ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 лютого 2017 року № 826/8482/15
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів під головуванням судді Добрянської Я.І., суддів - Мазур А.С., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю Україна», Голови Громадської ради при Державній екологічній інспекції України ОСОБА_3,
до відповідача-1 Кабінету Міністрів України,
відповідача-2 Прем'єр - міністра України ОСОБА_5,
відповідача-3 Міністра Кабінету Міністрів України ОСОБА_6,
про визнання бездіяльності протиправною,
08.05.2015 р. позивачі Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю Україна», голова Громадської ради при Державній екологічній інспекції України ОСОБА_3 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів Кабінету Міністрів України, Прем»єр-міністра ОСОБА_5, міністра Кабінету Міністрів України ОСОБА_6, в якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.11.2016 №87613/16) просять:
1. визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України ОСОБА_5 (за період з 27.02.2014 р. по 14.04.2016 р.) та Міністра Кабінету Міністрів України ОСОБА_6 (за період з 02.12.2014 р. по 14.04.2016 p.), що полягає у невиконанні вимог ст. 6 постанови Кабінету Міністрів України №996 від 03.11.2010 р. «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» зі змінами та доповненнями від 26.11.2014 p., у частині забезпечення проведення не рідше ніж два рази на рік зустрічі голів громадських рад утворених при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, з Прем'єр- міністром України та іншими членами Кабінету Міністрів України, - протиправними;
2. зобов'язати Кабінет Міністрів України здійснити заходи для виконання вимог ст. 6 постанови Кабінету Міністрів України №996 від 03.11.2010 р. «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» зі змінами та доповненнями від 26.11.2014 p., забезпечити проведення, не рідше ніж два рази на рік, зустрічей голів громадських рад, утворених при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, з Прем'єр-міністром України та іншими членами Кабінету Міністрів України;
3. стягнути з відповідачів судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог серед іншого зазначено про те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», до одного із основних завдань Кабінету Міністрів України належить: «вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості».
Згідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»: «Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.».
Протиправна бездіяльність Кабінету Міністрів України та Прем»єр-міністра ОСОБА_5, на думку позивача, полягає саме у порушенні вище наведених законодавчих норм.
Окрім цього, як наголошено представником позивача, з 27 лютого 2014 р. по 24 квітня 2015 р. Кабінет Міністрів України (та в свою чергу і Прем»єр - міністр як очільник цього органу державної влади) порушив ст. 6 Постанови №996, адже не провів жодної зустрічі голів громадських рад, утворених при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, з Прем'єр-міністром України та іншими членами Кабінету Міністрів України. А в період з 27 лютого 2014 р. по 24 квітня 2015 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято понад 2438 нормативно-правових документів, в процесі підготовки яких не враховувалася громадська думка.
Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав необґрунтованості та невмотивованості.
Як зазначено у наданих до суду письмових запереченнях, основними завданнями громадської ради є сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органу, сприяння врахуванню органом громадської думки під час формування та реалізації державної політики. Відтак, здійснюючи посилання на відповідні доручення, листи та протоколи засідань Прем»єр-міністра та КМУ, згадані відповідачі доводять помилковість та безпідставність тверджень позивачів щодо невиконання п. 6 Постанови №996.
Попри наведене, представник міністра Кабінету Міністрів України ОСОБА_6 згідно наявних у справі матеріалів зазначає про відсутність протиправної бездіяльності відносно Позивачів з її боку, в обґрунтування чого зауважено, що повноваження громадських рад, так само як і повноваження голів громадських рад, утворених до 22.02.2014 р., припинено 06.12.2014 р. З огляду на що, за переконанням відповідача - 3, безпідставними є посилання позивачів про непроведення відповідачами зустрічей голів громадських рад із ними у період часу з 27.02.2014 р. по теперішній час, оскільки їх повноваження 06.12.2014 р. припинено.
Також йдеться, що у період часу з 27.02.2014 р. по 06.12.2014 р. ОСОБА_6 перебувала на посаді Міністра Кабінету Міністрів лише 4 дні, оскільки була призначена 02.12.2014 р. відповідно до постанови Верховної Ради України від №9-VIII «Про формування складу Кабінету Міністрів України». Наведене згідно заперечень, цілком і повністю спростовує доводи позивачів про протиправну бездіяльність Міністра Кабінету Міністрів України ОСОБА_6
Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відтак, керуючись наведеними положеннями, суд, за результатами дослідження наявних у справі матеріалів, прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» делегувала свого представника до участі у установчих зборах по формуванню нового складу Громадської ради при Державній екологічній інспекції України ОСОБА_3
В період з 14.06.2011 р. та (з перервами у зв'язку з переобранням 09.07.2013 р. та 27.03.2015 р., 18.08.2016 р.) ОСОБА_3 є Головою Громадської ради при Державній екологічній інспекції України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. №996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (далі - Постанова №996) затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, а також Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації.
Згідно до п. 4 цієї Постанови міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям слід: вжити заходів для проведення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою установчих зборів за участю інститутів громадянського суспільства для утворення громадських рад при центральних і місцевих органах виконавчої влади та забезпечити їх функціонування; до утворення зазначених рад забезпечити функціонування громадських рад, утворених до набрання чинності цією постановою; відповідно до законодавства забезпечити урахування позиції професійних спілок та їх об'єднань, організацій роботодавців та їх об'єднань під час прийняття рішень з питань, що стосуються формування та реалізації соціально-економічної політики і регулювання соціально-трудових відносин.
Положеннями п. 5 Постанови №996 рекомендовано органам місцевого самоврядування під час проведення консультацій з громадськістю та утворення громадських рад при органах місцевого самоврядування керуватися затвердженими цією постановою Порядком і Типовим положенням.
При цьому згідно до п. 6 Постанови №996 з метою забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання рішень Кабінету Міністрів України, формування та реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення:
- Секретаріатові Кабінету Міністрів України забезпечити проведення не рідше ніж 2 рази на рік зустрічей голів громадських рад, утворених при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях, з Прем'єр-міністром України, іншими членами Кабінету Міністрів України;
- Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити проведення не рідше ніж 2 рази на рік зустрічей голів громадських рад, утворених при районних, районних в мм. Києві та Севастополі держадміністраціях, відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Пунктом 7 Постанови №996 припинено повноваження громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях, утворених до 22 лютого 2014 року.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям вжити заходів до формування нового складу громадських рад відповідно до Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затвердженого цією постановою.
Отже, вважаючи, що Кабінет Міністрів України, Прем'єр-міністр України ОСОБА_5 та міністр Кабінету Міністрів України ОСОБА_6 в період з 27.02.2014 р. не забезпечили проведення жодної зустрічі голів громадських рад при центральних органах виконавчої влади, чим порушили ст. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 996 від 03.02.2010 р. «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» зі змінами та доповненнями від 26.11.2014 p., то права, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 р. «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», ОСОБА_3 - члена Ради голів громадських рад при центральних органах виконавчої влади, Голови Громадської ради при Державній екологічній інспекції України, Голови Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно- правового контролю України» порушено Кабінетом Міністрів України, Прем'єр-міністром України ОСОБА_5 та Міністром Кабінету Міністрів України ОСОБА_6.
При цьому, за висновком представника позивачів, ОСОБА_3 та ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України», від якого делеговано ОСОБА_3 в Громадську раду при Державній екологічній інспекції України, протиправно позбавлено права на реалізацію конституційного права на участь в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діями Кабінету Міністрів України та його посадових осіб, сприяння врахування Кабінетом Міністрів України громадської думки під час формування та реалізації державної політики, з огляду на що позивачі і звернулися за захистом власних прав та інтересів до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Як передбачено п. 1 Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. №996 (далі - Типове положення №996) громадська рада при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (далі - громадська рада) є тимчасовим консультативно-дорадчим органом, утвореним для сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики.
Згідно до п. 2 Типового положення №996 у своїй діяльності громадська рада керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також Положенням про громадську раду, розробленим на основі цього Типового положення.
Так, до основних завдань громадської ради п. 3 Типового положення №996 віднесено: сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами; здійснення громадського контролю за діяльністю органу; сприяння врахуванню органом громадської думки під час формування та реалізації державної політики.
Згідно ж до п. 5 Типового положення №996 громадська рада має право: 1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, експертні групи тощо); 2) залучати до роботи ради працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників вітчизняних та міжнародних інститутів громадянського суспільства, експертних і наукових організацій, підприємств, установ та організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців (за згодою); 3) організовувати і проводити семінари, конференції, засідання за круглим столом та інші заходи; 4) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для забезпечення діяльності ради; 5) отримувати від органу проекти нормативно-правових актів з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю, у триденний строк після початку таких консультацій.
Члени громадської ради мають право доступу в установленому порядку до приміщень, в яких розміщений орган.
В той же час згідно до п. 1 Положення про Раду голів громадських рад при органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2012 р. №658 (далі - Положення №658) Рада голів громадських рад при органах виконавчої влади (далі - Рада) є тимчасовим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, утвореним з метою налагодження взаємодії між Кабінетом Міністрів України та громадськими радами при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях, що діють відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. N 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" (Офіційний вісник України, 2010 р., N 84, ст. 2945).
До складу цієї Ради входять: Заступник Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, голова Ради, Перший заступник Міністра юстиції, Перший заступник Голови Нацдержслужби, Перший заступник Голови Держкомтелерадіо, Голови громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях (за згодою), Заступник директора Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, секретар Ради (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2012 р. №658).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України від 27.02.2014 р. №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (в чинній на час спірних правовідносин редакції) (далі - Закон №794) Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Згідно до положень ст. 2 цього закону до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; 2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; 5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; 6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; 7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Статтею 19 Закону №794 встановлено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності (ч. 1).
Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів (ч. 2).
Поряд з цим ч. 1 ст. 42 Закону №794 визначено, що прем'єр-міністр України: 1) керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України; 2) спрямовує, координує та контролює діяльність членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, дає з цією метою доручення, обов'язкові до виконання зазначеними органами та посадовими особами.
Заперечуючи проти позову, відповідачами зазначено про помилковість заявлених позовних вимог, при цьому на підтвердження фактичного дотримання вимог п. 6 Порядку №996 відповідачами здійснено посилання на: доручення Прем'єр-міністра України ОСОБА_5 від 07.03.2014 р. №6333/1/1-14 міністрам щодо проведення зустрічей представниками інститутів громадянського суспільства для обговорення взаємодії у процесі реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України; листи Мінагрополітики України від 27.03.2014 №37-17-1-6/3711, Мінприроди України від 27.03.2014 р. №5/1-5/3477-14, Міненерговугілля 17.03.2014 р. № КМ/25-0770, Мінінфрастурктури України від 17.03.2014 р. №2614/12/10-14 про проведення зустрічей міністрів названих міністерств з громадськими радами, утвореними при них, у тому числі з їх головами; Прем'єр-міністра України від 11.06.2014 р. №8699/397/1-14 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій (за списком) щодо посилення взаємодії з громадською радою, утвореною при відповідному органі виконавчої влади, забезпечивши її залучення до обговорення проектів нормативно-правових актів, питань, пов'язаних зі сферою діяльності органу; протокол від 19.06.2014 р. №6 засідання громадської ради при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України; протокол від 03.04.2014 №1 засідання громадської ради при Міністерстві фінансів України; від 20.03.2014 №14 розширеного засідання громадської ради при Мінприроди України; роздруківки з офіційних веб-порталів Кабінету Міністрів України та міністерств про зустріч міністрів з громадськими радами, утвореними при них.
Також, як наголошено представником Кабінету Міністрів України та не спростовано позивачами, 15.04.2014 р. відбулася зустріч Віце-прем'єр-міністра України ОСОБА_7 з представниками інститутів громадянського суспільства, у результаті чого цей захід відвідали близько 130 представників громадянського суспільства (роздруківка з офіційного веб-порталу Кабінету Міністрів України додано до справи). В той же час позивачі жодним чином не були позбавлені права прийняти участь у вказаному заході, який відвідали близько 130 представників громадянського суспільства.
В ракурсі наведеного, аналізуючи характер спірних правовідносин, а також досліджуючи наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про необгрунтованість та безпідставність висновків позивачів про порушення їх прав, що з - поміж іншого підтверджується наданими до суду матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин саме від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Поряд з цим, аналізуючи зміст позовних вимог, вбачається, що фактично позивачі звертаються до суду за захистом порушеного, на їх думку, права також інших громадських рад, утворення яких передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. №996.
В той же час варто зауважити, що право на звернення до суду в інтересах інших громадських рад, утворених при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях, аніж Громадської ради при Державній екологічній інспекції України, у позивачів відсутнє.
Отже, враховуючи наведене, а також виходячи із наявних у справі наданих сторонами доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
При цьому в ракурсі наведеного, суд також зауважує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Так, у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас у рішенні від 27.09.2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити у задоволенні позову.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя Я.І. Добрянська
Судді: А.С. Мазур
В.А. Кузьменко