Справа № 22-ц/796/2055/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Клочко І.В.
№754/11525/2016 Доповідач-ЧобітокА.О.
08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -
У вересні 2016 року позивач пред»явила позов до відповідача про стягнення аліментів на повнолітню доньку,ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1200 грн. щомісяця. Зазначала, що донька продовжує навчання у вищому навчальному закладі,самостійного доходу не має,в зв»язку з чим потребує утримання з боку батьків ,проте відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на її утримання.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку(доходів) щомісячно,починаючи з 19 вересня 2016 року і до закінчення навчання,тобто до 30 червня 2019 року,включно.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позов в повному об»ємі. Зазначає,що суд при визначенні розміру аліментів не врахував всіх обставин,які підтверджують можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання доньки на час її навчання у розмірі 1200 грн..
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі до 16.02.2015 року , від якого мають дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
На підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року з ОСОБА_3 стягувались аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі по 600 грн. на кожну дитину до досягнення останніми повноліття, починаючи з 25.11.2014 року.
На даний час донька сторін ОСОБА_4 досягла повноліття та проживає з матір'ю, позивачем у справі.
Згідно з довідками Київського національного лінгвістичного університету від 17.11.2016 року за № 15-01/19-3340, № 221 від 02.09.2016 року ОСОБА_4 навчається на ІІ курсі денної форми навчання факультету германської філології даного університету з терміном навчання з 01.09.2015 року до 30.06.2019 року включно за кошти державного бюджету, стипендія не призначена.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2, відповідач зазначав, що відмовляється сплачувати аліменти на утримання доньки, оскільки вона відмовлялась працювати в літній період за його пропозицією, а також йому було встановлено третю групу інвалідності, він потребує лікування внаслідок важкої травми. Крім того у нього на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей його нинішньої дружини .
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частки усіх доходів ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатним та може надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, врахувавши при визначенні розміру аліментів посилання відповідача щодо його стану здоров»я , суми його доходу та доходу позивача.
Погоджуючись з висновком суду щодо правомірності вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої доньки сторін, з визначенням розміру аліментів , колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до статті 199 Сімейного Кодексу України , якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно довідок ТОВ «Основа», ОСОБА_3, працює інструктором виробничого навчання у даній установі з 18.03.2004 року і його нарахований дохід з квітня 2016 року по вересень 2016 року , тобто за шість місяців, склав 33 540,00 грн., а виплачений - 20329,70 грн..
Так, ч. 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до статті 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров»я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, то відповідач є працездатною особою за віком ( 44 роки) , має постійну роботу , за що отримує грошову винагороду у вищевказаному розмірі, тобто має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці у твердій грошовій сумі , зважаючи на потребу останньої в існуванні на період навчання (їжа ,одяг, комфорт, користування житлово-комунальними та медичними послугами, проїзд до навчального закладу) та потреби в реалізації соціального та духовного розвитку, пов»язаного з навчанням.
Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів враховує, що за судовим рішенням наведеним вище на відповідача покладено обов»язок по сплаті аліментів на сина сторін у розмірі 600 грн. щомісячно.
Також судом враховується стан здоров»я доньки сторін, якій 10.11.2016 року проведено хірургічне офтальмологічне втручання та стан здоров»я відповідача, якому у період з 17.11.2016 року та по 02.12.2016 року проведено оперативне втручання - видалення системи ТПР ( а.с.55-56, 58) .
При цьому колегія суддів звертає увагу , що при вирішенні даної справи суд першої інстанції врахував, що відповідачу в період з 18.08.2015 року по 18.08.2016 року було встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується актом огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0432421 (а.с. 48).
Проте вказаний доказ суд першої інстанції оцінив з порушенням норм процесуального права, так як група інвалідності відповідачу була встановлена до 01.09.016 року з датою чергового переогляду 18.08.2016 року.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 пройшов переогляд та йому підтверджено третю групу інвалідності після вказаної дати, останнім не надано та на наявність таких не вказано.
Слід зазначити, що надана відповідачем виписка № 31254 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги лише констатує, що у період з 17.11.2016 року та по 02.12.2016 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні та йому проведено оперативне втручання, проте з даної виписки не вбачається, що в подальшому ОСОБА_3 потребує постійного лікування, що потягне значні матеріальні витрати, а рекомендовано обмеження фізичних навантажень протягом 2 місяців, використання напівжорсткого корсету, зняття швів у хірурга за місцем проживання та приймання двох ліків терміном 10 діб та один місяць ( а.с. 48).
При цьому слід зазначити, що визначаючи розмір аліментів, суд врахував також і суму доходу позивача як фізичної особи-підприємця , зазначеного у податковій декларації платника єдиного податку з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року у розмірі 61500,00 грн. ( а.с.63).
Проте вказаний доказ також оцінено судом з порушенням взаємного зв»язку доказів у їх сукупності, оскільки в довідці ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві дохід позивача вказано за дев»ять місяців , а не за шість як у відповідача, а також вказана сума зазначена без суми оподатковуваного чистого доходу , про що і зазначено у довідці. .
Таким чином, зважаючи на засади виваженості, розумності та справедливості, принцип рівності прав, наданих громадянам ОСОБА_6 України, колегія суддів вважає за потрібне визначити розмір аліментів на повнолітню доньку сторін, у розмірі 1000,00 грн..
На підставі викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
РішенняДеснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 19 вересня 2016 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2019 року включно.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -