73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 лютого 2017 року Справа № 923/1345/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Кудак М.І., розглянувши заяву комунального підприємства "Центр" виконавчого комітету Херсонської міської ради
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"
до: Комунального підприємства "Центр" Виконавчого комітету Херсонської міської ради
про стягнення 46407 грн. 98 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - ОСОБА_1, представник, дов. № 3 від 03.01.2017 р.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.01.2017 р. у справі № 923/1345/16 задоволено позов ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (м. Одеса, код ЄДРПОУ 400081200), з відповідача (КП "Центр") на користь позивача стягнуто 42817 грн. 51 коп. основного боргу, 3590 грн. 47 коп. пені та 1378 грн. витрат по оплаті судового збору.
23 січня 2017 р. стягувачу виданий наказ № 923/1345/16 про примусове виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.01.2017 р., яке набрало законної сили 23.01.2017 р.
31 січня 2017 р. боржник (відповідач) звернувся з письмовою заявою, в якій просить Господарський суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців, яка прийнята до розгляду, про що винесено відповідну ухвалу від 03.02.2017 р.
Позивач, належним чином повідомлений про дату і місце розгляду заяви, що підтверджується витягом з реєстру рекомендованих відправлень канцелярії Господарського суду Херсонської області № 52 від 03.02.2017 р., явку представника не забезпечив, поважність причин, що унеможливили явку не повідомив і належними доказами не підтвердив, викладеної в письмових поясненнях правової позиції щодо поданої відповідачем заяви не надав.
Припис ч. 1 ст. 121 ГПК України встановлює, що заява про відстрочку або розстрочку виконання рішення підлягає розгляду у десятиденний строк.
Суд розглядає подану заяву без участі представника стягувача.
Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач посилається на складне фінансове становище підприємства; існування значної дебіторської заборгованості, сума якої складає 4135 тис. грн., а також кредиторський борг в сумі 4838,91 тис. грн.
Відповідач також посилається на незмінність починаючи з 2008 р. тарифів щодо його послуг, що при тотальному зростанні цін також завдає значних збитків при здійсненні господарської діяльності.
Надавши оцінку підставам поданої заяви та наданим на їх підтвердження доказам, суд визнав заяву безпідставною та відмовляє у її задоволенні з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конституції.
Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 пар. 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду іншій із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Положеннями п. 7.1.1, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що відстрочка або розстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
З наведеного випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами за правилами, встановленими ст. 33 ГПК України.
Суд здійснює оцінку доказів з дотриманням принципів, встановлених ст. 43 ГПК України.
Закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
У зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Мотивуючи заяву, боржник посилається на складне фінансове становище підприємства, надавши на підтвердження цього факту підписану директором КП "Центр" п. Войтенко О.В. довідку про фінансове становище, станом на 01.01.2017 р., з якої вбачається, що кредиторська заборгованість підприємства складає 4838,91 тис. грн., дебіторська заборгованість - 4135,02 тис. грн.
Проте, складне фінансове становище боржника, не є у розумінні припису ч. 1 ст. 121 ГПК України винятковим випадком, за наявності встановлення якого Господарський суд має правові підстави для розстрочки виконання рішення.
Доказування існування обставин, за наявності яких виконання рішення суду є неможливим у встановлений строк, здійснюється за правилами ст. 33 ГПК України.
Відповідач належними та допустимими доказами в установленому законом порядку не довів існування виняткових обставин, за наявності яких виконання рішення є неможливим - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, наявність інших надзвичайних подій тощо.
З урахуванням викладеного правові підстави для надання розстрочки відсутні.
Керуючись ст. 121 ГПК України, господарський суд
1. Заяву КП "Центр" про надання розстрочки виконання рішення залишити без задоволення.
Суддя Н.О. Задорожна