ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 37/438 24.11.08
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на околиці»
Простягнення 556772,52 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача : Волошенюк В.П.- представник за довіреністю № б/н від 20.02.2008 року;
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на околиці» про стягнення 556772,52 грн. (379 144,00 грн. -основний борг, 32 256,01 грн. -пені, 17 980,12 грн. -3 % річних від простроченої суми, 127 392,39 грн. -інфляційне збільшення суми боргу).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2008 р. порушено провадження у справі № 37/438, розгляд справи було призначено на 11.11.2008 року о 17-50.
Представник відповідача 11.11.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/438 від 03.11.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2008 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
Представник відповідача 24.11.2008 р. в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/438 від 03.11.2008 р. про порушення провадження по справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.11.2008 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
25 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Іванківрибсільгосп»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хутір на околиці»(покупець) був укладений договір поставки № 271-Д (далі - договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1, 1.2) сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити живу рибу -далі товар, а покупець - прийняти його й оплати на умовах, які визначені у даному договорі. Товар поставляється окремими партіями на підставі заявки покупця.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 4.1 договору сторони встановили, що сума договору складає суму всіх видаткових накладних на товар, поставлений за цим договором.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 519974,00 грн., що підтверджується накладною № 15 від 02.04.2007 року, № 16 від 05.04.2007 року.
Відповідно до п. 4.2 договору сторони встановили, що покупець здійснює попередню оплату за товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок в розрахункову касу постачальника з моменту підписання договору.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.ч. 1,4 статті 538 Цивільного кодексу України).
Таким чином, в розумінні даної норми чинного законодавства, а також домовленості сторін, відповідач в день отримання товару, в разі якщо він не здійснив попередню оплату, повинен був оплати поставлений Відкритим акціонерним товариством «Іванківрибсільгосп»товар.
За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору виконав частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 379144,00 грн., що підтверджується розрахунками, наданими позивачем.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих Відкритим акціонерним товариством «Іванківрибсільгосп»доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.
Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4.2 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар повністю не розрахувався.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин позов про стягнення боргу за договором в розмірі 379144,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відкрите акціонерне товариство «Іванківрибсільгосп»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 127392,39 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 17980,12 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 127392,39 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 17980,12 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 32256,01 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати покупцем поставленого товару останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення оплати товару.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд відзначає, що позивач правомірно припинив нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також вірно визначив розмір пені у відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки в договорі сторони передбачили розмірі пені більший, ніж це встановлено законом, а у відповідності до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 32256,01 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає поверненню зайво сплачене державне мито в розмірі 5143,08 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 546, 549, 551, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на околиці»(04205, м. Київ, вул. Бережанська, 16, к. 102, код 31119647) на користь Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп»(07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. Рибокомбінат, 1, код 00476671) вул. 379 144 (триста сімдесят дев'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 00 коп. -основний борг, 32 256 (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 01 коп. -пені, 17 980 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 12 коп. -3 % річних від простроченої суми, 127 392 (сто двадцять сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 39 коп. -інфляційне збільшення суми боргу, 5567 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 73 коп. -державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. На підставі даного рішення повернути Відкритому акціонерному товариству «Іванківрибсільгосп»(07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. Рибокомбінат, 1, код 004476671) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 5143 (п'ять тисяч сто сорок три) грн. 08 коп. перераховане платіжним дорученням № 105 від 21.10.2008 року. Оригінал платіжного доручення № 105 від 21.10.2008 року залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 37/438.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення 27.11.2008 р.