ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 2/287 20.01.09
За позовом ОСОБА_1
Третя особа Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма
«Радосинь»
До 1. ОСОБА_2;
2. ОСОБА_3;
3. ОСОБА_4
Треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Прага-Реєстр»та
ОСОБА_5
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування
правил реституції
Головуюча суддя Домнічева І.О.
Судді Грєхова О.А.
Нарольський М.М.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_7
Від третьої особи на стороні позивача -ОСОБА_8
Від відповідачів 1. та 3. ОСОБА_9, 2. ОСОБА_3
Від третіх осіб на стороні відповідачів -1. не з'явилися, 2. ОСОБА_10
В судовому засіданні 23.12.08р., судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та для оголошення і вручення повного тексту рішення, судом оголошувалась перерва на 20.01.09р.
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги ОСОБА_1, відповідно до яких позивач просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів укладений 21 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів укладений 25 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4;
- застосувати правила реституції за наслідками визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів недійсними.
Також позивач просить витребувати в реєстратора - товариства з обмеженою відповідальністю «Прага-Реєстр»оригінали договору купівлі-продажу цінних паперів, що укладений 21 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та договору купівлі-продажу цінних паперів, що укладений 25 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Ухвалою від 07.08.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.
Ухвалою суду від 19.08.2008 р. суд залучив до участі у розгляді справи ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою від 02.09.08р. суд відклав розгляд справи та залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні третього відповідача ОСОБА_5.
Судове засідання, призначене на 11.09.08р. не відбулось, оскільки Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»було подано заяву про призначення колегіального розгляду справи.
Листом від 12.09.08р. Заступником Голови Господарського суду міста Києва було повідомлено заявника, що підстав для введення до складу суду додатково двох суддів не вбачається; справу повернуто судді Домнічевій І.О. для подальшого розгляду одноособово.
Ухвалою від 15.09.08р. суд призначив розгляд справи на 16.10.08р.
Судове засідання, призначене на 16.10.08р. не відбулось, оскільки ОСОБА_5 було подано заяву про призначення колегіального розгляду справи.
Ухвалою від 20.10.08р. за підписом В.о. Голови Господарського суду міста Києва п. Шевченко Е.О. було призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі суддів: Домнічева І.О. (головуюча), Грєхова О.А. та Нарольський М.М.
Ухвалою від 21.10.08р. суд призначив розгляд справи на 11.11.08р.
Ухвалою від 11.11.08р. суд відклав розгляд справи на 23.12.08р.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третім особам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони та треті особи були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача в судових засіданнях підтримував позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник Відповідача-1 заперечував проти позовних вимог, з підстав, наведених в поясненні.
Представник Відповідача-2 в наданому поясненні визнав, що оспорюванні договори були оформлені неналежним чином.
Представник Відповідача-3 заперечував проти позовних вимог, з підстав, наведених в поясненні.
Представник третьої особи на стороні позивача письмового пояснення по суті спору не подав.
Представники третьої особи на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прага-Реєстр», в судові засідання не з'являлися, пояснень по суті спору не подали.
Представник третьої особи на стороні відповідача, ОСОБА_5, письмового пояснення по суті спору не подав, проте в судових засіданнях проти задоволення позову усно заперечував.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третіх осіб, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
21 липня 2006 року між ОСОБА_2 (надалі -Відповідач-1) та ОСОБА_3 (надалі - Відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого Відповідач-1, як продавець, передає у власність Відповідача-2, як покупця, цінні папери Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»в кількості 45 428 шт.
25 травня 2007 року між Відповідачем-2 та ОСОБА_4 (надалі - Відповідач-3) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого Відповідач-2, як продавець, передає у власність Відповідача-3, як покупця, цінні папери Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь»в кількості 45 427 шт.
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) є акціонером Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь», що підтверджується сертифікатом акцій №3309 від 30.03.1996р.
Згідно ст. 24 Закону України «Про господарські товариства»акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Статтею 25 Закону України «Про господарські товариства»закрите акціонерне товариство визначено як товариство, акції якого розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продавати на біржі.
Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Згідно ст. 81 Господарського кодексу України, акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продавати на біржі. Акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства .
Суду надано «Реєстри поштових відправлень ЗАТ «ВТФ «Радосинь», в яких зазначено, що дані реєстри - це реєстрами повідомлень акціонерам про намір ОСОБА_12 та ОСОБА_13 продати належну їм частину цінних паперів ЗАТ «ВТФ «Радосинь».
Проте, згідно даних реєстрів неможливо встановили, які саме документи направлялися акціонерам, оскільки суду не надано текстів самих документів про направлення яких зазначено в реєстрі - Повідомлень акціонерам ЗАТ «ВТФ «Радосинь»про намір ОСОБА_12 та ОСОБА_13 продати належну їм частину цінних паперів ЗАТ «ВТФ «Радосинь».
Крім того суду не надано Описів вкладення у листи (які могли б підтвердити вміст поштових відправлень) і фіскальних поштових чеків (в якому зазначається кількість направлених згідно реєстру листів, та штрих коди конвертів, що направлялися).
Зважаючи на вищенаведене, надані суду «Реєстри поштових відправлень ЗАТ «ВТФ «Радосинь», судом до уваги не приймаються, оскільки не є належними доказами в розумінні ст. 32-36 ГПК України.
Відповідно до Рішення Конституційного суду № 4-рп/2005 від 11.05.2005р. власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.
Судом встановлено, що Відповідачем-2 та Відповідачем-1 при укладенні спірних договорів не було дотримано вимог ст. 81 ГК України та не було першочергово запропоновано акціонерам Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»здійснити придбання відчужуваних за спірними договорами акцій.
Крім того, чинним законодавством встановлено, що купівля-продаж цінних паперів здійснюється за участю торговця цінними паперами (ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»).
З предмету спірних договорів вбачається, що об'єктом купівлі-продажу є прості іменні акції.
Відповідно до ст. 195 ЦК України, в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів, зокрема пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента.
Статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»передбачено, що цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.
Права, посвідчені цінним папером, належать, зокрема особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір).
За визначенням статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.
Фінансовими, згідно ст. 4 вищенаведеного закону, вважається така послуга, як торгівля цінними паперами.
Як вбачається з матеріалів справи спірні договори купівлі-продажу цінних паперів були здійсненні без участі торговця цінними паперами, що є порушенням чинного законодавства.
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що:
1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 167 Господарського Кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
П.4 ст. 12 ГПК передбачено, що господарським судам підсудні справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Судом встановлено, що оспорюванні в межах даної справи договори були укладені з порушенням вимог чинного законодавства, порушують права Позивача та інших акціонерів Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь».
Заперечення та пояснення, надані відповідачами 1 та 3, стосовно того, що вони вважають, що не порушили норми закону при укладення спірних договорів, оскільки не були обізнані в цих нормах, судом вважаються необґрунтованими та до уваги не приймаються.
Зважаючи на все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених 21 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та 25 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є нормативно та документально обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги застосувати правила реституції за наслідками визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
21 липня 2006 року між ОСОБА_2 (Відповідач-1) та ОСОБА_3 (Відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого Відповідач-1, як продавець, передає у власність Відповідача-2, як покупця, цінні папери Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»в кількості 45 428 шт.
25 травня 2007 року між Відповідачем-2 та ОСОБА_4 (Відповідач-3) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого Відповідач-2, як продавець, передає у власність Відповідача-3, як покупця, цінні папери Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь»в кількості 45 427 шт.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом встановлено, що оспорюванні в межах даної справи договори були укладені з порушенням вимог чинного законодавства, порушують права Позивача та інших акціонерів Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», та визнано обґрунтованим вимоги Позивача про визнання недійсними даних договорів.
За загальним правилом, встановленим ст. 216 ЦК України, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція.
Двостороння реституція полягає у тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, цінні папери Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь»в кількості 16 172 шт., що частково були предметом двох оспорюваних в межах даної справи договорів, вже не знаходяться у ОСОБА_4, оскільки були відчужені ним на підставі Договору дарування акцій від 07.06.07р. ОСОБА_5 (третя особа по справі), а тому повернення їх ОСОБА_4, в частині 16 172 шт., неможливе.
Також, за договором від 21 липня 2006 року ОСОБА_3 було передано у власність, як покупцю, цінні папери Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»в кількості 45 428 шт., а за договором від 25 травня 2007 року ОСОБА_3 було відчужено ОСОБА_4, як покупцю, цінні папери Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь»в кількості 45 427 шт., тобто у власності ОСОБА_3 залишились цінні папери Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь» в кількості 1 шт.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Позивачем в межах даної справи не заявлялися вимоги про визнання недійсним Договору дарування акцій від 07.06.07р., також не заявлялася вимога про зобов'язання відшкодування вартості, одержаних за договорами акцій.
Зважаючи на вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги Позивача про застосування правил реституції за наслідками визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів недійсними, а саме суд не застосовує правила реституції щодо цінних паперів Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь»в кількості 16 172 шт., що були відчужені ним на підставі Договору дарування акцій від 07.06.07р. ОСОБА_5.
Витрати по сплаті державного мита (за три немайнові вимоги про визнання недійсними договорів та застосування реституції, всього в сумі 255 грн.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню солідарно в рівних долях з Відповідачів на користь Позивача; з державного бюджету Позивачу повертається 17 грн. надлишково сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів укладений 21 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів укладений 25 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Застосувати правила реституції за наслідками визнання недійсними Договору купівлі-продажу цінних паперів від 21 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та Договору купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме щодо цінних паперів Закритого акціонерного товариства «ВТФ «Радосинь»в кількості 29 256 шт., що знаходяться: 29 255 шт. - у ОСОБА_4, 1 шт. -у ОСОБА_3.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 02094, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 02232, АДРЕСА_2) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: 02094, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 02232, АДРЕСА_2) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 02094, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 02232, АДРЕСА_2) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Головуюча суддя І.О. Домнічева
Судді О.А. Грєхова
М.М. Нарольський