Справа № 127/13736/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Луценко Л.В.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
14 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до УПФ України у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення НОМЕР_2, виданих Вінницькою обласною державною адміністрацією 17.06.1997 року та 23.07.2009 року відповідно. Внаслідок захворювань, пов'язаних з наслідками Чорнобильської катастрофи, Вінницькою обласною МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується медичною довідкою серії АВ №001843 від 24.12.2007 року. Позивач перебуває на пенсійному обліку в УПФ України у м. Вінниці, де згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу нараховується та виплачується основна та додаткова пенсії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин викладених в ній просив суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення НОМЕР_2, виданих Вінницькою обласною державною адміністрацією 17.06.1997 року та 23.07.2009 року відповідно. Внаслідок захворювань, пов'язаних з наслідками Чорнобильської катастрофи, Вінницькою обласною МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується медичною довідкою серії АВ №001843 від 24.12.2007 року. Позивач перебуває на пенсійному обліку в УПФ України у м. Вінниці, де згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу нараховується та виплачується основна та додаткова пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині поновлення та виплати пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню, а строк звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів підлягає поновленню. Водночас суд першої інстанції не знайшов підстав для виходу за межі позовних вимог позивача, як на тому наполягав представник позивача в судовому засіданні, та поновленню виплати пенсії позивачу з 01.11.2011 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вбачає порушення судом першої інстанції норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги.
Відповідно до норм процесуального права, а саме до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду клопотання відповідача).
ОСОБА_3 оскаржує дії управління щодо обрахунку розміру її пенсії та просить зобов'язати управління її перерахувати за минулий час, а саме з 01.01.2014 року, проте позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом. Ним не наведено жодних поважних причин пропуску зазначеного строку ні в матеріалах позову, ані в окремій заяві.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги виходять за межі шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині поновлення та виплати пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є обґрунтованими.
З огляду на наведене, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є безпідставними, та також не підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.