"09" лютого 2017 р.Справа № 921/750/16-г/4
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
розглянув справу
за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства, провул. Кн. Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область,48101
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Кровинка, Теребовлянський район, Тернопільська область
про cтягнення заборгованості в сумі 8141,68 грн.
За участі представників сторін:
Позивача: не з'явився.
Відповідача: не з'явився.
Суть справи:
В попередніх судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Теребовлянське районне споживче товариство звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про cтягнення заборгованості в сумі 8141грн 68 коп. заборгованості , з яких : 4160 грн боргу та 3981грн. 68 коп. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Ухвалою господарського суду від 05.12.2016р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.12.2016р.
20.12.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов від 19.12.2016р., що зареєстрований канцелярією суду за вх. № 21969, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема з тих підстав, що:
- всупереч вимогам п. 7 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105, у позивача відсутній план розміщення ринку і торговельних місць на ньому, в установленому порядку узгоджений та затверджений органом місцевого самоврядування.
- Теребовлянська міська рада, як власник земельної ділянки не давала позивачу згоди на передачу частини земельної ділянки в оренду, що на думку відповідача вказує на порушення публічного порядку щодо вчинення такого правочину, внаслідок чого договір від 01.10.2015р. слід визнати нікчемним в порядку ч. 2 ст. 228 ЦК України.
17.01.2017р. відповідачем подано доповнення до відзиву на позов (вх. № 3881 від 17.01.2017р.), у якому він зазначає, що державний акт НОМЕР_2 від 12.02.2001р. на право постійного користування землею Теребовлянського районного споживчого товариства по АДРЕСА_1 є сфальсифікованим, що в свою чергу доводить порушення позивачем публічного порядку при укладенні ним з відповідачем договору оренди торговельного місця по АДРЕСА_1 та незаконне заволодіння землею територіальної громади м. Теребовля. З огляду на викладене, з метою доведення викладених вище обставин на підтвердження нікчемності правочину (договору оренди торгівельного місця), відповідач клопотав перед судом про витребування у позивача додаткових доказів: копію статуту та його оригінал для огляду в судовому засіданні; проектну документацію функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів по АДРЕСА_1, узгоджену відповідно до п.7 Правил торгівлі на ринках з органом місцевого самоврядування; технічну документацію, на підставі якої видано державний акт на право постійного користування землею площею 0,6956 га по АДРЕСА_1; копію державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_2 та його оригінал для огляду в судовому засіданні. З огляду на викладене , відповідач вважає, що суд зобов'язаний надіслати повідомлення відповідно до вимог ч.4 ст.90 ГПК України до Теребовлянського відділення національної поліції про факт порушення законності у діяльності працівників Теребовлянського районного споживчого товариства, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.
25.01.2017 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача №2/287 від 25.01.2017 р. про уточнення позовних вимог, підтримане його представником в судовому засіданні, згідно якого Теребовлянське районне споживче товариство просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 8141грн 68 коп. заборгованості , з яких : 4160 грн боргу та 3981грн. 68 коп. пені, проте суд з огляду на відсутність доказів надіслання зазначеної заяви відповідачу, а також на відсутність можливості надати її представнику відповідача в судовому засіданні, що відбулося 26.01.2017р., залишив її без розгляду.
26.01.2017р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача в даному судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві та доповненні до нього, а також підтримав заявлене ним клопотання про витребування у позивача додаткових доказів згідно переліку.
Розглянувши клопотання представника відповідача про витребування у позивача додаткових доказів, суд задовольнив його, відклавши судове засідання на 09.02.2016 р., у відповідності до ст. 77 ГПК України та в межах строків передбачених ст. 69 ГПК України, та зобов'язавши позивача подати вказані вище документи, про що винесено відповідну ухвалу від 26.01.2017р.
02.02.2017р. відповідачем через канцелярію суду згідно супровідного листа від 02.07.2017р. (вх.номер 5004 від 02.02.2017р.) подано до матеріалів справи додаткові докази в обґрунтування його заперечень.
Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 09.02.2017р. не забезпечив, проте на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2017р. через канцелярію господарського суду супровідним листом №2/306 від 08.02.2017р. (вх. №5466 від 08.02.2017р.) надав витребувані судом докази, в тому числі і докази надіслання на адресу відповідача клопотання про уточнення позовних вимог від 25.0.2017р. (опис вкладення у цінний лист ф. 107 від 04.02.2017р. та фіскальний чек від 04.02.2017р.), у зв'язку із чим просив повторно розглянути дане клопотання та задовольнити його.
Розглянувши вищевказане клопотання про уточнення позовних вимог, беручи до уваги, що ст. 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, суд розцінив дане уточнення як клоотання про зменшення позовних вимог та задовольнив його як таке, що подане у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому даний спір розглядається з врахуванням зменшених позовних вимог.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 09.02.2017р. не забезпечив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.
У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався (востаннє на 09.02.2017р.) для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи.
Враховуючи зазначені обставини, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:
- відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як свідчать матеріали справи, 01 жовтня 2015 року між Теребовлянським районним споживчим товариством (далі - Наймодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі - Наймач) укладено договір найму (оренди) торговельного місця НОМЕР_3 (далі - Договір), згідно умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (далі - об'єкт найму) на території цілісного майнового комплексу Теребовлянського РайСТ, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Під поняттям торгового місця у Договорі розуміється - торговельна площа, зокрема ділянка ринку, встановлених розмірів згідно з планом території ринку для розміщення суб'єктами господарювання чи фізичними особами контейнерів, кіосків, палаток, та інших малих архітектурних форм (п.1.1. Договору).
Загальна площа об'єкта найму торговельного місця становить 14 кв.м. (п.1.2. Договору).
Відповідно до п.1.3. Договору, торговельне місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі.
Згідно п.2.1. Договору, об'єкт найму передається в користування на протязі трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.
Передача торговельного місця у найм не спричиняє передачу Наймачу права власності на це майно. Власником об'єкту найму залишається Наймодавець, а Наймач користується ним протягом строку найму. Передача об'єкта в найм не може бути підставою для закріплення за Наймачем права власності на землю будь-яким способом (п.2.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за місяць користування об'єктом найму становить 320 грн.
Крім того, передбачено, що розмір плати за користування об'єктом найму може змінюватися у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю тощо та корегується з урахуванням індексу інфляції. Зміни у цьому разі вносяться за ініціативою Наймодавця шляхом направлення Наймачу письмової угоди про збільшення плати за користування договором найму (п.3.2. Договору).
Вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщень) відшкодовується щомісяця Наймачем у сумі фактичних затрат (п.3.3. Договору).
Відповідно до п.3.4. Договору плата за користування об'єктом найму сплачується на рахунок Наймодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом найму.
За змістом п.4.1.2 Договору, Наймач зобов'язався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, і в повному обсязі сплачувати плату користування об'єктом найму, вартість комунальних послуг та інших платежів у 5 денний термін після отримання рахунка.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема: за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п.4.1.2, Наймач сплачує пеню в розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочення (п.5.1.1. Договору).
Згідно п.6.1 Договору, останній діє з 01.10.2015р. по 01.09.2016р. (але не більше одного року).
У випадку відсутності заперечень Наймодавця та Наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п.6.7. Договору). І оскільки відсутніми є заперечення сторін, даний договір є продовженим на новий строк і на тих же умовах.
Вказаний Договір містить підписи представників сторін та відтиск печатки Теребовлянського РайСТ, крім того, факт його укладення визнається відповідачем у поданому відзиві на позов та не заперечується його представником в судовому засіданні.
На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду торгове місце площею 14 м. кв. в стані, що відповідають умовам договору та їх призначенню, що підтверджується копією Акту приймання-передачі до договору від 01.10.2015р., підписаного представниками сторін.
Матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати в розмірі та у строки, встановлені згідно з умовами договору N263 від 01.10.2015р., не виконав, допустивши заборгованість станом на день розгляду спору у розмірі 7644 грн.
І так як у досудовому порядку досягти згоди сторонам не вдалося, Теребовлянське РайСТ звернулося до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості в сумі 8141грн 68 коп., з яких : 4160 грн боргу та 3981грн. 68 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проаналізувавши подані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним вимог та заперечення відповідача по суті заявленого позову, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, враховуючи таке:
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт користування відповідачем нежитловим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 4.1.2. Договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати Теребовлянському районному споживчому товариству плату за користування об'єктом найму.
Як випливає з матеріалів справи, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням, згідно п. 4.1.2 Договору належним чином не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем в сумі 4160 грн.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, договір найму (оренди) торговельного місця НОМЕР_3 від 01.10.2015р. у судовому порядку недійсними або неукпаденими не визнано, а тому, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, у тому числі з боку відповідача, шляхом сплати орендних платежів у строки та порядку, встановленому вказаним договором.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства в частині стягнення з відповідача 4160 грн боргу по орендній платі, за період з січня 2016 р. по січень 2017 р. (включно) підлягають до задоволення як обґрунтовані та правомірно заявлені.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3981,68 грн пені за кожний день прострочення у за період з 25.01.2016р. по 25.01.2017р. суд зазначає наступне:
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Як встановлено в процесі розгляду справи, а також підтверджується матеріалами справи, відповідач належно не виконав взяті на себе зобов'язання по договору найму (оренди) торговельного місця НОМЕР_3 від 01.10.2015р., а тому позивачем на підставі п.5.1.1 Договору та з урахуванням обмежень щодо розміру пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, було нараховано та заявлено до стягнення 3981,68грн пені за кожний день прострочення за період з 25.01.2016р. по 25.01.2017р.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності з ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, визначений в договорі розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Також ч. 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Як вбачається із позовних вимог, загальна сума пені за прострочення оплати обрахована позивачем у розмірі 3981,68 грн. за період з 25.01.2016р. по 25.01.2017р. із розбивкою по періодах.
Суд, провівши власний перерахунок пені по кожному із зазначених періодів прострочення сплати орендної плати окремо, з урахуванням наведених вище норм цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини, визнає правомірним нарахування пені на загальну суму 520,87 грн, в тому числі:
- по оплаті за січень 2016р. за період з 25.01.2016р. по 10.07.2016р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 59,20 грн;
- по оплаті за лютий 2016р. за період з 11.02.2016р. по 10.08.2016р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 61,38 грн;
- по оплаті за березень 2016р. за період з 11.03.2016р. по 10.09.2016р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 58,62 грн;
- по оплаті за квітень 2016р. за період з 11.04.2016р. по 10.10.2016р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 54,87 грн;
- по оплаті за травень 2016р. за період з 11.05.2016р. по 10.11.2016р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 52,20 грн;
по оплаті за червень 2016р. за період з 11.06.2016р. по 10.12.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 49,50 грн;
- по оплаті за липень 2016р. за період з 11.07.2016р. по 10.01.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 47,85 грн;
- по оплаті за серпень 2016р. за період з 11.08.2016р. по 25.01.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 42,81 грн;
- по оплаті за вересень 2016р. за період з 11.09.2016р. по 25.01.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 34,40 грн;
- по оплаті за жовтень 2016р. за період з 11.10.2016р. по 25.01.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 26,49 грн;
по оплаті за листопад 2016р. за період з 11.11.2016р. по 25.01.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 18,61 грн;
- по оплаті за грудень 2016р. за період з 11.12.2016р. по 25.01.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 11,26 грн;
- по оплаті за січень 2017р. за період з 11.01.2017р. по 25.01.2017р. на суму боргу 320,00 грн - в розмірі 3,68 грн.
У зв'язку із наведеним, позов в частині стягнення 520,87грн пені підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.
В частині стягнення пені в сумі 3460,81грн позовні вимоги заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву від 19.12.2016р., що зареєстрований канцелярією суду за вх. № 21969 та доповненні до відзиву на позов від 17.01.2017р. (вх. № 3879 від 17.01.2017р.), то такі судом оцінюються критично та не приймаються до уваги з огляду на таке :
- в силу приписів ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України;
- відповідно до ч. З ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;
- згідно із п. 2.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом;
- рішенням господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 р. у справі №921/330/16-г/17 визнано недійсним п.1 рішення Теребовлянської міської ради сьомої сесії сьомого скликання № 543 від 31.05.2016р. "Про скасування рішень сесії Теребовлянської міської ради від 08.12.2000 р. № 224, від 30.09.1997р. № 244, від 31.03.2016 р. № 230", згідно якого визнано таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 26,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Теребовлянської міської ради третього скликання від 08.12.2000 року за №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку" та п. З даного рішення, згідно якого скасовано рішення Теребовлянської міської ради від 31.03.2016 року № 230 "Про припинення права користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 за Теребовлянським районним споживчим товариством ";
- під час розгляду даного спору встановлено, що відповідно до п.2 Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 року №124 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" всі ринки із системи Міністерства торгівлі УРСР були безоплатно передані споживчій кооперації. На виконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.07.1987року №265 "Про заходи по поліпшенню колгоспних ринків" та Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987року №124 відповідно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів від 30.07.1987року у підпорядкування Тернопільської облспоживспілки було передано обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків. Передача колгоспного ринку по АДРЕСА_1 проведена згідно акту безоплатного прийому-передачі від 30.06.1987р.;
- як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п.1 ст.9, п.1 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч.4 ст.37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організації споживчої кооперації) від 11.11.2004 року №16-рп/2004, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів;
- Теребовлянське районне споживче товариство відповідно до витягу від 12.03.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 34812292, має у власності нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ринку по АДРЕСА_1, для обслуговування і функціонування якого позивачем видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2;
- рішеннями у господарських справах № 921/377/16-г/17 про визнання недійсним державного акту від 12.02.2001р., серії НОМЕР_2 на право постійного користування землею (в позові Теребовлянської міської ради до Теребовлянського районного споживчого товариства відмовлено); № 921 /330/16-г/17 за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства до Теребовлянської міської ради про визнання недійсним рішення (позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Теребовлянської міської ради сьомої сесії сьомого скликання № 543 від 31.05.2016р. "Про скасування рішень сесії Теребовлянської міської ради від 08.12.2000р. № 224, від 30.09.1997р. № 244, від 31.03.2016 р. № 230", а саме: - п.1 рішення, згідно якого визнано таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 26,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Теребовлянської міської ради третього скликання від 08.12.2000 року за №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку"; - п. З рішення, згідно якого скасовано рішення Теребовлянської міської ради від 31.03.2016 року № 230 "Про припинення права користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 за Теребовлянським районним споживчим товариством "), встановлено, що Державний акт від 12.02.2001р., серії НОМЕР_2 на право постійного користування землею виданий відповідно до вимог діючого законодавства, не є сфальсифікованим, а Теребовлянське районне споживче товариство є належним землекористувачем даної земельної ділянки;
- таким чином, наявність у Теребовлянського районного споживчого товариства Державного акту на право постійного користування землею, відповідність якого вимогам чинного законодавства встановлена рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.11.2016р. у справі № 921/377/16-г/17, залишеного без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017р., спростовує доводи відповідача про наявність в діях посадових осіб Теребовлянського районного споживчого товариства порушень законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, відтак, господарський суд вважає клопотання відповідача про надсилання повідомлення відповідно до вимог ч.4 ст.90 ГПК України до Теребовлянського відділення національної поліції про факт порушення законності у діяльності працівників Теребовлянського районного споживчого товариства - безпідставним та необґрунтованим.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості по орендній платі за укладеним між сторонами договором найму (оренди) торговельного місця, господарські зобов'язання за яким учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином.
У відповідності до вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір", покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Кровинка, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідент. номер НОМЕР_1 на користь Теребовлянського районного споживчого товариства, провулок Кн. Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область, ідент. код 01767330 4160 (чотири тисячі сто шістдесят) грн боргу, 520 (п'ятсот двадцять) грн 87 коп. пені, 792 (сімсот дев'яносто дві) грн 25 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після вступу рішення у законну силу.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 17.02.2017р.
Суддя Н.М. Бурда