01 лютого 2017року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду містаКиєва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
при секретарі: Горак Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в м. Києві, третя особа Публічне акціонерне товариство «РайффайзенБанк Аваль» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в м. Києві, третя особа Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процессуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа № 752/13388/16-ц
№ апеляційного провадження № 22-ц/796/162/2017
Головуючий у суді першої інстанції: С.В. Ладиченко
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач
В обґрунтування зазначила, що суд помилково повернув їй позовну заяву для подачі її до Солом'янського районного суду м. Києва, пославшись на вимоги ст. 114 ЦПК України, оскільки заявлені нею вимоги не відносяться до майнових. А тому до даних правовідносин не може застосовуватись виключна підсудність. Вказала на те, суд першої інстанції порушив вимоги передбачені ст.109 ЦПК України, п. 37, 40 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», не врахував, що місцезнаходження відповідача у справі відноситься до територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду м. Києва, а тому підсудність визначена нею вірно.
Особи, які беруть участь у справі (їх представники) у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися у відповідності до вимог закону, причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від них не надходило. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених осіб, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка цих осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів розглянула справу у відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу для подачі її до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, яке було придбане за кредитні кошти, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому дана справа підсудна Солом'янському районному суду м. Києва.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 107 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
За загальним правилом, передбаченим ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Згідно з частиною 1 статті 114 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
З аналізу вищевказаних положень варто зробити висновок, що позовами, що виникають з приводу нерухомого майна, є такі позови, в яких заявлено вимоги, що за своїм змістом стосуються спірного об'єкта нерухомого майна і можливості реалізації сукупності прав щодо володіння, користування та розпорядження ним.
Згідно п.п. 41. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною та про зобов'язанняРегіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в м. Києві внести зміни до договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 26-703 від 26.05.2005 року у відповідності до додаткових угод № 014/1179/74/184/81-1-0-00/21678 від 26.10.2015 року та № 014/1179/74/184/81-1-0-00/21680 від 26.10.2015 року до кредитного договору № 014/1179/74/184 від 08.09.2005 року. А також зобов'язати відповідача продовжити виплату на користь позивача часткової компенсації відповідно до договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 26-703 від 26.05.2005 року починаючи з моменту її припинення і до завершення дії вказаного.
Таким чином, спір між сторонами виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу бездіяльності (на думку позивача) Регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в м. Києві, позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії, відтак правила про виключну підсудність у даному випадку не застосовуються.
З огляду на викладене, даний позов може бути пред'явлений за загальним правилом підсудності, визначеним ст. 109 ЦПК України.
В даному випадку позивач звернулася до суду за загальним правилом підсудності, за місцезнаходженням відповідача (м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, 157), що узгоджується з положеннями процесуального закону.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що підсудність даної категорії справ визначається виходячи із правил виключної підсудності не ґрунтується на вимогах закону.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для постановлення ухвали про повернення позовної заяви для подачі її до належного суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказаних обставин та норм закону не врахував, не повно з'ясував всі обставини справи. За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання.
Вимога ОСОБА_1 щодо направлення справи до суду першої інстанції саме для продовження розгляду є передчасною, оскільки провадження у справі відкрито не було і розгляд справи не розпочинався.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
За таких обставин, ця ухвала не може бути залишена в силі, вона підлягає скасуванню з передачею питання щодовідповідності позовної заяви вимогам закону та щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: