове повернення автомобіля вбачається, що автомобілі були повернуті Лізингоодержувачем в добровільному порядку до моменту повного погашення заборгованості, що виникла в наслідок несплати лізингових платежів. Підставою для такого повернення достроково, до закінчення строку договорів, стало їх дострокове припинення у зв'язку з систематичним невиконанням ФОП ОСОБА_1 умов договорів фінансового лізингу.
Крім цього, у зустрічній позовній заяві, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що договори фінансового лізингу, укладені між ЗАТ „Єврофінанс” та ФОП ОСОБА_1 не відповідають вимогам Закону, а саме на думку позивача по зустрічному позову, договір фінансового лізингу повинен бути укладений між трьома сторонами: лізингодавцем (юридичною особою, яка передає право володіння та користування предметом лізингу), лізінгоодержувачем (особою, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу) та постачальником предмета лізингу (особа у якій лізингодавець придбав річ). Підтверджуючи свої припущення ФОП ОСОБА_1 посилюється на приписи Закону України „Про фінансовий лізинг”. На думку позивача відсутність ВАТ „ОДЕСА-АВТО” у відносинах, пов'язаних з договорами фінансового лізингу ставить під сумнів укладання цих договорів.
Однак з таким твердженням ФОП ОСОБА_1, суд погодитися не може, внаслідок того, що 03.12.2007р. між АТ „Українська автомобільна корпорація „Автосервісний філіал „Торгово-діагностичний центр „АВТО”, в особі Генерального директора ВАТ „ОДЕСА-АВТО” Гріншпун Г.Е., та ЗАТ „ЄВРОФІНАНС” було укладено договір поставки № 514408-7638 (далі Договір) Автобуса Ivan A07 А22. Крім того, 03.12.2007р. між АТ „Українська автомобільна корпорація „Автосервісний філіал „Торгово-діагностичний центр „АВТО”, в особі Генерального директора ВАТ „ОДЕСА-АВТО” Гріншпун Г.Е., та ЗАТ „Єврофінанс” було укладено договір поставки № 514408-7637 (далі Договір) Автобуса Ivan А07А22.
На підставі зазначених Договорів Продавець передав, а Покупець перерахував грошову суму в розмірі 182 000,00грн., за кожний Автобус, на розрахунковий рахунок Продавця, та прийняв Автобуси в стані, який відповідає технічним та нормативно-правовим актам і нормативним документам, встановленим для даної категорії продукції, що підтверджується актами приймання-передачі від 12.12.2007р. к Договорам поставки № 514408-7638 та № 514408-7637, які були підписані сторонами по договорам та безпосередньо Покупцем без зауважень до технічного стану і комплектності Автомобіля.
В подальшому Продавцем Автобусів, що стали згодом об'єктом лізингу є АГ „Українська автомобільна корпорація „Автосервісний філіал „Торгово-діагностичний центр „АВТО”, а ВАТ „ОДЕСА-АВТО” є лише уповноваженим Дилером та не є самостійною стороною по договорам поставки Автобусів Ivan А07А22, тому у ВАТ „ОДЕСА-АВТО” відсутні будь які законні підстави брати участь в правовідносинах між лізингодавцем та лізінгоодержувачем.
Після виконання договорів поставки, Автобуси Ivan А07А22 належать ЗАТ „ЄВРОФІНАНС” на праві власності.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, власність зобов'язує.
ЗАТ „Єврофінанс” придбало у власність Автобуси Ivan А07А22 та на свій розсуд скористалось правом, наданим власнику, та уклало договори фінансового лізингу з ФОП ОСОБА_1 про що свідчать договір № LА 07000461 та № LА 07000417 від 21.11.2007р.
Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюється положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлі-продажу, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюється Законом України „Про фінансовий лізинг”. Вище зазначеними положеннями норм Законів не зазначається обов'язковість укладання трьохсторонніх договорів фінансового лізингу.
Необхідно також враховувати і той факт, що правочином являється правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Неукладені правочини, це провочини, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для їхнього укладення (наприклад, відсутня згода щодо всіх істотних умов, передбачених законодавством; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для укладення правочину потрібно його передати).
Суд вважає за необхідне зазначити, що укладені між ЗАТ „Єврофінанс” та ФОП ОСОБА_1 договори фінансового лізингу № LА 07000461 та № LА 07000417 від 21.11.2007р. відповідають вимогам Закону України „Про фінансовий лізинг” та положеннями ЦК України, що його регулюють.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 12, 22, 204, 317, 319, 525, 526, 549, 599, 611, 614, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 224, 225 ГК України, ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” позовна заява ЗАТ „Єврофінанс” підлягає задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 слід відмовити.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному позову та по зустрічній позовній заяві покласти на ФОП ОСОБА_1, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов ЗАТ „Єврофінанс” - задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 /65165, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” /02100, м. Київ, вул. І.Дубового, 14, код ЄДРПОУ 30726921/ 141 280 грн. 72 коп. /сто сорок одна тисяча двісті вісімдесят грн./ 72 коп./ - заборгованості по лізинговим платежам; 15 374 грн. 02 коп. /п'ятнадцять тисяч триста сімдесят чотири грн. 02 коп./ - збитків; 14 942 грн. 56 коп. /чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 02 коп./ - пені; 9 384 грн. 03 коп. /дев'ять тисяч триста вісімдесят чотири грн. 03 коп./ - інфляційних втрат; 2115 грн. 48 коп. /дві тисячі сто п'ятнадцять грн. 48 коп./ - 3% річних; 1830 грн. 96 коп. /одна тисяча вісімсот тридцять грн. 96 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
3. В задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 -відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 23.10.2009р.
Суддя