ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 лютого 2017 року № 826/10327/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до відповідача військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністативного суду м. Києва з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розрахунку вислуги років військової служби ОСОБА_1 не враховано навчання у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка з 24.07.2006 по 30.07.2010, що є неправомірним, на думку позивача, та є порушенням прав позивача як військовослужбовця.
Разом з тим, військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду заяву про заміну неналежного відповідача у справі, а саме з військової частини НОМЕР_1 на Військовий інститут Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, оскільки позивач вважається такою, що справи та посаду здала у військовій частині НОМЕР_1 .
Однак, суд зазначає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивач у даному адміністративному позові оскаржує саме протиправну відмову військової частини НОМЕР_1 у зарахуванні навчання у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка з 24.07.2006 по 30.07.2010 до вислуги років військової служби.
Будь-яких інших документів на висловлення своєї правової позиції по справі, заперечень відповідачем до суду не надано.
За результатами судового засідання суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ОСОБА_1 24.07.2006 була зарахована на навчання до військового інституту Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.
17.06.2011 позивач закінчила військовий інститут Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка та здобула кваліфікацію спеціаліста, за спеціальністю "Військова психологія".
18.06.2011 наказом Міністра оборони України № 584 позивачу було присвоєно військове звання "лейтенант" і призначено офіцером Центру телекомунікацій головного інформаційно-телекомунікаційного вузла Генерального штабу Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини № А-0351 від 20.07.2011 позивач була зарахована до особового складу військової частини .
Відповідно довідки від 18.12.2015 № 508, капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині № НОМЕР_1 , однак у зазначеній вище довідці, на думку позивача, при розрахунку вислуги років військової служби позивачу частково не врахували період навчання у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка з 24.07.2006 по 30.07.2010.
У зв'язку із викладеним вище, адвокатом Шестопалової М.Ю. було скеровано адвокатський запит до військової частини № НОМЕР_1 , у відповідь на який було отримано листа від 30.03.2016 № 1171 в якому зазначено, що зарахування інших періодів ніж зазначені у особовій справі до строку проходження військової служби не належить до компетенції військової частини № НОМЕР_1 .
Вважаючи відмову військової частини № НОМЕР_1 у не врахуванні навчання у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка з 24.07.2006 по 30.07.2010 при розрахунку вислуги років військової служби ОСОБА_1 протиправною позивач звернулася до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" видами військової служби є:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
В той же час ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" встановлює, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. (ч.1)
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п'ятим частини другої статті 23 цього Закону. (ч.5)
Постановою Кабінету міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей. (далі - Порядок № 393)
Відповідно до п. 2 Порядку № 393 до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до витягу із наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.11.2011 № 435 відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих осіб офіцерського складу увільнити від займаних посад і призначити капітана ОСОБА_1 , офіцера-психолога центру телекомунікацій Головного інформаційно-телекомунікаційного вузла Генерального штабу Збройних Сил України, офіцером відділення по роботі з особливим складом Головного інформаційно-телекомунікаційного вузла Генерального штабу Збройних Сил України, ВОС - 3400023.
Однак, у зазначеному вище наказі вказано, що ОСОБА_1 у Збройних силах України із 07.2010 року.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, у військовій частині НОМЕР_1 вислуга років капітану ОСОБА_1 обчислюється із даних особової справи, відповідно до якої позивач призвана на військову службу 31.07.2010 Печерсько-Голосіївським військовим комісаріатом міста Києва.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що військова частина НОМЕР_1 у межах наданих повноважень не вирішує питання при розрахунку вислуги років військової служби ОСОБА_1 чи враховувати навчання у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка з 24.07.2006 по 30.07.2010, оскільки керується нормами чинного законодавства, відповідно до якого здійснює обчислення вислуги років відповідно до матеріалів особової справи.
Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у Збройних силах України саме із 07.2010 року, то і у наданій відповіді і у наданій довідці військова частина НОМЕР_1 надала відомості відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки до повноважень відповідача не віднесено можливості редагування дати прийняття на військову службу чи постановлення на військовий облік.
За змістом ст.6 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду по захист порушених прав, свобод або інтересів.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки як вбачається із матеріалів справи, відповідачем жодним чином не порушено законних прав та інтересів, оскільки до компетенції останнього не віднесено враховування навчання у військовому інституті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка з 24.07.2006 по 30.07.2010.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2).
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська