ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 січня 2017 року № 826/3023/16
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №826/3023/16 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (надалі - позивач/СТОВ «Батьківщина») до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач/Департамент ДВС Міністерства юстиції України), в якому просить суд:
1. Визнати недійсною та зобов'язати Департамент ДВС Міністерства юстиції України скасувати постанову про скасування процесуального документу від 22.02.2016 р. по виконавчому провадженню ВП №46991162.
2. Зобов'язати Департамент ДВС Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46991162.
3. Винести ухвалу та допустити її до негайного виконання, якою зобов'язати Департамент ДВС Міністерства юстиції України не вчиняти будь-які дії відносно виконавчого провадження №36182941, в тому числі не вчиняти дії по стягненню коштів за постановою про скасування процесуального документу від 22.02.2016 р. до набрання законної сили рішенням суду за наслідками розгляду даної позовної заяви.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2016 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судове засідання з'явились представники позивача, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначають, що оскаржувана постанова про скасування процесуального документу ВП №46991162 від 22.02.2016 р. є протиправною та такою, що винесена відповідачем з порушеннями норм чинного законодавства, а отже, відповідно до доводів позивача, має бути скасована.
В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав про причини неявки суду не повідомляв.
Зважаючи на неявку в судове засідання відповідача, а також приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Попівим Р.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36182941 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №5028/4/6/2012 виданого 04.12.2012 р. про стягнення з СТОВ «Батьківщина» на користь ТОВ «Коссад Решерш» 11 056 400,00 грн. боргу, 47 616,89 грн. судового збору, 2 411 280 грн. штрафу та 1 397 922,29 грн. відсотків річних.
Водночас, 08.02.2013 р. між ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина» було укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.
В той же час, 22.04.2014 р. у зв'язку з невиконанням рішення суду у повному обсязі, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Попівим Р.І., було винесено постанову про стягнення з боржника (СТОВ «Батьківщина») виконавчого збору в розмірі 691 321,91 грн.
Разом з тим, 22.04.2014 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника.
В той же час, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 р. по справі №5028/4/6/2012 було визнано незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Попіва Р.І. при примусовому виконанні наказу господарського суду Чернігівської області №5028/4/6/2012 від 04.12.2012 р. щодо накладення арешту на кошти боржника в межах суми 7 604 541,09 грн., які знаходяться на рахунках, відкритих СТОВ «Батьківщина» в установах банку. Крім того, визнано недійсною постанову про арешт коштів боржника від 22.04.2014 р., винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Попівим Р.І. у виконавчому провадженні ВП №36182941 щодо накладення арешту на рахунки СТОВ «Батьківщина» в банківських установах в межах суми 7 604 541,09 грн. В решті частини скаргу відхилено.
10.07.2014 р. між ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина» було укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.
Так, 23.12.2014 р. Господарським судом Чернігівської області було затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження від 10.07.2014 р., яка була спільно подана до суду в межах справи №5028/4/6/2012 ТОВ «Коссад Решерш» та СТОВ «Батьківщина».
Враховуючи вищевикладене 02.03.2015 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Попівим Р.І. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №606), так як судом було затверджено мирову угоду між стягувачем і боржником.
В той же час, в п.2 резолютивної частини постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №36182941 від 02.03.2015 р. було зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.04.2014 р. ВП №36182941 виділено в окреме провадження.
Враховуючи вищевикладене, 24.03.2015 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46991162 щодо примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України №36182941 від 22.04.2014 р. щодо стягнення з СТОВ «Батьківщина» на користь держави виконавчого збору у розмірі 691 321,91 грн.
Зокрема, п.2 вищевказаної постанови зобов'язано боржника самостійно виконати рішення у строк до трьох днів з моменту винесення (отримання) даної постанови.
Водночас, 21.01.2016 р. у зв'язку з невиконанням у строк встановлений державним виконавцем для добровільного виконання виконавчого документу, відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №46991162.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи 22.02.2016 р. заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Крайчинським С.С. було винесено постанову про скасування процесуального документу ВП №46991162, якою було постановлено, зокрема:
- скасувати документ «Постанова про стягнення виконавчого збору» від 22.04.2014 р. ВП №36182941 в частині суми, що підлягала стягненню - 691 321,91 грн., а саме: скасувати частину суми, що підлягала стягненню в розмірі 305 639,99 грн. Вважати правильною суму коштів, що підлягають стягненню - 385 681,92 грн.
- скасувати документ «Постанова про арешт коштів боржника» від 21.01.2016 р. ВП №46991162 в частині суми, що підлягала стягненню - 691 321,91 грн., а саме: скасувати частину суми, що підлягала стягненню у розмірі 305 639,99 грн. Вважати правильною суму коштів, що підлягають стягненню - 385 681,92 грн.
Не погоджуюсь з винесеною відповідачем постановою про скасування процесуального документу ВП №46991162 від 22.02.2016 р., вважаючи її протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача, ТОВ «Батьківщина» звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон №606.
Відповідно до вимог ст.1 Закону №606 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст.2 Закону №606).
Так, в ч.1 ст.6 Закону №606 зафіксовано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
В той же час, ч.1 ст.11 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Крім того, в ч.2 ст.11 Закону №606 зафіксовано, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 83 Закону №606 контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Частиною 2 ст.83 Закону №606 визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
В той же час, відповідно до положень ст.84 Закону №606 здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право, зокрема: 1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби; 2) заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що заступнику директора Департаменту - начальнику відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України надано повноваження при здійсненні контролю за рішеннями державного виконавця під час виконання судових рішень своєю постановою скасовувати постанову державного виконавця, якщо вона суперечить закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2016 р. до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшло клопотання (вх. №5277-0-33-16) ТОВ «Батьківщина» в особі представника за дорученням ОСОБА_4, в якому останній просив, зокрема:
1. Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.04.2014 р. по виконавчому провадженню №36182941, винесену на суму 691 321,91 грн. та прийняти нову постанову, якою зменшити суму виконавчого збору до 385 681,91 грн. відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 р. у справі №5028/4/6/2012;
2. Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 21.01.2016 р. по виконавчому провадженні №46991162.
Враховуючи вищевикладене, 22.02.2016 р. заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДФС Міністерства юстиції України Крайчинським С.С. було винесено оскаржувану постанову про скасування процесуального документу ВП №46991162, зокрема якою було скасовано:
- документ «Постанова про стягнення виконавчого збору» від 22.04.2014 р. ВП №36182941 в частині суми, що підлягала стягненню - 691 321,91 грн., а саме: скасувати частину суми, що підлягала стягненню в розмірі 305 639,99 грн. Вважати правильною суму коштів, що підлягають стягненню - 385 681,92 грн.
- документ «Постанова про арешт коштів боржника» від 21.01.2016 р. ВП №46991162 в частині суми, що підлягала стягненню - 691 321,91 грн., а саме: скасувати частину суми, що підлягала стягненню у розмірі 305 639,99 грн. Вважати правильною суму коштів, що підлягають стягненню - 385 681,92 грн.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд критично ставиться до доводів позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови про скасування процесуального документу ВП №46991162 від 22.02.2016 р., оскільки як вбачається з вищезазначеного, що також підтверджується матеріалів виконавчого провадження, вищезазначена постанова була винесена відповідачем за результатами розгляду клопотання позивача, в якому останній самостійно просив скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.04.2014 р. по виконавчому провадженню №36182941, винесену на суму 691 321,91 грн. та прийняти постанову, якою зменшити суму виконавчого збору до 385 681,91 грн. відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 р. у справі №5028/4/6/2012, що й було вчинено відповідачем.
Більше того, як вбачається з матеріалів справи, на що також посилається у своєму позові сам позивач, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 р. скаргу СТОВ «Батьківщина» щодо на дії та бездіяльність органів ДВС України було задоволено частково. Зокрема, було визнано незаконними дії старшого державного виконавця Попіва Р.І. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Чернігівської області №5028/4/6/2012 від 04.12.2012 р. щодо накладення арешту на кошти боржника в межах суми 7 604 541,09 грн., оскільки як встановлено господарським судом, СТОВ «Батьківщина» сплачено ТОВ «Коссад Решенш» 3 056 400,00 грн. в рахунок погашення боргу (платіжне доручення №562 від 04.03.2013 р.); визнано недійсною постанову про арешт коштів боржника від 22.04.2014 р., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Попівим Р.І. у виконавчому провадженні ВП №36182941 щодо накладення арешту на рахунки СТОВ «Батьківщина» в установах банку в межах суми 7 604 541,09 грн. В решті частини скаргу було відхилено.
Крім того, про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Попіва Р.І. при примусовому виконанні наказу №5028/4/6/2012 від 04.12.2012 р. Господарським судом Чернігівської області було винесено окрему ухвалу від 10.06.2014 р.
Так, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Отже, як вбачається з вищезазначеного, старшим державним виконавцем Попівим Р.І. при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору ВП №36182941 від 22.04.2014 р. в розмірі 691 321,91 грн. не враховано той факт, що СТОВ «Батьківщина» було сплачено 3 056 400,00 грн. в рахунок погашення боргу.
Відповідно до ч.2 ст.83 Закону №606 начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що винесена старшим державним виконавцем Попівим Р.І. постанова про стягнення виконавчого збору ВП №36182941 від 22.04.2014 р. у розмірі 691 321,91 грн. суперечить вимогам закону, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови про скасування процесуального документу ВП №46991162 від 22.02.2016 р., внаслідок чого, суд вважає за необхідне в задоволенні вимог позивача щодо визнання недійною та скасування постанови про скасування процесуального документу ВП №46991162 від 22.02.2016 р. відмовити.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №46991162, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону №606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст.51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Згідно ч.3 ст.49 Закону №606 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, як вбачається з вищевикладеного, положеннями Закону №606 визначено вичерпний перелік підстав за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що жодних доказів на підтвердження наявності підстав, зафіксованих в ст.49 Закону №606, для закінчення виконавчого провадження ВП №46991162, позивачем до суду не надано, внаслідок чого, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя І.А. Качур
Судді В.І. Келеберда
В.М. Данилишин