09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року ,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль DAF CF, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_8 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки надані слідчим матеріали вказують на відповідність цього майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на незаконність судового рішення, вказуючи на наступні обставини: ухвалу постановлено незаконним складом суду, оскільки, на думку захисника, процедура визначення слідчого судді відбулася з порушенням вимог кримінального процесуального закону та засад використання автоматизованої системи документообігу суду; клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно було подано до суду з пропуском 48 годинного часу; постанова про визнання майна речовим доказом підписана неналежним слідчим, оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості щодо його повноважень у даному кримінальному провадженні. Також, не погоджується апелянт і з висновками слідчого і суду, що дане майно має ознаки ст. 98 КПК України та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, посилаючись на ті обставини, що автомобіль, на який накладено арешт використовувався для перевезення вантажів за умовами договорів, які укладалися в наслідок господарської діяльності товариства, та ніяк не пов'язаний з кримінальним провадженням № 42016000000001590. У зв'язку з цим, представник вважає, що відсутні правові підстави для накладення арешту на автомобіль.
Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, вказуючи на те, що розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення власника цього майна, а копія даного рішення, на адресу останнього не направлялася.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо підстав для поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія оскаржуваного рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на адресу останнього не направлялася, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на вважає за необхідне поновити його.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна, серед іншого, допускається з метою збереження речових доказів.
Як вбачається з клопотання слідчого Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування № 42016000000001590 за фактом того, що групою осіб, до складу якої входить особа раніше засуджена за ч. 2 ст. 240 КК України, на території Дніпропетровської області протягом 5 років з використанням спеціалізованої техніки здійснюється протиправний видобуток корисних копалин (відкритим способом), а саме марганцевої руди загальнодержавного значення без відповідних дозволів та реєстраційних документів, за ч. 3 ст. 240, ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Дніпропетровської області діє організована злочинна група, яка протягом останніх п'яти років здійснює протиправний видобуток корисних копалин з використанням спеціалізованої техніки (відкритим способом), а саме марганцевої руди загальнодержавного значення без відповідних дозволів та реєстраційних документів на території м. Марганець та м. Покров Дніпропетровської області.
Видобуті корисні копалини, у вигляді суміші шламів із марганцевою рудою, вантажним транспортом доставляють до збагачувальних фабрик розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , де здійснюється її збагачення шляхом очищення від шламів. У подальшому збагачена марганцева руда через підприємства з ознаками фіктивності поставляється за допомогою підроблених документів до металургійного підприємства ТОВ «Запорож Спец Сплав» та інших підприємств.
25 листопада 2016 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року проведено обшук автомобіля DAF CF, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучено вказаний автомобіль.
Звертаючись в рамках даного кримінального провадження з клопотанням про арешт майна, а саме вказаного транспортного засобу, слідчий зазначив, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження зумовлене необхідністю збереження цього майна як речового доказу. При цьому в клопотанні слідчий зазначив, що даний автомобіль використовувався для транспортування незаконно видобутої марганцевої руди.
Слідчий суддя задовольнив подане клопотання та наклав арешт на автомобіль DAF CF, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , пославшись на наявність підстав вважати, що він відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.
Проте, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
Проте, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що вилучений автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Так, в клопотанні про арешт майна слідчий зазначає, що автомобіль DAFCF, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , використовується для транспортування незаконно видобутої марганцевої руди. Однак, ні зі змісту клопотання, ні з доданих до нього матеріалів не вбачається на підставі чого слідчий прийшов до таких висновків. Ті обставини, що в салоні автомобіля були знайдені чернові записки, які за своїм змістом вказують на облік перевезень незаконно видобутої марганцевої руди не дають підстави вважати, що цей автомобіль був знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи якимось іншим чином пов'язаний з ним.
Також, в поданому клопотанні слідчий зазначає, що реалізація марганцевої руди організована рядом осіб, в тому числі і ОСОБА_8 . Проте, відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань відносно ОСОБА_8 не внесено та про підозру йому в даному кримінальному провадженні не повідомлено.
Інших доводів на обґрунтування своєї позиції про необхідність накладення арешту на автомобіль, слідчим не наведено. Не зазначив про них і прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Крім того, слід зазначити, що відповідно наданих стороною захисту матеріалів, автомобіль DAF CF, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , використовувався для перевезення вантажів за умовами договорів, які укладалися в наслідок господарської діяльності товариства яка не пов'язана з кримінальним провадженням № 42016000000001590.
Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними доводи слідчого з приводу того, що вилучений автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не надано даних, які б давали підстави вважати, що цей автомобіль був об'єктом кримінального правопорушення, набутий в наслідок злочинних дій, або був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року, задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль DAF CF, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_8 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, скасувати.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - задовольнити.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно, а саме на: автомобіль DAF CF, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_8 , відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/211/2017 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9
Доповідач ОСОБА_1