Справа: № 705/7052/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Черниш Т.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
14 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2016 року, -
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, у якому просив визнати протиправним рішення відповідача щодо зменшення щомісячного довічного грошового утримання з 90 % заробітної плати судді до 80 % та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, а саме у розмірі 90 %грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із суддівської винагороди, згідно довідки про заробітну плату від 20.07.2016 року №1035-04/16 відповідно до якої проводилося довічне грошове утримання з 08.06.2016 року, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо зменшення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з 90 відсотків заробітної плати судді до 80 відсотків та зобов'язано відповідача призначити та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» № 2453- VI від 07.07.2010 року у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3- рп/2013 від 03.06.2013 року, а саме у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді , який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із суддівської винагороди, згідно довідки про заробітну плату від 20.07.2016 року № 1035-04/16 відповідно до якої йому проводилось щомісячне довічне грошове утримання з 08.06.2016 року. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про необгрунтованість та безпідставність рішення відповідача про зменшення щомісячного грошового утримання позивача з 90 % до 80%.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач був звільнений з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 01.01.2015 року позивачу призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453- VI від 07.07.2010 року у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3-рп /2013 від 03.06.2013 року в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із суддівської винагороди.
12.11.2016 року листом від 07.11.2016 року №14132/02 Уманське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Черкаської області повідомило позивача про те, що з 08.06.2016 року йому обчислюється та буде виплачуватись щомісячне довічне утримання в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди.
Уважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся у суд з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
08 червня 2016 року Конституційним Судом України було прийнято рішення №4рп/2016 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).
У пункті 4 резолютивної частини наведено порядок його виконання відповідно до якого,
частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог та подаючи апеляційну скаргу посилається на те, що згідно матеріалів пенсійної справи та довідки про стаж роботи позивача, стаж роботи останнього на посаді судді становить менше 20 років, а тому вимоги щодо призначення і виплати щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків є безпідставними.
Колегія суддів вважає дані посилання необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Умови та порядок пенсійного забезпечення суддів регулюється спеціальним законодавством, - Законом України «Про статус суддів» з наступними змінами і доповненнями.
Так, у відповідності до частини 4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» в редакції, чинній на час призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу, було передбачено, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Згідно із вимогами статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453-VI) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи ОСОБА_2 станом на 31.12.2014 року становить 29 років 8 місяців 28 днів.
Таким чином, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність рішення відповідача щодо зменшення позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 90 % заробітної плати до 80 % та зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» № 2453- VI від 07.07.2010 року у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3- рп/2013 від 03.06.2013 року, а саме у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді , який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із суддівської винагороди, згідно довідки про заробітну плату від 20.07.2016 року № 1035-04/16 відповідно до якої йому проводилось щомісячне довічне грошове утримання з 08.06.2016 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.
Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2,195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Кузьмишина
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Кузьмишина О.М.
Пилипенко О.Є.